Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 24  вересня 2007 року          Справа № 27/398-05

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого            судді  Істоміної О.А.

                            судді          Гончар Т.В.

                            судді  Горбачової Л.П.

при секретарі –Андросовій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з'явився

відповідача  1. –Оганян Л.А.  ( довіреність у справі)

відповідача  2. –не з'явився

розглянувши в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –комерційна фірма “ПІК” (вх. №2649Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006 р. по справі № 27/398-05

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –комерційної фірми “ПІК”, м. Харків          

до 1) Акціонерної компанії “Харківобленерго”, м. Харків

    2) Дочірньої компанії “Укргазвидобування”НАК “Нафтогаз України”м. Київ

про зобов'язання вчинити дії,

встановила:

У серпні 2005 р. ТОВ виробничо –комерційна фірма “ПІК” (далі - Фірма) звернулась до господарського суду з позовом до АК “Харківобленерго” та до ДК “Укргазвидобування ”НАК “Нафтогаз України” та після зміни позовних вимог просила зобов'язати першого відповідача (АК "Харківобленерго") відновити енергопостачання на наступні об'єкти: Нафтобаза № 2, яка розташована за адресою м. Харків, пр. Гагаріна, 127 та Автозаправна станція №6, адміністративний будинок, виробничі приміщення, гаражі, які розташовано за адресою: м. Харків, вул. Чугуївська, 76; стягнути з другого відповідача (ДК "Укргазвидобування") 25 785 639,34 грн. збитків, 9 965 048,04 грн. заборгованості за договором підряду №УГВ 2456/21-04 від 01.06.2004 р. (далі –договір підряду), посилаючись на невиконання відповідачем 1 умов Договору про постачання електричної енергії №4-0443С від  31.03.2005р. і Генерального договору №01/2004 від 01.05.2004р., а також на свідоме введення його в оману  ( застосування обману ) відносно правового статусу майна, яке є предметом Генерального договору та договорів управління майном №1 ,2, 3 від 01.05.2004р, а також щодо обсягу повноважень стосовно операцій з вказаним майном. Також посилалась на те, що понесла витрати по оплаті будівельно-монтажних робіт, придбанню обладнання та матеріалів для проведення реконструкції, які підлягають відшкодуванню в повному обсязі,  крім того сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням правочину.   

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.06 р. (головуючий суддя Швед Е.Ю., судді Інте Т.В., Светлічний Ю.В.) в позові відмовлено повністю. Скасовані заходи щодо забезпечення позову, вжиті ухвалою суду по даній справі від 11.08.05 р.

Місцевий господарський суд мотивував своє рішення тим, що оскільки Вищим господарським судом України у справі №19/24 за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ДК "Укргазвидобування" та Фірми постановою визнано недійсними генеральний договір №01/2004 ( далі-Генеральний договір) та договори управління майном №1, 2, 3 від 01.05.04 р. (далі –договори №1, 2, 3), укладені між ДК "Укргазвидобування" та Фірмою, то не виконання умов договору про постачаня електричної енергії однією із його сторін не порушує цивільних прав та інтересів позивача, який не є стороною такого договору та не має юридичного відношення до нерухомого майна (нафтобаза №2, АЗС №6, будівлі та споруди за адресою вул. Чугуївська, 76 в м. Харкові). В частині стягнення збитків з другого відповідача відсутня його вина, оскільки волевиявлення позивача на укладання правочинів вчинене внаслідок ігнорування ним своїм обов’язком, щодо ознайомлення із установчими документами контрагента з метою перевірки повноважень представника та дієздатності іншої сторони. Крім того вимоги щодо стягнення  з другого відповідача заборгованості є необгрунтованими, оскільки грунтуються на договорі підряду, який є неукладеним, та таким що не породжує для сторін прав та обовязків.     

Не погоджуючись з даним рішенням позивач в апеляційній скарзі порушує питання про скасування оскаржуваного рішення, вважаючи його прийнятим внаслідок неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, та всупереч нормам матеріального та процесуального права.

В судове засідання позивач не з’явився, заявив клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та про подовження строку розгляду  справи. Разом з тим слід зазначити, що апелянт  тривалий час в судові засідання свого представника не направляв, надсилав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з переговорами з іншою стороною по справі щодо врегулювання спірних питань та розбіжностей на погоджених умовах.

ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” свого представника 24.09.07р. в судове засідання  не направив, про причини його неявки суд не повідомив, хоча з відкладенням попередніх засідань та  подовженням строку розгляду  справи  за клопотанням апелянта, погоджувався.   В запереченнях на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, вважає прийняте рішення правомірним та обґрунтованим, а доводи скарги –безпідставними.

АК “Харківобленерго” у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення, вважає прийняте рішення правомірним та обґрунтованим, а доводи скарги –безпідставними.

Колегія суддів вважає за можливе розгляд справи за апеляційною скаргою здійснити у відсутність апелянта та ДК “Укргазвидобування”  за наявними в справі документами, оскільки ухвалами суду від 09.07.07 р. та 22.08.07 р. вони були попереджені, що у разі їх нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції справа може бути розглянута за наявними в матеріалах справи документами.

Заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  не підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції між Фірмою та ДК "Укргазвидобування" укладено Генеральний договір та договори №1, 2, 3 відповідно до яких ДК "Укргазвидобування" передало в управління Фірмі нерухоме та рухоме майно (в т.ч. Нафтобаза №2, АЗС №6, будівлі та споруди за адресою вул. Чугуївська, 76 в м. Харкові)

Свою позовну вимогу до АК "Харківобленерго" позивач обґрунтував п.2.3.8 Генерального договору від 01.05.04 р. відповідно до якого Фірма прийняла на себе зобов'язання щомісячно отримувати рахунки за комунальні послуги (в т.ч. за електроенергію), передавати їх ДК "Укргазвидобування", а остання зобов'язалася їх оплачувати.

Матеріали справи свідчать, що 31.03.2005р. на виконання умов Генерального договору між ДК "Укргазвидобування" та АК "Харківобленерго" було укладено договір про постачання електричної енергії №4-0443 С. За вказаним договором АК "Харківобленерго", на твердження позивача, припинило постачання електроенергії до Фірми згідно Договору про постачання електричної енергії №4-0443 С та норм Генерального договору, тому позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати відповідача 1  відновити постачання електричної енергії на Нафтобазу №2, АЗС №6, будівлі та споруди за адресою вул. Чугуївська, 76 в м. Харкові.

Генеральний договір та договори №1, 2, 3, укладені між ДК "Укргазвидобування" та Фірмою, Постановою Вищого господарського суду України 24.11.2005 р. у справі №19/24 за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до ДК "Укргазвидобування" та Фірми визнано недійсними.

Одночасно судом встановлено, що між ДК "Укргазвидобування" та Фірмою був заключений договір підряду, предметом якого є здійснення підрядних робіт. На підставі п.1.1 цього договору ДК "Укргазвидобування" доручає, а Фірма зобов'язується на свій ризик, із свого матеріалу та власними засобами виконати роботи відповідно до умов договору та проектно-кошторисної документації на об'єктах переданих Фірмі в управління.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотні для договору підряду умови передбачені главою 61 Цивільного кодексу України "Підряд", а саме його предмет, обсяг робіт, ціни, строк виконання робіт.

Пунктом 1.5 Договору підряду сторони визначили, що обсяг, перелік і зміст робіт визначається у проектно-кошторисній документації.

Ціна договору визначена п. 7.1 даного Договору та сформована на підставі проектно-кошторисної документації і оформлюється у вигляді додатків до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Строки початку та закінчення будівництва та виконання будівельних робіт по кожному об'єкту за цим договором передбачені п. 2.1 Договору підряду та відображаються в окремих Графіках виконання робіт, які є невід'ємною частиною цього договору.

При цьому господарський суд Харківської області зазначив, що проектно-кошторисна документація сторонами договору підписана не була, графіки виконання робіт та ціна договору, які також є невід'ємною частиною договору сторонами не складалися та не підписувалися, а також умови щодо обсягу робіт, ціни та строків виконання сторонами договору не визначені.

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Місцевий господарський суд дослідив, що з моменту винесення вказаної постанови Вищого господарського суду України та визнання недійсними зазначених правочинів відпала підстава володіння та користування позивачем всім майном, отриманим за недійсними договорами (в т.ч. Нафтобазою №2, АЗС №6, будівлями та споруди за адресою вул. Чугуївська, 76 в м. Харкові).

Більш того, договір про постачання електричної енергії №4-0443 С від 31.03.2005р., на порушення зобов'язань за яким вказує позивач, укладено між АК "Харківобленерго" та ДК "Укргазвидобування".

За таких підстав колегія суддів господарського суду Харківської області прийшла до висновку, що невиконання умов договору однією із його сторін не порушує цивільних прав та інтересів позивача, який не є стороною такого договору та не має юридичного відношення до нерухомого майна (в тому числі Нафтобаза №2, АЗС №6, будівлі та споруди за адресою вул. Чугуївська, 76 в м. Харкові).

Загальні наслідки недійсності правочину містяться в частинах 1, 2 статті 216 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною 3 статті 216 Цивільного кодекс України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Поряд з цим пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № З "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" передбачено, що при задоволенні позову суд в одному рішенні постановляє про визнання угоди недійсною і про застосування передбачених законом наслідків, в зв*язку з чим судом були застосовані наслідки недійсності правочину виходячи з підстав визнання правочину недійсним одночасно із прийняттям рішення про недійсність правочину.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки постановою Вищого господарського суду від 24.11.2005 р. у справі №19/24 визнано недійсними Генеральний договір та договори управління майном №1, 2, 3 на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та застосовані загальні наслідки недійсності правочину - зобов'язання сторін повернути все отримане за правочинами, то чинне законодавство України не передбачає можливості повторного визнання правочину недійсним або повторне застосування наслідків недійсності правочину.

Стосовно заявленої позовної вимоги щодо стягнення з ДК "Укргазвидобування" 9 965 048,04 грн. заборгованості, то  господарський суд відмовив в її задоволенні, оскільки, на його думку,  сторонами не було досягнуто згоди стосовно обсягів, ціни та строків виконання робіт за договором підряду №УГВ 2456/21-04 від 01.06.2004 р., тобто всіх істотних умов.

Відносно збитків, спричинений діями ДК "Укргазвидобування" в сумі 25 785 639,34 грн., то  суд першої інстанції їх не задовольнив у зв'язку з їх необґрунтованістю.

З такими висновками суду повністю погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначаючи при цьому  наступне.

Одним з мотивів оскарження прийнятого по справі судового рішення позивач зазначив відмову суду першої інстанції зобов'язати відповідача 1. відновити енергопостачання на наступні об'єкти: Нафтобазу № 2, розташовану за адресою м. Харків, пр. Гагаріна, 127 та автозаправну станцію №6, адміністративний будинок, виробничі приміщення, гаражі, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Чугуївська, 76  та стягнення  з другого відповідача 25 785 639,34 грн. збитків, що складаються  з  неотриманої винагороди за Генеральним договором та договорами   управління майном №№ 1, 2, 3 та з неотриманої винагороди за договором комісії в сумі 12 892 819,67Ч 2, а також заборгованості  в сумі 9 965 048,04 грн. за  договором підряду, що складаються з витрат по оплаті будівельно-монтажних робіт та вартості придбаного обладнання і матеріалів для проведення реконструкції, які підлягають відшкодуванню.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт, зокрема,  послався на те, що суд першої інстанції не дослідив  питання відключення електроенергії. При цьому апелянт повідомив про те, що відключення не проводилось взагалі і докази такого відключення в матеріалах справи відсутні, а відповідач 1  тільки має намір, на його думку, припинити постачання енергії на вищевказані об'єкти.

Разом з тим,  як свідчать матеріали справи та було встановлено як судом першої інстанції  так і в ході розгляду  справи  колегією суддів апеляційної інстанції,    договір про постачання електричної енергії №4-0443 С укладений між ДК "Укргазвидобування" та АК "Харківобленерго".

Приписами ст.ст. 526, 527 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином у відповідності до умов договору. При цьому боржник повинен виконати своє зобов'язання, а кредитор-прийняти виконання власно, якщо інше не встановлено договором. В разі порушення зобов'язань сторонами договору, для них настає відповідальність на підставі до того ж договору (ст. 611 ЦК України). Тобто обов'язок виконання якоїсь дії, а також відповідальність за порушення цього обов'язку виникає саме між сторонами договору.  Невиконання умов договору однією із його сторін не порушує цивільних прав та інтересів позивача, який не є стороною такого договору та не має юридичного відношення до нерухомого майна ( зокрема Нафтобази №2, АЗС №6, будівель та споруд за адресою вул. Чугуївська, 76 в м. Харкові).

Таким чином договір про постачання електричної енергії №4-0443 С укладений між ДК "Укргазвидобування" та АК "Харківобленерго" ніяким чином не зачіпає прав та обов'язків Фірми, а тому вимоги апелянта зобов'язати відповідача 1 ( особу, до якої не може бути заявлено таких вимог )  відновити енергопостачання за цим договором безпідставні і в цій частині вимог  суд першої інстанції відмовив позивачу правомірно.

Стосовно вимоги апелянта стягнути з ДК "Укргазвидобування" 25 785 639,34 грн. збитків слід зазначити наступне.

Відповідно до  ч.  1 ст.  225 ГК України  до складу збитків,  що  підлягають  відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення,  включається:  вартість  втраченого, пошкодженого  або  знищеного  майна,   визначена   відповідно   до законодавства;  додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам,  вартість  додаткових   робіт,   додатково   витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі   порушення   зобов'язання,  згідно статті 611 вказаного Кодексу наступають   правові   наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: - відшкодування збитків.  При цьому,  правопорушенню притаманні ознаки наявності  вини, заподіяної шкоди.  Тобто  для  наявності  права  позивача  на  відшкодування  збитків необхідна наявність факту  порушення  відповідачем  господарського зобов'язання, вини та причинного зв'язку між правопорушенням та шкідливими наслідками, що виникли. Якщо такі обставини встановлені, можливе пред'явлення відповідної вимоги до боржника, в тому числі в суді.

Вимогу про  стягнення збитків на суму 25 785 639,34 грн. апелянт мотивує тим, що він  не  отримав результату,  на який розраховував,  здійснюючи ці витрати.

Проте неодержаний  прибуток  не  може  вимірюватись  розміром здійснених  витрат, оскільки отримання   прибутку  означає  не відтворення витрат, а отримання додаткової вартості від витрачених коштів.

На пропозицію  апеляційної  судової  інстанції  щодо  надання суду доказів наявності  права  позивача  на  відшкодування  збитків таких доказів надано не було.  Зокрема, в матеріалах справи відсутній договір комісії, на який посилається апелянт. Не подав позивач, з урахуванням всіх обставин справи, ні господарському суду Харківської області, ні суду апеляційної інстанції інші належні докази, які б об'єктивно, і у визначеному законом порядку, підтвердили його вимогу.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Водночас позивач, зокрема, посилається на те, що Фірма проводила реалізацію нафтопродуктів на підставі договорів комісії та за цю роботу отримувала винагороду у вигляді комісійної, але недоотримала прибутку в сумі 12 892 819,67 грн., яка повинна бути відшкодована в подвійному розмірі, оскільки  друга сторона застосувала  обман.

У відповідністю зі ст. 1024 ЦК України комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії. Ці витрати можуть бути вчинені за прямою вказівкою комітента або за власною ініціативою. Але витрати мають бути розумними та доцільними, а також дійсно необхідними, щоб забезпечити належне виконання покладеного на комісіонера доручення. Разом з тим  вони повинні підтверджуватися відповідними документами, які апелянт не надав, хоча факт та розмір збитків, завданих порушенням  зобов'язання, доказується позивачем.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи Генеральний договір був визнаний недійсним судом, що виключає наявність вини ДК «Укргазвидобування», а тому неотриманий прибуток за цим договором не може бути збитком.

Отже, як вбачається з матеріалів справи,  позивачем не доведено розмір  збитків  на  їх   обґрунтування,   наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями  відповідача  та  збитками позивача у вигляді упущеної вигоди. Звідси  вірним  є  те,  що оскільки позивач не  довів  факту понесення  ним збитків та їх розміру, та враховуючи визнання судом Генерального договору недійсним, відсутні підстави для відшкодування збитків, що стало правовим наслідком відмови судом першої інстанції в позові в цій частині.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається також на те, що місцевий господарський суд, незважаючи на документи, які наявні в матеріалах справи, висновок експерта та інші докази відмовив йому в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 2. заборгованості за договором підряду в сумі 9 965 048,04 грн.

Як вже встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи 01.06.04р. між Фірмою (підрядник) та ДК „Укргазвидобування" НАК „Нафтогаз України" (замовник) було укладено договір підряду, за яким Фірма прийняла від замовника  будівельні майданчики для проведення реконструкції та капітального ремонту. Невід'ємною частиною договору підряду є: Додаток №1:, „Найменування та місцезнаходження об’єктів виконання  робіт  по   Договору   підряду   №2456/21-04   від 01.06.2004р.; Додаток №2: «Загальний план виконання робіт по Договору підряду №2456/21-04 від 01.06.2004р. В якому визначено: найменування   об’єктів,   місцезнаходження об’єктів, вид робіт, приблизна (проектна) вартість робіт, приблизний строк виконання робіт; Додаток №3: „Графік передачі будівельних майданчиків, та документів,  необхідних  для  користування  ними  для виконання   робіт   по   Договору   підряду   №2456/21-04   від 01.06.2004р."

В разі укладення сторонами підрядних договорів підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконані роботи є сам договір, укладений належним чином та акти здавання-приймання виконаних робіт, підписані обома сторонами.

Згідно зі ст. 638 ЦК України  договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Виходячи з системного аналізу норм матеріального права, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.  Якщо ці обов'язкові умови в договорі відсутні, він вважається неукладеним.  

При цьому колегія суддів зазначає, що посиланням апелянта на те, що, взагалі законодавство не встановлює переліку істотних умов спеціально для договорів підряду і що таке поняття як «неукладений договір»взагалі не міститься в цивільному кодексі України ЦК України надана власна оцінка з довільним тлумаченням норм законодавства.

Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що цивільним законодавством визначені загальні вимоги до укладення договорів – досягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах договору та обов'язкову для договору підряду –визначення ціни, яка може бути визначена в кошторисі, строки виконання робот, визначення терміну виконання робіт.

Статтями 843, 842, 846 глави 61 ЦК України  встановлено, що  ціна роботи за договором підряду визначається в договорі, як варіант –в кошторисі, а якщо договором ціна не передбачена, вона визначається за рішенням суду, терміни виконання робіт –визначаються в договорі. Договором підряду  було передбачено, що обсяг, перелік і зміст робіт визначається в проектно-кошторисній документації, - в додатках до договору. Тобто, наявність проектно-кошторисної документації в даному випадку, є необхідною умовою договору підряду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2. посилається на те, що    проектно-кошторисна документація сторонами договору підписана не була. Сторонами не складалися та не підписувалися також графіки виконання робіт та ціна договору, які є невід'ємною частиною договору,  а також умови щодо обсягу робіт, ціни та строків виконання сторонами договору не визначені. Як досліджено судом апеляційної інстанції деяка проектно-кошторисна документація та акти приймання виконаних робіт з боку відповідача 2. були підписані особою, яка визнана постановою Вищого господарського суду України не уповноваженою на підписання договорів управління майном. Інші повноваження цієї особи позивачем не доведені.

Враховуючи те, що ціна роботи є істотною умовою договору підряду, з ч. 1 ст. 843 ЦК України випливає обов'язок визначення сторонами в договорі підряду ціни. Це дає підставу для висновку про те, що у разі відсутності в договорі підряду умови, якою встановлюється ціна роботи або порядок її визначення, договір не може вважатися укладеним.

Оскільки оспорюваний  договір  не  містить передбаченої статтею  843  ЦК  України істотної умови –ціни, отже, зазначена  обставина  є  підставою  вважати цей договір неукладеним.

Частина 2, ч. 3 ст. 843 ЦК України приписує, якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Частиною 3 ст. 4-3 ГПК України визначено, що господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справа і правильного застосування законодавства.

 З метою встановлення фактичних обставин та на виконання вимог ст. 38 ГПК України колегією суддів справа неодноразово відкладалась для врегулювання сторонами спору мирним шляхом, та надавалась можливість сторонам за їх клопотаннями представити необхідні належні докази, (зокрема, позивач  не  був позбавлений можливості надати обґрунтований розрахунок понесених витрат), які б підтвердили їх позицію. Позивачем була надана до матеріалів справи заява про залік зустрічних вимог по зобов'язанням. Однак документального підтвердження витрат підрядника та плати за виконану ним роботу з посиланням на первинні та бухгалтерські документи Фірмою суду так надано і не було. Посилання апелянта на інші обставини не найшли свого підтвердження у ході розгляду апеляційної скарги з підстав їх суперечності матеріалам справи.

 Крім того, висновки проведеної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз  ім. засл. Професора  М.С. Бокаріуса  будівельно-технічної експертизи зроблені на підставі наявних  у справі документів.

Відповідно до статті 43 ГПК України  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

 Разом з тим колегія суддів приймає до уваги те, що на виконання постанови Вищого господарського суду України від 24.11.05р. між  ДК «Укргазвидобування»та Фірмою 14.11.06р. було укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою господарського суду м. Києва 21.11.06р. При цьому  сторони домовились, що з моменту набуття чинності вказаної мирової угоди вони не пов'язані будь-якими правами та зобов'язаннями за Генеральним договором № 01/2004 від 01.05.04р. та угодами №3 1, 2, 3 від 01.05.04р., крім тих, які встановлені цією угодою.  Таким чином за договором  підряду не може існувати заборгованості.

Враховуючи зазначені обставини та беручи до уваги, що апелянтом не подано належних доказів в обґрунтування того, що зазначений договір містить всі істотні умови, які дають підстави вважати, що сторони досягли по них згоди,   господарський суд Харківської області правомірно, в межах процесуальних повноважень, визнав договір підряду неукладеним.

Аналіз вищевикладених фактів та обставин, а також аналіз вище приведених положень відповідних норм законів у їх системному зв'язку приводить до висновку про те, що підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006 р. відсутні. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції залишається без змін.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, 105, ГПК України,

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо –комерційної фірми “ПІК”  залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2006 р. по справі № 27/398-05 залишити без змін.

          Головуючий суддя           О.А. Істоміна

          Суддя           Т.В. Гончар

          Суддя           Л.П. Горбачова