ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
26 липня 2010 року справа № 5020-12/120
Господарський суд міста Севастополя в складі судді Харченка І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі господарську справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99057)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_2)
про стягнення заборгованості у розмірі 80 322,00 грн.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_3, довіреність №486 від 02.07.2010;
ОСОБА_4, довіреність №486 від 02.07.2010;
відповідача –не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 80 322,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем належним чином не виконувались зобов’язання щодо оплати поставленого позивачем товару, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 80 322,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12.07.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-12/120.
Представники позивача у судовому засіданні 26.07.2010 наполягали на задоволенні позовних вимог.
Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 20).
У зв’язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Представникам позивача у судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
За усною угодою на підставі видаткових накладних №Пл-0000295 від 13.12.2009 на суму 84 222,00 грн., №П-00000007 від 11.02.2010 на суму 2 000,00 грн. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 86 000,00 грн. (а.с. 10).
Вказана продукція отримана відповідачем, про що свідчить підпис на зазначених накладних скріплений печаткою (а.с. 10).
За поставлений товар відповідач розрахувався частково на суму 5 900,00 грн., про що свідчать: меморіальні ордери №6-161М/1 від 22.02.2010, №27-161G/1 від 16.02.2010, №11-161А/1 від 11.02.2010 та товарний чек №П-00000002 від 28.02.2010 /а.с. 11-14/.
19.03.2010 між позивачем та відповідачем був складений та підписаний акт взаєморозрахунків, відповідно до якого, заборгованість відповідача складає 80 322,00 грн. /а.с. 15/.
Позивачем 25.06.2010 направлена на адресу відповідача вимога про оплату вказаного у видаткових накладних товару на загальну суму 80 322,00 грн. (а.с. 16-18).
Однак, відповідач зобов`язання з оплати отриманого за видатковими накладними товару не виконав.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно вимог статей 202, 204 цього Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частин першої та другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Отже, фактично між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу в усній формі.
Згідно положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На момент вирішення спору докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 80 322,00 грн. відсутні.
З урахуванням викладеного, а також того, що відповідачем визнається наявна заборгованість, що підтверджується актом звірення взаєморозрахунків сторін (а.с. 15), суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 49, 82–85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про відкриті у банківських установах розрахункові рахунки відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 99057, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_3 у ПАТ АТ «УкрСиббанк», МФО 351005) заборгованість у розмірі 80 322,00 грн. (вісімдесят тисяч триста двадцять дві грн. 00 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 803,22 грн. (вісімсот три грн. 22 коп.), а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.А. Харченко
Рішення оформлено відповідно до
вимог ст. 84Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 30.07.2010.
Розсилка:
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99057)
2. Фізична особа-підприємець ОСОБА_2
(АДРЕСА_2)