копія
Справа № 11 – 243, 2010 року Головуючий в 1-й інстанції Спірідонова Т.В.
Категорія: ст.ст. 146 ч.2, 189 ч.4 КК України Доповідач Майданюк К.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 червня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого – судді Дуфнік Л.М.
суддів Майданюк К.І., Суслова М.І.
з участю прокурора Козлюка О.П.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та в їхніх інтересах захисника ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 21 грудня 2009 року.
Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Пісочин, Харківського району, Харківської області, мешканця АДРЕСА_1, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:
• 25 травня 2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст. 343 КК України на 3 роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки;
засуджено за:
• ч.4 ст. 189 КК України на сім років шість місяців позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна, крім житла;
• ч.2 ст. 146 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у вигляді семи років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому залишено попередню – тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахується з 28 липня 2005 року, зараховано строк тримання під вартою.
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Ковель, Волинської області, мешканця АДРЕСА_2, громадянина України, одруженого, непрацюючого, раніше судимого:
• 10 грудня 19976 року Любомльським районним судом Волинської області за ч.2 ст. 142, ч.3 ст. 193, 42 КК України (в ред. 1960 р.) на 5 років 6 місяців позбавлення волі, -
засуджено за:
• ч.4 ст. 189 КК України на сім років шість місяців позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна, крім житла;
• ч.2 ст. 146 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у вигляді семи років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу засудженому залишено попередню – тримання під вартою.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахується з 5 липня 2005 року, зараховано строк тримання під вартою.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 100000 грн., на відшкодування моральної шкоди 20000 грн.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.81 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_5 та ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочинів при слідуючи обставинах.
Приблизно в січні – лютому 2005 року ОСОБА_5 дізнався від ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_6 винен йому гроші в сумі понад 40 тисяч доларів США. Після того, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та невстановленими слідством особами ОСОБА_5 під приводом повернення боргу, шляхом вимагання спланував незаконно заволодіти грошима ОСОБА_6
Так, 12 лютого 2005 року біля 5 год. 30 хв. ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_3 та невстановленим слідством особами, неподалік бази відпочинку „Анжеліка”, що розташована на автошляху Хмельницький – Старокостянтинів, автомобілем „Шкода Октавія” білого кольору, який був обладнаний проблисковим маячком, з невстановленим номерним знаком, під виглядом працівників міліції, примусово зупинили автомобіль „Фольксваген-Гольф”, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 Застосувавши до останнього фізичну силу, витягнули його з автомобіля, положили на землю, одягли на руки наручники, а на обличчя маску. Продовжуючи фізичне насильство до ОСОБА_6, пересадили на заднє сидіння його автомобіля. Зліва та справа від ОСОБА_6 до автомобіля сіло двоє чоловіків, а третій сів за кермо та перевезли його в с. Куряни Бережанського району Тернопільської області, де, незаконно утримуючи, під погрозами вбивства, демонструючи предмети схожі на автомати „Калашникова” та пістолет „Макарова”, під приводом повернення боргу ОСОБА_7, вимагали гроші і отримали 20000 доларів США, що згідно курсу НБУ становило 106000 грн. Під час вчинення злочину ОСОБА_6 були заподіянні легкі тілесні ушкодження.
В поданій апеляції, як вбачається з її змісту, захисник ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_5 та ОСОБА_3 виправдати та звільнити з – під варти в залі судового засідання. Вважає, що вирок місцевого суду не відповідає фактичним обставинам справи, висновки суду не підтверджуються доказами дослідженими в судових засіданнях, судом не взято до уваги докази, які можуть істотно вплинути на його висновки, а також, при наявності суперечливих доказів, суд не зазначив, чому взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Крім того вказує, що вирок суду ґрунтується на матеріалах досудового слідства, яке проведено однобічно та неповно, оскільки залишилися не дослідженими такі обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.
На аналогічні доводи посилається в своїй апеляції і засуджений ОСОБА_5, який просить вирок суду скасувати, його виправдати та звільнити з – під варти в залі судового засідання.
Як вбачається із апеляції засудженого ОСОБА_3, він просить вирок суду скасувати, його виправдати та звільнити з – під варти в залі судового засідання. При цьому вказує, що на момент вчинення злочину у нього було алібі, що підтверджують свідки, які бачили його в іншому місті і до вчинення даного злочину він не причетний.
Заслухавши доповідача, засуджених та їхнього захисника, які підтримали подані апеляції, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.
Висновок суду про доведеність вини засуджених у вчиненні злочинних дій при викладених у вироку обставинах ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах і відповідає фактичним обставинам справи.
Потерпілий ОСОБА_6 показав, що 12 лютого 2005 року біля 6-ї години ранку на автошляху Хмельницький-Старокостянтинів, в районі бази відпочинку „Анжеліка”, він був зупинений озброєними людьми, які вийшли із автомобіля „Шкода” білого кольору. При цьому невідомі витягнули його із автомобіля і, поклавши на землю, одягли наручники та дві шапки на голову і вивезли в Тернопільську область. Він вважав, що ці дії були застосовані до нього з приводу повернення боргу ОСОБА_7 Коли йому зняли одну шапку він впізнав ОСОБА_3, до якого звертались як „капітан”, та ОСОБА_5, до якого звертались „майор”. З ними була ще одна особа, яка розмовляла з кавказьким чи грецьким акцентом. Незнайомі особи вимагали від нього гроші і ОСОБА_3 набирав телефонні номери та давав йому мобільний телефон для ведення з цього приводу розмов. Враховуючи його прохання, батько та ОСОБА_9 і ОСОБА_8 зібрали 20000 доларів США, які останні при в’їзді в м.Тернопіль передані особі, яку назвали засудженні. Після передачі грошей через деякий час його відпустили.
Як вбачається із висновку судово-медичної експертизи №3041 від 20.10.05 року у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді рубців по всій окружності правого променево-зап’ясного суглобу та лівого променево-зап’ясного суглобу з переходом на м’язове підвищення першого пальця, які могли утворитися внаслідок глибоких саден від накладання спецзасобів 12.02.05 року і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Згідно з протоколом огляду від 18.02.05 року в автомобілі „Фольксваген-Гольф” державний номер НОМЕР_1 виявлено та вилучено наручники та шапку-маску, які визнані речовими доказами, і на момент вилучення були непошкоджені.
Дана обставина підтверджується також показами свідка ОСОБА_10, а тому суд правильно не взяв до уваги показання ОСОБА_5 про пошкодженість наручників.
Разом з тим свідок ОСОБА_11 пояснив, що при ознайомленні з матеріалами справи і огляді речових доказів саме ОСОБА_5 пошкодив наручники.
Відповідно до протоколів пред’явлення фотознімків від 29.06.05 року та пред’явлення для впізнання потерпілий ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_5 та ОСОБА_3, як осіб, що вчинили щодо нього злочин.
Ці ж обставини ОСОБА_6 підтвердив і при очних ставках з ОСОБА_5 і ОСОБА_3
Крім того під час проведення відтворення обстановки і обставин події потерпілий в деталях вказав обставини вчиненого проти нього злочину, що також підтвердили свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які були присутні при виконанні цієї процесуальної дії в якості понятих і суд обґрунтовано визнав цей доказ допустимим, оскільки така слідча дія дійсно проводилась з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а сама відсутність підпису свідка ОСОБА_13, який підтвердив факт проведення даної слідчої дії з його участю не може служити підставою для визнання цього процесуального документу незаконним.
Покази потерпілого, які не викликали сумнівів у суду, узгоджуються із показами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які підтвердили факт передачі 20000 доларів США на прохання потерпілого. При цьому ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вказали, що дані кошти були передані на заправці при в’їзді в м.Тернопіль особі на ім’я Діма. Через деякий час до них під’їхав потерпілий і повідомив, що його викрали невідомі особи та вимагали гроші. Крім того свідок ОСОБА_14 підтвердив, що ОСОБА_5 приїхав до нього з приводу повернення його сином грошей ОСОБА_7, а при пред’явленні фотографій ОСОБА_14 впізнав ОСОБА_5 як особу, що приїжджала до нього з цього ж приводу.
Як вбачається із показів свідка ОСОБА_15 в лютому 2005 року він підвозив незнайомого чоловіка до перехрестя на виїзді з м.Тернополя, який підходив до автомобіля БМБ з Хмельницькими номерами. Через декілька хвилин цей чоловік попросив у нього пакет і повернувся до автомобіля БМВ. На прохання цього чоловіка він відвіз його в центр м.Тернопіль.
Заперечуючи свою причетність до вчинення злочину, ОСОБА_5 разом з тим вказував, що мав розмову з батьком потерпілого з приводу повернення ОСОБА_6 боргу ОСОБА_7 Останній підтвердив, що з його слів ОСОБА_5 було відомо про те, що він позичив ОСОБА_6 кошти в сумі біля 50000 доларів США.
Факт спілкування ОСОБА_7 та ОСОБА_5, що проживав у гостинному дворі „Вет”, власником якого є ОСОБА_7, підтвердив факт поїздки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 для огляду цеху по розливу води.
Крім того свідок ОСОБА_16 вказав, що засуджені звертались до нього з приводу допомоги у вирішенні питання повернення боргу і ці покази спростовують твердження засуджених про їх непричетність до вчинення злочину.
Факт спілкування ОСОБА_7 і ОСОБА_5 підтвердив також свідок ОСОБА_17
Будучи допитаним на досудовому слідстві ОСОБА_5 визнавав, що для вирішення питання повернення боргу познайомив ОСОБА_7 з особою на ім’я ОСОБА_3. На прохання останнього надавав йому свій автомобіль „Шкода-Октавія” та безлімітний мобільний телефон, які забрав від ОСОБА_3 12 лютого 2005 року недалеко від м.Бережани Тернопільської області. При цьому ОСОБА_3 повідомив, що вони спілкуються з боржником. Крім того ці обставини ОСОБА_5 вказав під час розмови з оперативними працівниками УБОЗ, в ході якої він стверджував, що особа на ім’я ОСОБА_3 є ОСОБА_3 Дана розмова проводилась із застосуванням технічних засобів і санкціонована апеляційним судом Хмельницької області, що підтверджується довідкою від 12.05.09 року.
Як свідчать наявні в справі протоколи, допит ОСОБА_5 в якості підозрюваного та обвинуваченого проводився в присутності захисника і будь-яких зауважень з приводу самих процесуальних документів, або викладених в них обставин ніким не висловлювалось. В справі також відсутні заяви про вчинення до засуджених будь-якого тиску з боку слідчого чи інших працівників міліції.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав ці покази ОСОБА_5 правдивими і прийняв їх до уваги, оскільки вони спростовують твердження ОСОБА_3 про непричетність до вчинення злочину, а також спростовують покази свідків ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_23, ОСОБА_24, які своїми показами намагались створити алібі ОСОБА_3 Оцінюючи критично покази даних свідків суд вказав, що вони не узгоджуються як із іншими матеріалами справи так із показаннями ОСОБА_5 на досудовому слідстві.
Крім того винність засуджених підтверджується протоколом відтворення обстановки і обставин події від 23.10.09 року, в ході якого конкретизоване місце вчинення злочину, фотографією особи, якій ОСОБА_9 та ОСОБА_8 передали гроші в сумі 20000 доларів США, аудіо- та відеозаписи розмов ОСОБА_5 про підготовку та вчинення злочину щодо ОСОБА_6, роздруківками телефонних з’єднань абонентів „Київ Стар Дж.Ес.Ем.”, „Джинс”, „ЮМС” за номерами НОМЕР_3, що належить ОСОБА_6, НОМЕР_4, що належить ОСОБА_7, НОМЕР_4та НОМЕР_5, що належать ОСОБА_5, НОМЕР_6 та НОМЕР_2, що належать ОСОБА_3, та протоколом огляду записної книжки, належної останньому.
При цьому колегія суддів не вбачає обставин, що свідчили б про відсутність в діях засуджених складу злочинів, а від так слугували б підставою для закриття щодо них кримінальної справи.
Обставини, викладені в апеляціях захисника та засуджених, спростовуються наявними в справі і викладеними у вироку суду та наведеними вище доказами, свідчать про спільність дій засуджених і їх намагання за попередньою змовою заволодіти коштами потерпілого.
Вказані в апеляції захисника порушення кримінально-процесуального закону не є настільки вагомими, що можуть бути підставою для скасування вироку.
Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність вини засуджених у вчиненні злочинних дій, які виразились у вимозі передачі чужого майна, вчинені за попередньою змовою групою осіб, що завдали майнової шкоди в особливо великих розмірах і супроводжувались заподіянням легких тілесних ушкоджень потерпілому та погрозою вбивства чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, а також в незаконному позбавленні волі людини, вчиненні з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалось заподіянням фізичних страждань потерпілому, із застосуванням зброї, правильно кваліфікував їх дії за ч.4 ст.189, ч.2 ст.146 КК України.
З такою позицією погоджується і колегія суддів судової палати.
При призначенні покарання суд в повній мірі врахував вимоги ст.65 КК України і призначив засудженим покарання, яке відповідає цим вимогам, а тому підстав для його пом’якшення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 21 грудня 2009 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляції засуджених та їх захисника – без задоволення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області К.І.Майданюк