АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
28 липня 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі Непомнящій О.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 30 березня 2010 року та окрему ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 30 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, УЖКГ Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсними приватизації квартири та свідоцтва про право власності, визнання права власності на частину квартири, визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, виключення з членів ЖБК «Суворовський-2» та визнання членом ЖБК «Суворовський-2», зобов’язання реєстрації та відкриття особистого рахунку;
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання права власності на частину квартири, визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, УЖКГ Одеської міської ради, ОСОБА_4 про визнання недійсними приватизації квартири та свідоцтва про право власності, визнання права власності на частину квартири, визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, виключення з членів ЖБК «Суворовський-2» та визнання членом ЖБК «Суворовський-2», зобов’язання реєстрації та відкриття особистого рахунку.
Уточнивши позовні вимоги у лютому 2009р., позивачка зазначала, що після розірвання шлюбу її колишній чоловік ОСОБА_3(відповідач) на підставі довідки ЖБК «Суворовський-2» про виплату паю та розпорядження УЖКГ Одеської міської ради незаконно отримав свідоцтво про право власності на квартиру № 100 по пр. Добровольського у м.Одесі, чим порушив її права, завдав їй матеріальну та моральну шкоду. Посилаючись на ці обставини, позивачка просила задовольнити позов.
У грудні 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на 1\3 частину квартири, визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
У лютому 2009 р. позивач ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги, просив їх задовольнити, визнати за ним право власності на 1\2 частину квартири та стягнути на його користь 60000 грн. майнової шкоди і 40000 грн. моральної шкоди .
_______________________________________________________________
Головуючий в першій інст.: Галій С.С. Справа № 22ц-5942/2010, 22ц-7926/2010
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП-41
Свої вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що спірна трикімнатна квартира знаходиться у будинку ЖБК «Суворовський-2» і була надана їх сім’ї для спільного проживання. Пай був виплачений в 1993 р. за спільні кошти усіх членів сім’ї, однак членом ЖБК «Суворовський-2» є відповідач, який у 2002 році незаконно отримав свідоцтво про право власності на квартиру, перешкоджає йому в користуванні квартирою та завдав матеріальну та моральну шкоду.
Ухвалою суду від 11 жовтня 2006 року позови об’єднані в одне провадження.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 30 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволені частково. Постановлено визнати недійсним 1\2 частину свідоцтва про право власності на квартиру від 19 липня 2002 року, 1\2 частину розпорядження УЖКГ виконкому Одеської міської ради від 19 липня 2002 року № 1530, стягнути судові витрати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Судом постановлена окрема ухвала від 30 березня 2010 року про направлення позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 прокурору Суворовського району м.Одеси для вирішення питання про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні кримінальної справи відносно осіб, вказаних в заяві позивачів.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ставлять питання про скасування рішення суду та окремої ухвали суду і направлення справи на новий розгляд, мотивуючи тим, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто за відсутності позивачки, не повідомленої про час і місце судового засідання, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.311 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, суд розглянув справу за відсутності позивачки ОСОБА_1, не повідомленої про час і місце судового засідання у встановленому ст. ст. 74-76 ЦПК України порядку, тобто з порушенням вимог статей 158,169 ЦПК України.
У журналі судового засідання від 30 березня 2010 року та у судовому рішенні зазначено, що справу розглянуто з участю представника позивачки ОСОБА_1- ОСОБА_2 Однак в порушення вимог ч.3 ст.163 ЦПК України суд не перевірив повноваження ОСОБА_2 та не звернув увагу на те, що строк довіреності від ОСОБА_1 на ведення її представником справи в суді від 4 грудня 2006 року закінчився 4 грудня 2009 року, на час розгляду справи ОСОБА_2 не мав іншої довіреності і не міг вчиняти від її імені процесуальні дії.( т.2 а.с.282)
Відомості про повідомлення позивачки ОСОБА_1 про час і місце судового засідання у справі відсутні. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається саме на те, що їй не було відомо про розгляд справи 30 березня 2010 року і її процесуальні права порушені.
Згідно зі ст. 40 ЦПК України представником у суді може бути особа, яка має належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді. Одна й та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 брав участь у справі в якості позивача за своїм позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_1, а також одночасно в якості представника позивачки ОСОБА_1, що є неприпустимим.
З журналу судового засідання також видно, що ОСОБА_2 давав суду пояснення як представник позивачки, не маючи на це повноважень, і в порушення вимог ст. 176 ЦПК України суд не заслухав його пояснень як позивача за його позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_1 про визнання права власності на 1\2 частину квартири та інш.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що предметом спору є квартира, яка знаходиться в ЖБК «Суворовський-2». Позивачі ставлять питання про визнання недійсними розпорядження УЖКГ виконкому Одеської міської ради про надання ОСОБА_3 свідоцтва про право власності на квартиру у будинку ЖБК «Суворовський-2» на підставі довідки кооперативу про виплату ним паю, а також визнання недійсним свідоцтва про право власності на цю квартиру, виключення відповідача з членів ЖБК та визнання членом даного ЖБК ОСОБА_1, посилаючись при цьому на те, що вони внесли пай, і кооператив незаконно видав відповідачу довідку про виплату ним паю.
Незважаючи на це, суд, вирішуючи питання про права та обов’язки ЖБК «Суворовський-2», не залучив його до участі у справі, що є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд згідно з п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов’язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно і всебічно з’ясованих
обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, і які правові норми регулюють ці правовідносини.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
Розглянувши справу за відсутності позивачки ОСОБА_1 та ЖБК «Суворовський-2», суд не з’ясував належним чином наявність обставин (фактів),якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, не уточнив позовні вимоги ОСОБА_2 та правові підстави цих вимог. Вирішуючи спір щодо квартири, яка знаходиться у будинку ЖБК, суд керувався Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», не встановив, які правовідносини сторін випливають із обставин, на які посилаються позивачі в позовних заявах і які правові норми регулюють ці правовідносини.
В порушення вимог ст. ст. 213-214 ЦПК України рішення суду містить суперечні висновки щодо задоволення вимог ОСОБА_2, оскільки зазначивши в описовій та резолютивній частині рішення, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, суд відмовив в задоволенні його позовних вимог.
За викладених обставин, рішення суду не може бути визнано законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого суду належить урахувати наведене, уточнити позовні вимоги, з’ясувати обставини справи з участю усіх заінтересованих осіб, та залежно від встановленого вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Вирішуючи спір, суд також постановив окрему ухвалу, якою направив копію позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 прокурору Суворовського району м.Одеси для вирішення питання про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні кримінальної справи відносно осіб, вказаних в заяві позивачів.
Відповідно до ст.211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.
За змістом закону окрема ухвала - це ухвала, якою суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення.
Постановлена судом в порядку ст.211 ЦПК України ухвала не відповідає вимогам закону, оскільки в ній не зазначено, які саме порушення закону виявив суд під час розгляду справи, і які причини та умови сприяли вчиненню встановленого порушення.
Направлення прокурору позовної заяви, яка розглядається в порядку цивільного судочинства, окремою ухвалою для перевірки вказаних в позовній заяві фактів законом не передбачено.
Таким чином, окрема ухвала постановлена з порушенням встановленого законом порядку і підлягає скасуванню на підставі п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України.
Доводи апеляційних скарг про необхідність порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і притягнення їх до кримінальної відповідальності задоволенню не підлягають, оскільки це питання вирішується в іншому порядку за наявності достатніх підстав.
Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З урахуванням викладеного, підстави для задоволення апеляційних скарг в повному обсязі та ухвалення нового рішення відсутні.
Відповідно до вимог ст.ст.79,81, 88, п.4 ч.1 ст.315 ЦПК України з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають стягненню в дохід держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі відповідно 25,50 грн. та 120 грн. за подачу апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст.303, 307, 311, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 30 березня 2010 року та окрему ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 30 березня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати у розмірі 25,50 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи 120 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судові витрати у розмірі 25,50 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи 120 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий: А.Є.Федорова
Судді: Л.М. Миза
А.П. Заїкін