СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

місто  севастополь

28 вересня 2007 року

Справа № 2-15/10728-2005

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Градової О.Г.,

суддів                                                                      Лисенко В.А.,

                                                                                          Маслової З.Д.,

секретарі судового засідання                              Суровикіна М.С.

                                                                                          Наконечний О.В.,                              

за участю представників сторін:

представник позивача, Перец Олександр Іванович, довіреність №  б/н   від 30 серпня 2007 року,

  представник відповідача, Грязнова Галина Михайлівна, довіреність №  55/8/10-0   від 9 січня 2007 року,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському  районі  Автономної  Республіки Крим  на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Дадінська Т.В.) від 14 листопада 2005 року у справі № 2-15/10728-2005  за позовом відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" (вул. Верхня, 57,Листвинне,97124)

до           Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим (вул. Шкільна,16,смт. Нижньогірський,97100)

про спонукання списати безнадійну податкову заборгованість у сумі 803367,50 грн.

                                                                                                                                  ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом (та уточненнями –а.с.1-2  т.2) про спонукання відповідача списати безнадійні податкові борги та пені з податку на додану вартість, збору на розвиток виноградарства, збору за забруднення навколишнього середовища, акцизного збору, прибуткового податку фізичних осіб, фіксованого сільськогосподарського податку, штрафних санкцій за продаж активів.

Позов обґрунтований тим, у 2002-2004 роках у позивача виникали форс-мажорні обставини, через які він не мав можливості сплатити ці податкові борги, а по прибутковому податку фізичних осіб (частково) закінчився строк давності стягнення боргу.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що у позивача існували податкові борги, які у 2002-2004 роках він не сплатив через форс-мажорні обставини, а також частково по прибутковому податку фізичних осіб закінчився строк давності стягнення.

Постановою місцевого господарського суду позов задоволено, на відповідача покладений обов’язок списати безнадійні податкові борги і пені у загальній  сумі 669.966,26грн. :

64.372,54грн. з податку на додану вартість, 1.800,30грн. –пені з цього податку,

42.320,62грн. –з штрафних санкцій, 243,49грн. –пені,

2.104грн. з збору на розвиток виноградарства, 36,02грн. –піні на цьому збору, 101.629,57грн. і 300.699,86грн. –з прибуткового податку фізичних осіб, 20.786,53грн. –пені по цьому податку,

748,29грн. –пені з податку з доходів найманих осіб,

75.875,58грн. –з фіксованого сільськогосподарського податку, 340,57грн. –пені з цього податку,

57.919,25грн. –з акцизного збору, 405,51грн. –пені з цього збору,

688,13грн. –з збору за забруднення навколишнього середовища.

    Також постановою суду з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто державне мито у сумі 85грн.

Судове рішення мотивовано тим, що через форс-мажорні обставини позивач не сплатив податкові борги, по прибутковому податку фізичних осіб закінчився строк давності.  Відповідач подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати вказану постанову, у позові відмовити тому, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.

З заперечень на апеляційну скаргу слідує, що позивач не згодний з скаргою тому, що у нього були форс-мажорні обставини, через які він не мав можливості сплатити податки (а.с. 85 т.2).

Первинне рішення суду апеляційної інстанції від 27 березня 2006 року скасовано у касаційному порядку через порушення норм процесуального права (а.с. 142-156, 184-187 т. 2).

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача підтримав доводи заперечень.

На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 21-116 т.3), розглянув справу і встановив  наступне.

Позивач є сільськогосподарським виробником, основним видом діяльності якого є вирощування сільськогосподарських культур, що підтверджується довідкою та Статутом та не оспорюється відповідачем  (а.с. 7, 8-9 т.1 ).

    У 2002-2004 роках у позивача були форс-мажорні обставини :

    1) 28-31 березня 2002 року через заморозки загибли кісточкові культури та насіння, що є форс-мажорними обставинами, - висновок Торгово-промислової палати №1911\05-4 від 21 травня 2002 року (а.с. 14 т.1),

    2) у травні 2002 року через заморозки загибли кісточкові, насіннячні та   виноградні культури, що є форс-мажорними обставинами, - висновок Торгово-промислової палати №9896\05-4 від 31 липня 2002 року (а.с. 13 т.1),

    3) у квітні-червні 2003 року через засуху загибли  зернові, що станом на 15 червня 2003 року є форс-мажорними обставинами, - висновок Торгово-промислової палати №9896\05-4 від 31 липня 2003 року (а.с. 12 т.1),

    4) 9 жовтня 2003 року через шквальний вітер пошкоджені плоди яблук, що станом на 9 жовтня 2003 року є форс-мажорними обставинами, - висновок Торгово-промислової палати №15310\05-4 від 27 листопада 2003 року (а.с. 11 т.1),

    5) 3-5 квітня 2004 року через тривалі морози загиблі зернові,що станом на 3-5 квітня 2004 року є форс-мажорними обставинами, - висновок Торгово-промислової палати №1711\05-4 від 5 травня 2004 року (а.с. 10 т.1 чи 82 т.2).

    Звіти про фінансові результати за 2001-2004 роки та довідка  свідчать про важке фінансове положення позивача та наявність прямих збитків (а.с. 65-68 т.1, 17-18, 84 т.2).

    Сумісний акт звірки боргу підтверджує наявність у позивача боргів (а.с. 52-53 т.2).

З податку на додану вартість 64.372,54грн. і пені 1.800,30грн.

   З письмових доказів та пояснень сторін вбачається, що податковий борг виник за податковими зобов'язаннями, які позивач визначив самостійно по деклараціям за вересень-листопад 2004 року та визначені контролюючим органом :

   1) податкове повідомлення-рішення №0003182301\0 від 22 грудня 2004 року з податку на додану вартість і штрафних санкцій у сумах  11.235,13грн. і 42.037,57грн., разом 53.272,70грн., яке отримано 22 грудня 2004 року, та оскаржено 24 жовтня 2005 року у судовому порядку (справа №2-5\14172-2005А)  (а.с. 70, 89 т.2),

    2) податкове повідомлення-рішення №0003232301\0 від 22 грудня 2004 року з штрафних санкцій за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 50% чи у сумі 3.042,30грн., яке отримано 22 грудня 2004 року, та оскаржено 24 жовтня 2005 року у судовому порядку (справа №2-5\14172-2005А)  (а.с. 73, 89 т.2).

  Позивач звертався до відповідача з заявами про списання податкових боргів та відповідачем були прийняті  рішення про списання податкових боргів :

    1) №10\24-0 від 24 серпня 2002 року станом на 26 травня 2002 року було списано 113.985,60грн. податку і 7.519,74грн. пені по заяві платника від 20 серпня 2002 року (а.с. 23 т.3) і на підставі висновку торгово-промислової палати №3075\05-4 від 16 липня 16 липня 2002 року (а.с. 21 т.3),

    2) №07\24-0 від 28 лютого 2003 року станом на 30 грудня 2002 року у сумі 11.985,94грн. –податок, 2.294,55грн. –пені, 1.200,52грн. –штраф по заяві від 28 лютого 2003 року (а.с. 26 т.3) і на  підставі висновку торгово-промислової палати №1664\05-4 від 27 лютого 2003 року (а.с. 24 т.3),

    3) №30\24-0 від 21 серпня 2003 року станом на 15 червня 2003 року у сумі 18.616,94грн. –податок, 175,50грн. –пені по заяві  від 21 серпня 2003 року (а.с. 29 т.3) і на  підставі висновку торгово-промислової палати №9896\05-4 від 31 липня 2003 року (а.с. 27 т.3, 12 т.1),

    4) №60\24-0 від 01 грудня 2003 року станом на 9 жовтня 2003 року у сумі 5.862,04грн. –податок, 4,33грн. –пені, по заяві  від 28 листопада 2003 року (а.с. 32 т.3) і на  підставі висновку торгово-промислової палати №15310\05-4 від 27 листопада 2003 року (а.с. 24 т.3, 11 т.1),

    5) №45\24-0 від 30 листопада 2004 року станом на 1 червня 2004 року у сумі 48.988,57грн. –податок, 267,40грн. –пені, по заяві від 30 листопада 2004 року (а.с. 35 т.3) і на  підставі висновку торгово-промислової палати №1711\05-4 від 5 травня 2004 року (а.с. 33 т.3, 10 т.1 чи 82 т.2).

   Тобто податковий борг був списаний на 1 червня 2004 року.

   З повідомлень відповідача вбачається, що станом на 1 грудня 2004 року у позивача є борг 7.806,18., пеня 1.852,96грн., станом на 1 січня 2005 року –борг 8.165,36грн., пеня 1.834,88грн., станом на 15 січня 2005 року –борг 60.629,54грн., пеня 1.800,50грн. (а.с. 54-56 т.2).

   Таким чином, податковий борг та пеня, які позивач просить списати, виник за період з 1 червня до 15 січня 2006 року. Однак доказів надання у період з 1 червня до 31 грудня 2004 року до податкового органу заяви про списання податкового органу, також як і існування у цей період форс-мажорних обставин позивач суду не надав.

    Посилання позивача на подання заяви від 13 червня 2005 року та отримання відповіді податкового органу з відмовою у списані боргу є необґрунтованим тому, що ці обставини стосуються інших податків –фіксованого сільськогосподарського податку та податку з доходів фізичних осіб (а.с. 20-22 т.1).

    Відповідно до підпункту "г" підпункту 18.2.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N2181-III від 21 грудня 2000 року (з змінами на час звертання позивача з заявами про списання боргу, далі Закон України №2181-Ш) підлягає списанню безнадійний податковий борг, у тому числі пеня, нарахована на такий податковий борг, а також штрафні санкції; під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг юридичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

    Підпунктом 18.2.3 того ж Закону встановлено, що податкові органи здійснюють щоквартальне списання безнадійного податкового боргу; порядок такого списання визначається центральним податковим органом за узгодженням з Міністерством фінансів України.

    Такий порядок визначений центральним податковим органом –Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної  податкової адміністрації України N103 від 14 березня 2001 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 січня 2002 року за N16/6304.

     Згідно до пункту 3.4 цього Порядку податковий борг юридичних, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини, наприклад стихія, буря, повінь, нагромадження снігу або ожеледь тощо), тобто не з вини платника податків, які неможливо попередити своїми заходами за умови, що дані обставини безпосередньо вплинули на своєчасне виконання податкових зобов'язань, підлягає списанню; такий факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України.

    Попередньо пункт 4.2 вказаного Порядку передбачав визначення дня виникнення безнадійного податкового боргу. А саме, при обставин непереборної сили таким днем вважалася дата, визначена в документі, що засвідчує факт непереборної сили, з урахуванням податкового боргу, який був на цю дату.

     Але на час подання  30 листопада 2004 року позивачем останній день заяви про списання податкового боргу та прийняття податковим органом 30 листопада 2004 року  рішення про списання боргу (а.с. 35, 33 т.3) норма Порядку про визначення дати виникнення безнадійного податкового органу була скасована та наказом Державної податкової адміністрації N629 від 3 листопада 2004 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року, прийнята нова норма. Відповідно до якої, днем виникнення  безнадійного податкового органу є наступний день за граничним терміном погашення податкових зобов'язань за період, на який припадає дата, вказана в документі, що засвідчує факт непереборної сили.

    У останньому висновку Торгово-промислової палати №1711\05-4 від 5 травня 2004 року (а.с. 82 т.2), з яким позивач звернувся з заявою про списання була вказана дата форс-мажорних обставин 3-5 квітня 2004 року.

    Податковим органом податковий борг списаний на 1 червня 2004 року, тобто виконані вимоги законодавства, що регулює питання по списанню.

    Посилання позивача на особливість його господарської діяльності, а саме на те, що через заморозки у квітні 2004 року він не мав можливості отримати урожай (дохід) та сплатити податок потягом квітня-грудня 2004 року, апеляційний господарський суд прийняти до уваги не може тому, що встановлений законодавством порядок списання боргів таких особливостей для податку на додану вартість не передбачає.

   Крім того, слідує прийняти до уваги, що позивач заявою від 30 листопада 2004 року просив списати певну суму податкового боргу, ця заява відповідачем повністю виконана.

   Також апеляційний господарський суд вважає, що відповідач правильно, на підставі діючого законодавства, відмовив позивачу у задоволенні заяви від 13 червня 2005 року про списання податкового боргу станом на 1 січня 2005 року (а.с. 20-22 т.1) тому, що згідно з Законами України N2285-IV від 23 грудня 2004 року, N2505-IV від 25 березня 2005 року дія підпункту "г" підпункту 18.2.1 Закону України N 2181-III (списання податкового боргу через форс-мажорні обставини) на 2005 рік була зупинена.  

     На підставі вказаного, апеляційна скарга обґрунтована і підлягає задоволенню, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що привело к прийняттю неправильного рішення, що є підставою для його скасування.

З штрафних санкцій 42.320,62грн. і пені 243,49грн.

    22 грудня 2004 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003212301\0 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 43.123,05грн. за продаж активів, що знаходяться у податковій заставі, без попередньо письмової згоди податкового органу, яке отримано 22 грудня 2004 року  (а.с. 12 чи 71, 3-11 т.2).

    Відповідно до  підпункту 5.2.1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N2181-III від 21 грудня 2000 року (з змінами на час прийняття податкового повідомлення-рішення) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

    Згідно до підпункту 5.4.1 того ж Закону податковим боргом є узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

   З податкового повідомлення-рішення вбачається, що контролюючим органом встановлений позивачу строк для сплачення штрафних санкцій –протягом 10 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення.

     Тобто податковим боргом ці штрафні санкції могли стати не раніше 2 січня 2005 року.

    А як вказано  вище, Законами України N2285-IV від 23 грудня 2004 року, N2505-IV від 25 березня 2005 року дія підпункту "г" підпункту 18.2.1 Закону України N2181-III (списання податкового боргу через форс-мажорні обставини) на 2005 рік була зупинена.  

    Крім того, позивачем не заявлялися доводи та не надавалися докази про те, що на день виникнення податкового боргу по вказаним штрафним санкціям у позивача виникали форс-мажорні обставини. Раніше виникли форс-мажорні обставини не можуть бути підставою для списання виниклого у подальшому податкового боргу тому, що суперечить наведеним вище  нормам Порядку.

     На підставі вказаного, апеляційна скарга обґрунтована і підлягає задоволенню, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що привело до  прийняття неправильного рішення, що є підставою для його скасування.

З збору на розвиток виноградарства 2.104грн. і пені 36,02грн.

   Також, як по податку на додану вартість, позивач протягом 2002-2004 років звертався до відповідача з заявами про списання податкових боргів через форс-мажорні обставини та відповідачем ці заяви були повністю задоволені були прийняті  рішення про списання податкових боргів :

    1) №10\24-0 від 24 серпня 2002 року станом на 26 травня 2002 року було списано 662грн. податку і 0,76грн. пені (а.с. 94-97 т.3),

    2) №07\24-0 від 28 лютого 2003 року станом на 30 грудня 2002 року у сумі 402,71грн. –податок, 2,24грн. –пені (а.с. 97-99 т.3),

    3) №30\24-0 від 21 серпня 2003 року станом на 15 червня 2003 року у сумі 1.135грн. –податок (а.с. 100-102 т.3),

    4) №60\24-0 від 01 грудня 2003 року станом на 9 жовтня 2003 року у сумі 479грн. –податок, 2,69грн. –пені (а.с. 103-105 т.3),

    5) №45\24-0 від 30 листопада 2004 року станом на 1 червня 2004 року у сумі 1.652грн. –податок  (а.с. 106-108т.3).

   Тобто податковий борг був списаний на 1 червня 2004 року.

   Станом на 1 грудня 2004 року є борг 1.966грн., пеня 36,02грн., станом на 1 і 15 січня 2005 року –борг 2.018грн., пеня 36,02грн., про що повідомив суд відповідач (а.с. 54-56 т.2).

   Таким чином, податковий борг та пеня, які позивач просить списати виник за період з 1 червня 2004 року до 15 січня 2005 року. Однак доказів надання у період з 1 червня до 31 грудня 2004 року до податкового органу заяви про списання податкового органу, також як і існування у цей період форс-мажорних обставин позивач суду не надав.

    Посилання позивача на подання заяви від 13 червня 2005 року та отримання відповіді податкового органу з відмовою у списані боргу є необґрунтованим тому, що ці обставини стосуються інших податків –фіксованого сільськогосподарського податку та податку з доходів фізичних осіб (а.с. 20-22 т.1).

    На підставі підпункту "г" підпункту 18.2.1, підпункту 18.2.3 Закону України №2181-Ш, Порядку безнадійного податкового боргу платників податків, та Законів України  N2285-IV від 23 грудня 2004 року, N2505-IV від 25 березня 2005 року, апеляційний господарський суд вважає, що податковим органом правильно по заяві  позивача від 30 листопада 2004 року був списаний борг станом на 1 червня 2004 року і відмовлено у задоволенні заяви від 13 червня 2005 року у зв’язку з зупиненням дії норми закону про списання податкового боргу у зв’язку з форс-мажорними обставинами.

    Судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що привело до прийняття неправильного рішення, що є підставою для його скасування.

З прибуткового податку громадян 101.629,57грн. і 300.699,86грн.

та пені по цьому податку 20.786,53грн.

    З пояснень сторін та письмових доказів вбачається, що прибутковий податок громадян у 2002-2004 роках нараховувався і утримувався з доходів громадян  самостійно позивачем, але до бюджету не перераховувався через важке фінансове положення товариства, яке було, у тому числі через форс-мажорні обставини. Про нарахування податку свідчать довідка про нарахований податок станом : на 1 січня 2002 року 65.940грн., на 2003 рік –87.572грн., на 2004 рік –75.972грн., усього 455.075грн. (а.с. 64 т.1), довідка про помилкове нарахування податку (а.с. 13 т.2), акт звірки боргу (а.с. 78-85 т.1)          .

    Також податковим органом 22 грудня 2004 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000941700\0 про визначення позивачу податку у сумі 249,43грн., штрафних санкцій –498,86грн., усього 748,29грн., яке отримано позивачем 22 грудня 2004 року (а.с. 73 т.2). Таке зобов’язання відповідно до  підпунктів 5.2.1 і 5.4.1 Закону України №2181-Ш податковим боргом могло стати не раніше 2 січня 2005 року.  

    Позивач протягом 2002-2004 років звертався до відповідача з заявами про списання податкових боргів через форс-мажорні обставини та відповідачем ці заяви були повністю задоволені були прийняті рішення про списання податкових боргів :

    1) №07\24-0 від 28 лютого 2003 року станом на 30 грудня 2002 року у сумі 534грн. –податок, 1.200,52грн. –штрафні санкції (а.с. 71- т.3),

    2) №30\24-0 від 21 серпня 2003 року станом на 15 червня 2003 року у сумі 7.708,19грн. –податок (а.с. 74-76 т.3),

    3) №45\24-0 від 30 листопада 2004 року станом на 20 серпня 2004 року у сумі 4.920,86грн. –податок, 28,75грн. - пеня  (а.с. 77-81 т.3).

   Тобто податковий борг був списаний на 20 серпня 2004 року.

   Станом на 15 січня 2005 року є борг 748,29грн., пеня 20.786,53грн., про що повідомив суд відповідач (а.с. 54-56 т.2).

    Також рішенням №10\24-0 від 28 квітня 2006 року податковим органом було списано за форс-мажорними обставинами податковий борг у сумі 101.629,57грн., та за мінуванням строку давності стягнення 300.699,86грн. (а.с. 82 т.3). Однак це рішення прийнято на підставі постанови апеляційної інстанції, яка була прийнята після постанови суду першої інстанції, що зараз переглядається, та ця постанова апеляційної інстанції у касаційному порядку була скасована. А тому апеляційний господарський суд не приймає це рішення податкового органа до уваги.

    Відповідно до пункту 4.6 вказаного вище Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків (з змінами на 30 листопада 2004 року –заяви про списання) списанню підлягає борг по податку з доходів фізичних осіб, який знайшов відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. 1ДФ) та виник у податкового агента внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), починаючи з відповідного місячного податкового періоду звітного кварталу, в якому такі обставини настали, і до закінчення відповідного податкового періоду (кварталу).

    Як вбачається з висновку про форс-мажорні обставини, який був доданий до заяви від 30 листопада 2004 року), такі обставини виникли 3-5 квітня 2004 року, тобто у 2 кварталі 2004 року. Таким чином, списанню підлягав борг за квітень-червень 2004 року. Податковим органом списаний борг до 20 серпня 2004 року, чим права позивача не порушені.

     Посилання позивача на подання заяви від 13 червня 2005 року та отримання відповіді податкового органу з відмовою у списані боргу, у тому числі за мінуванням строку позивної давності,  є необґрунтованим. Законами України  N2285-IV від 23 грудня 2004 року, N2505-IV від 25 березня 2005 року на 2005 рік зупинена дії підпунктів "в" і "г" підпункту 18.2.1, підпункту 18.2.3 Закону України №2181-Ш. І тому така заява правомірно податковим органом залишена без задоволення.

    Судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що привело к прийняттю неправильного рішення, що підставою для його скасування.

З фіксованого сільськогосподарського податку 75.875,58грн.

і пені 340,57грн.

   З пояснень сторін та письмових доказів слідує, що податкові зобов’язання визначалися самостійно платником та податковим органом :

    1) по загальному розрахунку за 2004 рік у сумі 85.258,66грн. (а.с. 131 т.2),

    2) по наданому 30 липня 2004 року уточнюючому розрахунку за 2004 рік зменшена сума зобов’язання через відміну коефіцієнту до 23.258,12грн. (а.с. 132-133 т.1),

   3) 22 грудня 2004 року по податковому повідомленню-рішенню №0003232301\0 за несвоєчасну сплату податку у сумі 5.000грн. застосовані штрафні санкції у сумі 2.500грн., рішення отримано 22 грудня 2004 року (а.с. 73 т.2).  

   Позивач протягом 2002-2004 років звертався до відповідача з заявами про списання податкових боргів через форс-мажорні обставини та відповідачем ці заяви були повністю задоволені були прийняті рішення про списання податкових боргів :

    1) №10\24-0 від 24 серпня 2002 року станом на 26 травня 2002 року було списано 64.748,97грн. і 104.221,66грн. та пеня 171,59грн. (а.с. 37-39 т.3),

    2) №07\24-0 від 28 лютого 2003 року станом на 30 грудня 2002 року у сумі 63.319,48грн. –податок, 27,71грн. –пені (а.с. 40-42 т.3),

    3) №30\24-0 від 21 серпня 2003 року станом на 15 червня 2003 року у сумі 29.339,50грн. –податок (а.с. 43-45 т.3),

    4) №60\24-0 від 01 грудня 2003 року станом на 9 жовтня 2003 року у сумі 13.538,32грн.–податок, (а.с. 46-48 т.3),

    5) №45\24-0 від 30 листопада 2004 року станом на 30 листопада 2004 року у сумі 3.839,12грн. –податок  (а.с. 49-52 т.3).

   Тобто податковий борг був списаний на 30 листопада 2004 року.

    Станом на 1 грудня 2004 року був борг 64.443,51грн., пеня 340,57грн., станом на 1 січня 2005 року –борг 68.706,44грн., пеня 340,57грн., станом на 15 січня 2005 року –борг 71.206,44грн., пеня 340,57грн., станом на 16 березня 2005 року –борг 68.706,44грн., про що повідомив суд відповідач (а.с. 54-56 т.2, 53 т.3).

    Відповідно пункту 4.5 вказаного вище Порядку списанню підлягає податковий борг з фіксованого сільськогосподарського податку, що виникає у зв'язку з непогашенням податкових зобов'язань за період після дня настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) і до закінчення термінів його сплати за бюджетний рік, в якому такі обставини виникли.

    З наданого до останньої заяви висновку Торгово-промислової палати слідує, що форс-мажорні обставини виникли 3-5 квітня 2004 року (а.с. 82 т.2, 51-52 т.3), тобто податковий орган мав право списати податковий борг за період з квітень-грудень 2004 року, однак у останній  заяві просив списати певну суму боргу, яка і була списана, в це прохання не була включена сума боргу за грудень 2004 року.

    Крім того, самостійно первинно визначені зобов’язання були позивачем зменшені шляхом надання 30 липня 2004 року уточнюючого розрахунку і склали заміст 85.258,66грн. іншу суму - 23.258,12грн.  (а.с. 131-133 т.2), а по податковому повідомленню-рішенню сума зобов’язань в 2.500грн. могла стати податковим боргом не раніше 2 січня 2005 року. Разом з тим позивач просить списати борг у сумі 75.875,58грн. і пеню 340,57грн.

    Як вказано вище, заява позивача від 13 червня 2005 року правомірно не задоволена відповідачем тому, що на цей час Законами України  N2285-IV від 23 грудня 2004 року, N2505-IV від 25 березня 2005 року на 2005 рік зупинена дії підпункту "г" підпункту 18.2.1, підпункту 18.2.3 Закону України №2181-Ш.

    У зв’язку з чим, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що привело до прийняття неправильного рішення, це є підставою для його скасування.

З акцизного збору 57.919,25грн. і пені 405,51грн.

      Як вбачається з пояснень сторін, повідомлення відповідача (а.с. 70 т.3) визначував податкові зобов'язання самостійно за розрахунками №2019 від 20 жовтня 2004 року, №2421 від 18 листопада 2004 року, №2598 від 17 грудня 2004 року у сумах 6.535,68грн., 4.993,44грн., 11.289,31грн. та 22 грудня 2004 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобов’язань :

1) №0003262301\0 з штрафу з акцизного збору у сумі 9.825,81грн. (а.с. 72 т.2),

2) №0003272301\0 з штрафу з акцизного збору у сумі 365,35грн. (а.с. 72 т.2), які отримані платником 22 грудня 2004 року та оскаржені 24 жовтня 2005 року у судовому порядку (а.с. 89 т.2).

    Позивач протягом 2002-2004 років звертався до відповідача з заявами про списання податкових боргів через форс-мажорні обставини та відповідачем ці заяви були повністю задоволені були прийняті рішення про списання податкових боргів :

    1) №10\24-0 від 24 серпня 2002 року станом на 26 травня 2002 року було списано 1.161,88грн. і 148,64грн. пені і 39.927,93грн. збору (а.с. 54-56 т.3),

    2) №07\24-0 від 28 лютого 2003 року станом на 30 грудня 2002 року у сумі 27.306,92грн. –збір, 1.362,19грн. –пеня (а.с. 57-59 т.3),

    3) №30\24-0 від 21 серпня 2003 року станом на 15 червня 2003 року у сумі 4.020,31грн. –збір, 770,46грн. пеня (а.с.60-62 т.3),

    4) №60\24-0 від 01 грудня 2003 року станом на 9 жовтня 2003 року у сумі 12.078,97грн.–збір, 0,19грн. - пеня (а.с. 63-65 т.3),

    5) №45\24-0 від 30 листопада 2004 року станом на 1 червня 2004 року у сумі 17.380,06грн. –збір, 123,24грн. –пеня (а.с. 66-69 т.3).

    Станом на 1 грудня 2004 року є борг 7.322,37грн., пеня 407,33грн., станом на 1 січня 2005 року –борг 8.376,40грн., пеня 397,53грн., станом на 15 січня 2005 року –борг 18.447,32грн., пеня 397,507грн., про що повідомив суд відповідач (а.с. 54-56 т.2).

   Тобто податковий борг був списаний на 1 червня 2004 року.

   Як вказано вище, пунктом 4.2 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків (з змінами станом на 30 листопада 2004 року –звертання з заявою про списання та прийняття рішення про списання) днем виникнення безнадійного податкового боргу через форс-мажорні обставини вважається наступний день за граничним терміном погашення податкових зобов'язань за період, на який припадає дата, вказана в документі, що засвідчує факт непереборної сили.

    У висновку Торгово-промислової палати, що був наданий до останньої заяви про списання, вказано, що форс-мажорні обставини виникли 3-5 квітня 2004 року (а.с. 82 т.2, 68-69 т.3). Тобто податковий орган правомірно списав податковий борг до 1 червня 2004 року.

    Інших заяв про списання цього збору позивач не надавав.

    Списання податкових боргів за податковими зобов’язаннями, що визначенні податковим органом за податковими повідомленнями-рішеннями №0003262301\0 і №0003272301\0 від 22 грудня 2004 року у сумах 9.825,81грн. і 365,35грн. (а.с. 72 т.2), не можливо тому, що ці сумі зобов’язань  могли стати податковим боргом не раніше 2 січня 2005 року, коли було зупинено списання податкових боргів через форс-мажорні обставини, про що вказано вище.

    У зв’язку з чим, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що привело до прийняття неправильного рішення, це є підставою для його скасування.

З збору за забруднення навколишнього середовища 688,13грн.

    22 грудня 2004 року відповідачем прийняті  податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобов’язань :

    1) №0003252301\0 з штрафу з збору забруднення навколишнього середовища у сумі 16,83грн. (а.с. 71 т.2),

    2) №0003242301\0 з штрафу з збору забруднення навколишнього середовища у сумі 336,14грн. (а.с. 71 т.2),

    3) №0003192301\0 з штрафу з збору забруднення навколишнього середовища у сумі 170грн. (а.с. 72 т.2).

    Усього податковим органом визначено зобов’язань на 522,97грн.

    Ці повідомлення отримані позивачем 22 грудня 2004 року, тобто набрали статус податкового боргу 2 січня 2005 року, та були оскаржені у судовому порядку 24 жовтня 2005 року (а.с. 89 т.2).

    Разом з цим, податковим органом протягом 2002-2004 років на підставі заяв позивача списувалися раніше виникли податкові борги, а саме за рішеннями :

    1) №10\24-0 від 24 серпня 2002 року станом на 26 травня 2002 року було списано 59,73грн. і 139,37грн. збору, 15,80грн. і 32,56грн. пені (а.с. 85-87 т.3),

    2) №07\24-0 від 28 лютого 2003 року станом на 30 грудня 2002 року 94,29грн. і 40,41грн. - збір, 0,41грн. і 0,17грн. –пеня (а.с. 88-90 т.3),

    3) №30\24-0 від 21 серпня 2003 року станом на 15 червня 2003 року 3,27грн. пені (а.с.91-93 т.3).

     Станом на 15 січня 2005 року –борг 494,33грн., про що повідомив суд відповідач (а.с. 56 т.2).

    Тобто борг списаний станом на 15 червня 2003 року. А борг який позивач просить списати виник за податковими повідомлення-рішеннями від 22 грудня 2004 року.

    Однак такі вимоги позивача задоволенню не підлягають, тому що зобов’язання за податковими повідомленнями-рішеннями від 22 грудня 2004 року набрали статус податкового боргу 2 січня 2005 року, коли зупинено списання податкового боргу за форс-мажорними обставинами.  

Апеляційний господарський суд на підставі частини 1 статті 70 Кодексу  адміністративного судочинства не приймає як доказ аудиторський висновок про підприємству "Гвардієць" (а.с. 148-152 т.1), тому що він не має відношення до справи.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга обґрунтована і підлягає  задоволенню, судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що привело до прийняття неправильного судового рішення.

Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим задовольнити.

    Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2005 року у справі № 2-15/10728-2005 скасувати.

    У позові відмовити.

      Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

                    

Головуючий суддя                                                  О.Г. Градова

Судді                                                                                В.А. Лисенко

                                                                                З.Д. Маслова