У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-631/2010р. Головуючий у суді І–ї інстанції Демиденко І.О.
Категорія: ч. 2 ст. 186 КК України – Т.З. Доповідач: Мілаш С.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого судді Мілаша С.П.
суддів Юренко Л.А., Кисіля А.М.,
за участю: прокурора Акулової С.М.,
засудженого ОСОБА_4,
розглянувши 08 вересня 2010 року у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 червня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
Цим вироком
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кременчук Полтавської області, фактично проживаючого АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області:
- 20 серпня 2004 року за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі з звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки;
- 14 лютого 2005року за частинами 2 і 3 ст. 185 за правилами статей 70 і 71 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі. 28 січня 2009 року звільнений з місць
позбавлення волі у зв’язку з відбуванням строку покарання
засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
• за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки;
• за ч. 2 ст. 185 КК України на два роки.
Керуючись положеннями ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 за сукупністю вчинених злочинів визначено остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі, яке належить відбувати в кримінально – виконавчій установі.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 815 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
У відповідності з вимогами ст. 81 КПК України по справі вирішено питання речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у повторному вчиненні ряду злочинів проти власності, що мали місце за слідуючих обставин.
Епізод № 1.
22 травня 2009 року, в період часу з 02 до 03 години, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_4, керуючись корисливими мотивами, таємно викрав у потерпілого ОСОБА_5 належний йому мобільний телефон « Nokia E 51 » вартістю 1 692 грн. 90 коп.
Епізод № 2.
10 жовтня 2009 року, близько 20 год. 30 хв., знаходячись в приміщенні під’їзду будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_4 таємно викрав велосипед « Україна » вартістю 314 грн., що належить потерпілому ОСОБА_6
Епізод № 3.
В середині жовтня 2009 року, перебуваючи в під’їзді будинку АДРЕСА_4, ОСОБА_4 таємно викрав належний потерпілому ОСОБА_7 велосипед « Україна » вартістю 400 грн.
Епізод № 4.
17 грудня 2009 року, близько 17 год., знаходячись на перехресті вулиць К. Маркса та 1905 року, що в м. Кременчуці вирвав з рук потерпілої ОСОБА_9 мобільний телефон « Nokia 6303 » вартістю 1690 грн. і з місця пригоди зник.
В поданій апеляції засуджений ОСОБА_4, який є круглою сиротою, що, на його думку, не взято до уваги судом першої інстанції, вказує на призначення йому надто суворого покарання без врахування щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, відсутності претензій з боку потерпілих, задовільних характеристик за місцем проживання та роботи, вагітності цивільної дружини, що на його думку, істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, а відтак просить з огляду на вказані обставини пом’якшити йому покарання, застосувавши до нього положення статей 69 і 75 КК України.
Інші учасники процесу вирок суду не оскаржували.
Колегія суддів, вислухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_4, який просив пом’якшити йому покарання, міркування прокурора про законність і обґрунтованість вироку суду та відсутність підстав для задоволення апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в апеляції засудженого, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як убачається з протоколу судового засідання та мотивувальної частини вироку суд першої інстанції визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи по трьом епізодам таємного викрадення майна у потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7
За змістом ч. 1 ст. 365 КПК України висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ч. 1 ст. 299 і ст. 301 № КПК України докази не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються. Тому, колегія суддів виходить з того, що було встановлено вироком районного суду.
Винуватість ОСОБА_4 у таємному викрадені мобільного телефону у потерпілого ОСОБА_5 та двох велосипедів у потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7, що вчинені повторно, за викладених у вироку обставин, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, визнав її і сам засуджений, дії якого за ч. 2 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.
Що стосується епізоду відкритого викрадення мобільного телефону у потерпілої ОСОБА_10, то висновок районного суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні цього злочину ґрунтується на зібраних у справі доказах, які всебічно перевірені в судовому засіданні і яким суд дав належну оцінку згідно з вимогами ст. 67 КПК України, визнав її і сам засуджений, що випливає з матеріалів справи та поданої апеляції.
В результаті докладного дослідження і належної оцінки сукупності здобутих у справі доказів, суд дії засудженого ОСОБА_4 відповідно до встановлених фактичних обставин справи правильно кваліфікував за ч. 2 ст. 186 КК України як грабіж, вчинений повторно.
При обранні покарання винному місцевий суд відповідно до загальних засад призначення покарання правильно врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких є тяжким, дані про його особу, обставини, що пом’якшують покарання, які докладено наведені в мотивувальній частині вироку, та призначив ОСОБА_4 мінімальний строк реального покарання, що визначене в санкціях ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 186 КК України.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_4 призначено остаточне покарання і за сукупністю злочинів.
За таких обставин та виходячи із кількості вчинених ОСОБА_4 злочинів, перший з яких він скоїв через чотири місяці після звільнення з місць позбавлення волі, що свідчить про його явне небажання стати на шлях виправлення, способів та мотивів вчинення цим злочинів – незаконне збагачення шляхом реалізації викраденого майна, його схильності до скоєння злочинів проти власності, нащо вказують попередні судимості за вчинення аналогічних злочинів, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції засудженому призначено необхідне і достатнє покарання для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для застосування до нього положень статей 69 і 75 КК України не вбачає.
Твердження засудженого ОСОБА_4 про вагітність його цивільної дружини, позитивних характеристик за місцем проживання та роботи не заслуговують на увагу, оскільки не знайшли свого документального підтвердження.
З огляду на наведене та керуючись статтями 365 і 366, колегія суддів апеляційного суду, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 червня 2010 року щодо нього – без змін.
с у д д і:
Мілаш С.П. Юренко Л. А. Кисіль А.М.