копія
Справа № 11 – 420, 2010 року Головуючий в 1-й інстанції Бондар В.В.
Категорія: ст.125 ч.1 КК України Доповідач Майданюк К.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 серпня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області у складі:
головуючого – судді Дуфнік Л.М.
суддів Майданюк К.І., Лінника П.О.
з участю секретаря Лук’янчук О.М., Інжиєвської Ю.А.
захисника ОСОБА_1
потерпілої ОСОБА_2
представника потерпілої ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 28 травня 2010 року.
Цим вироком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Лапківці Хмельницького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, одруженого, начальника управління інспекції Державного технічного нагляду Хмельницької облдержадміністрації, раніше не судимого,
засуджено за ст. 125 ч.1 КК України до 800 грн. штрафу.
Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 500 грн. моральної шкоди, 2000 грн. витрат на правову допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_4 засуджено за те, що він 23 липня 2009 року біля 16 год. 30хв. в будинку АДРЕСА_2 Хмельницької області умисно наніс удар в обличчя потерпілій ОСОБА_2, внаслідок чого останній були спричинені тілесні ушкодження в вигляді крововиливу ясен в ділянці 4, 5 зубів справа на верхній щелепі, крововиливу м’яких тканин верхньої губи справа, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Засуджений в поданій апеляції просить скасувати вирок місцевого суду, а кримінальну справу відносно нього закрити, оскільки він не вчиняв інкримінованого йому злочину. Апелянт посилається на те, що вирок суду ґрунтується на суперечливих доказах, які не спростовують можливість спричинення тілесного ушкодження потерпілої внаслідок падіння останньої та її удару об кут скрині.
Крім того апелянт посилається на те, що при поданні позовної заяви потерпілою були порушенні вимоги процесуального закону. Також безпідставно, на думку засудженого, було стягнуто на користь потерпілої витрати на правову допомогу, оскільки розрахунок витраченого часу представником потерпілої на вимогу суду поданий не був.
В поданому на апеляцію запереченні, потерпіла ОСОБА_2 просить залишити без задоволення апеляцію засудженого, оскільки вирок суду першої інстанції є законним.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника, які підтримали подану апеляцію, потерпілу та її представника про законність і обґрунтованість вироку, провівши судове слідство і допитавши свідків, судово-медичного експерта, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.
Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні злочинних дій при викладених у вироку обставинах, ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах і відповідає фактичним обставинам справи.
Не заперечуючи наявності конфлікту з потерпілою, що відбувся 23.07.09 року, засуджений вказав, що ударів останній не наносив і тілесних ушкоджень не спричиняв. Не виключає отримання тілесних ушкоджень потерпілою при падінні.
Допитана в судовому засіданні потерпіла показала, що 23 липня 2009 року між нею і дружиною брата, коли вони перебували в хаті, виникла сварка. На їх крик в хату забіг брат, який кулаком вдарив її в праву сторону обличчя, заподіявши тілесні ушкодження. Подальшому побиттю перешкодив син ОСОБА_5, який зайшов в хату вслід за ОСОБА_4 і став між нею і засудженим. Про те, що сталося, вона зразу ж повідомила дільничному інспектору Мовчану І.В.
Покази потерпілої об’єктивно підтверджуються висновком судово-медичної експертизи від 08 лютого 2010 року, із якого вбачається, що у неї виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливу ясен в ділянці 4, 5 зубів справа на верхній щелепі, крововиливу м‘яких тканин верхньої губи справа, що могли утворитися від дії твердих тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею і за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Факт заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій підтвердив свідок ОСОБА_5 При цьому він вказав, що удар в обличчя матері в його присутності наніс саме засуджений. На обличчі і руках потерпілої після удару була кров, яку бачив дільничний інспектор і останньому мати зразу ж повідомила про її побиття.
Покази даного свідка узгоджуються із показами свідка ОСОБА_6, який вказав, що після того, як з будинку, де перебували ОСОБА_7 і ОСОБА_5, почувся крик, туди побіг ОСОБА_4, а зразу ж за ним ОСОБА_5 Через незначний проміжок часу, коли він теж пішов до хати, в коридорі зустрів потерпілу, на руках і обличчі якої було видно кров, і яка зразу ж вказала на отримані нею тілесні ушкодження внаслідок нанесеного їй удару ОСОБА_4
Про те, що тілесні ушкодження отримані потерпілою в результаті падіння ніхто не говорив.
Свідок ОСОБА_8 підтвердила наявність конфлікту між нею і потерпілою, одночасно категорично заперечила заподіяння потерпілій нею будь-яких тілесних ушкоджень.
Не бачила ОСОБА_8 і отримання тілесних ушкоджень потерпілою внаслідок удару об скриню, хоча не виключає такої обставини.
Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази, здобуті в суді першої інстанції, та в апеляційному суді в їх сукупності, колегія суддів прийшла до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 в заподіянні потерпілій легких тілесних ушкоджень і правильність кваліфікації його за ч.1 ст.125 КК України.
При цьому колегія суддів прийшла до висновку, що доказів, які свідчили б про отримання тілесних ушкоджень потерпілою при інших обставинах по справі не здобуто, а твердження ОСОБА_4, ОСОБА_8 про отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_5 при ударі об скриню, є лише їх припущенням.
Судово-медичний експерт ОСОБА_9 підтверджуючи свій висновок, вказала, що найбільш вірогідним, зазначені у висновку тілесні ушкодження, потерпіла отримала під час нанесення їй удару кулаком в праву сторону обличчя, а не при падінні з висоти власного зросту.
Проте, навіть якщо допустити отримання тілесних ушкоджень при падінні і ударі об скриню, то при такому положенні тіла потерпілої, в якому вона перебувала в будинку, тілесні ушкодження могли бути отримані потерпілою лише з лівої сторони обличчя, а не з правої. Проте доказів отримання потерпілою тілесних ушкоджень при падінні, в судовому засіданні не встановлено.
Разом з тим, про заподіяння тілесних ушкоджень саме ОСОБА_4, потерпіла повідомила зразу ж дільничному інспектору і останній бачив на руках і обличчі потерпілої кров.
Наведені докази спростовують твердження ОСОБА_4 про непричетність до вчиненого злочину.
Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.65 КК України і суд першої інстанції, з врахуванням всіх обставин, обґрунтовано призначив його у вигляді штрафу.
Що стосується розміру витрат, понесених потерпілою на оплату наданої їй правової допомоги, то вирок і в цій частині є законним і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
28 грудня 2009 року між потерпілою і адвокатом ОСОБА_3 був укладений договір про надання правової допомоги і остання складала процесуальні документи та протягом тривалого часу приймала участь в судових засіданнях, а тому розмір витрат в сумі 2000 грн. є економічно обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а:
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 28 травня 2010 року щодо ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляцію засудженого – без задоволення.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області К.І.Майданюк