КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
07.06.06 р. № 61/12-06
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Андрейцева Г.М.
Судді
Швець В.О
Рибченко А.О.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермікуліт»на рішення господарського суду Київської області від 16.03.2006 року
у справі № 61/12-06 (суддя Писана Т.О.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче підприємство «Укрвермікуліт», м.Васильків
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермікуліт», м.Васильків
про стягнення 91880 грн.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукове виробниче підприємство «Укрвермікуліт»(далі –позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермікуліт»(далі –відповідач) про стягнення 91880 грн. майнової шкоди. Листом № 34 від 07.03.2006р. позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути 65209,96 грн. майнової шкоди, 26670,04 грн. моральної шкоди.
Рішенням господарського суду Київської області від 16.03.2006 року позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто майнову шкоду в розмірі 65209,96 грн., 26670,04 грн. моральної шкоди, 918,8 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним вище рішенням господарського суду Київської області, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права. Апеляційна скарга мотивована наступним:
· Недобросовісна конкуренція зі сторони відповідача не доведена;
· Позивач не довів, що ним не було укладено договір у січні 2006 року з ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»з вини відповідача;
· Внесення Відкритим акціонерним товариством «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»до договору номерів Технічних умов, належних позивачеві, є технічною помилкою;
· Позивачем не доведено факт заподіяння йому відповідачем та розмір моральної шкоди;
· Заподіяння шкоди спростовується продовженням існування договірних відносин між позивачем та ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»;
· Відповідач виготовляє іншу, якіснішу, ніж позивач продукцію.
Відповідно до ст.98 ГПК України за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермікуліт»Київським міжобласним апеляційним господарським судом, ухвалою від 17.04.2006р. порушено апеляційне провадження у справі № 61/12-06.
Розпорядженням голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.05.06р. у зв”язку з виробничою необхідністю розгляд справи № 61/12-06 здійснюється в іншому складі колегії суддів: головуючий - Андрейцева Г.М., судді Швець В.О., Рибченко А.О.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 10.05.2006р. розгляд справи відкладався.
Представник позивача в судовому засіданні просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін, про що надав відзив на апеляційну скаргу.
Представник відповідача доводи, викладені апеляційній скарзі, підтримав, надав технічні умови на вермікуліт спучений, плити вермикулітові, зареєстровані у Всеукраїнському державному науково-виробничому центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів 27.03.2006р. Вказані технічні умови не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки апелянт не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оспорюване рішення має бути залишене без змін, а апеляційна скарга –без задоволення з таких підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що апеляційний господарський суд в процесі перегляду апеляційної скарги перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі. Тобто апеляційний суд повторно перевіряє відповідності нормам матеріального та процесуального права вимогу, заявлену позивачем.
Із матеріалів справи вбачається, що на підприємстві позивача були розроблені та запроваджені такі види продукції, як вермикуліт спучений та плити із спученого вермикуліту і неорганічного зв'язуючого, що було закріплено в технічних умовах ТУ У В.2.7.31101383.001-2001 та ТУ У В.2.7-26.8-31101383-002-2002, які погоджені та зареєстровані в Українському державному науково-виробничому центрі стандартизації, метрології та сертифікації у 2001-2002 роках.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про стандартизацію», право власності на технічні умови, прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються стандартизацією, належить організаціям, установам, за кошти яких вони створені. Позивач є власником вищенаведених технічних умов на «плити із спученого вермикуліту і неорганічного зв'язуючого»та «вермикуліт спучений», що підтверджено технічними умовами, договором №39 від 11.04.2002р., укладеним з державним підприємством Технічний комітет з стандартизації «Будівельні матеріали»Держбуду України, договором №203-691/2001 від 05.05.2001р., укладеним з Українським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації, та платіжними дорученнями №67 від 07.05.2001р. та №89 від 01.04.2002р. про оплату виконаних згідно договорів робіт.
У 2005 році відповідач почав використовувати власність позивача на вище зазначені технічні умови, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ст.32 Господарського кодексу України - недобросовісної конкуренції. Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною конкуренцією є неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання.
Так, під час спроби позивача укласти черговий договір на поточний рік зі своїм контрагентом ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»було з'ясовано, що відповідач раніше уклав з цим підприємством договір на постачання спученого вермикуліту та плити із спученого вермикуліту і неорганічного зв'язуючого. При цьому в договорі є чітке посилання на наведені вище технічні умови, які не мають відношення до відповідача і є власністю позивача. Позивач зазначив, що співпраця між ТОВ «НВП «Укрвермікуліт»та ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»продовжувалася понад два роки, про що свідчать договір №1573Д (2004) від 06.10.2004 р.; договір № 2005Д (2004) від 20.12.2004р.; договір № 1074Д (2005) від 11.07.2005р.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що внаслідок вище наведених неправомірних дій відповідача позивачу завдано значної матеріальної шкоди, оскільки позивач втратив замовлення від контрагента ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»за один місяць - січень 2006 року.
Неправомірне користування вказаною власністю тягне за собою наслідки щодо захисту права власності. Відповідно до ч. 3 ст.386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право (ст. 22 Цивільного кодексу України).
В даному випадку упущена вигода виникла внаслідок дій недобросовісної конкуренції відповідача та внаслідок неправомірного користування технічними умовами ТУ У В.2.7-26.8-31101383-002-2002 та ТУ У В.2.7.31101383.001-2001, право власності на які належить позивачу.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав доказів того, що внесення до договору номерів Технічних умов, належних позивачеві, є технічною помилкою.
Якщо протягом січня 2005 року позивачем було отримано від контрагента - ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»доход в розмірі 91880 грн., то у січні 2006 року такий доход відсутній, оскільки замовлення на січень місяць неправомірно отримано відповідачем. При цьому, середній щомісячний розмір доходу позивача у 2005 року за договором ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»становив 97972,24 грн. Відсутність замовлень та доходів від контрагента - ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»в січні місяці 2006 року прямо пов'язано із діями Відповідача, про що свідчать факти укладення ним договору із ВАТ „Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" та отримання ним відповідних замовлень.
Факт неправомірного використання відповідачем права власності позивача на технічні умови на виробництво вермикуліту та плит із спученого вермикуліту підтверджується договором купівлі-продажу №1797 Д (2005) від 28.12.2005 року між відповідачем та ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», в якому міститься чітке посилання (п.1.1; п.2.1) на технічні умови, які належать виключно позивачу, а відповідач не мав будь-яких підстав для їх використання.
На виконання цього договору ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»надіслав відповідачеві лист від 30.12.2005 року №26/10-4-0290 замовлення на січень-лютий 2006 року в такому обсязі:
1. Плита ПВН-Т-450 ( розмірами 600x600x65 мм ) в кількості 46,80 куб. м.-2000 штук;
2. Плита ПВН-Т-450 ( розмірами 600x600x30 мм) в кількості 11,88 куб. м. –1100 штук;
3. Вермікуліт спучений марки 110, фракції 2 в кількості 25 куб. м.
За результатами розгляду цього замовлення відповідач виставив рахунок -фактуру №СФ0000002 від 08.01.2006 року на суму 232 520,74 грн. Замовлення було виконано частково на суму 40195,20грн., про що свідчить видаткова накладна №РН-007 від 26.01.2006року.
Позивачем, внаслідок інформування ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»були припинені неправомірні дії відповідача у взаємовідносинах із зазначеним підприємством та укладено договір купівлі-продажу №142 Д (2006) від 26.01.2006 року. Таким чином було відновлено співпрацю між позивачем та ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», яка тривала з 06.10.2004 р. На виконання цього договору позивачем отримано замовлення на лютий 2006 року від 27.01.2006 року №26/10-4-0007 на загальну суму 161442,70 грн.
З урахуванням замовлень позивача на лютий місяць 2006 року упущена вигода ва січень-лютий 2006 року від зниження обсягів виробництва для потреб ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»складає 65209,96грн.
Колегія суддів вважає, що дії відповідача є неправомірними, оскільки відповідач підписуючи отриманий від контрагента договір щодо поставки продукції із зазначенням технічних умов, які належать позивачу, повинен був та мав можливість внести зміни до договору в цій частині при його підписанні.
Твердження відповідача про те, що ним не застосовувались вищезгадані технічні умови, а виготовлялись по іншій технології, що підтверджується протоколом №01/1 про результати фізико-механічних випробовувань взірців виробів із спученого вермикуліту (плита), виготовлених ТОВ «Укрвермікуліт»та включення технічних умов позивача до договору із контрагентом не є належними доказами спростування заподіяної шкоди, оскільки у договорі № 1797 Д (2005) є чітке посилання на технічні умови позивача.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача завданої ним майнової шкоди в розмірі 65209,96 грн. є обґрунтованими й правомірними.
Внаслідок дій недобросовісної конкуренції відповідача позивач вимушений був відновлювати з ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»господарські відносини, це вплинуло на авторитет компанії позивача і завдало шкоди його діловій репутації. Крім того, відсутні підтвердження щодо якісної характеристики продукції, виробленої і поставленої відповідачем в січні 2006 року на адресу ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», які відповідали б вимогам вище наведених технічних умов, право власності на які належать позивачеві.
Згідно із ст. 94 ЦК України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, є втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
У апеляційній скарзі відповідач не довів, що незважаючи на посилання в договорі на технічні умови позивача, ним постачався товар іншої якості. Неправомірне використання відповідачем технічних умов позивача негативно впливає на ділову репутацію позивача, підрив довіри до його діяльності у ділових стосунках з контрагентами, як власника результату інтелектуальної власності, нанесення значної шкоди престижу. Відповідач не звільняється від відшкодування моральної шкоди, оскільки не довів, що шкода завдане не з його вини.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд приходить до висновку про правильність застосування норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції; висновки, викладені в рішенні суду, відповідають обставинам справи. За наведених обставин колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що підстави скасування рішення господарського суду господарського суду Київської області від 16.03.2006р. по справі № 61/12-06 відсутні. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 33, 99, 101, п.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Київської області від 16.03.2006р. у справі № 61/12-06 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермікуліт» –без задоволення.
2. Справу № 61/12-06 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий Андрейцева Г.М.
Судді
Швець В.О
Рибченко А.О.