ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
13 липня 2010 року справа № 5020-11/072
За позовом: Державного підприємства „Севастопольський морський торгівельний
порт”
(99011, м.Севастополь, майд.Нахімова, 5)
до: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1
(99040, АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості у розмірі 19337,52 грн.
за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(99040, АДРЕСА_2)
до: Державного підприємства „Севастопольський морський торгівельний порт”
(99011 м. Севастополь, майд.Нахімова, 5)
про визнання недійсними окремих пунктів договору,
Суддя Дмитрієв В.Є.
За участю представників:
позивача - Дудник В.Ю., довіреність № ДВ-01 від 11.01.2010, ДП „Севастопольський морський торгівельний порт”;
відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 4154 від 21.07.2008, ФОП ОСОБА_4
СУТЬ СПОРУ:
Державне підприємство „Севастопольський морський торгівельний порт” звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 19337,52 грн.
Вимоги первісного позову обґрунтовані тим, що відповідачем не виконуються у повному обсязі зобов’язання щодо оплати грошових коштів, передбачені договором №208/195-а, укладеним між сторонами 01.09.2002 та додатковими угодами до нього. Внаслідок неналежного виконання умов договору відповідачем, на думку позивача, договір також підлягає розірванню.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 06.04.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-11/072.
Ухвалою від 07.07.2010 прийнято зустрічну позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного підприємства „Севастопольський морський торгівельний порт” про визнання недійсними окремих пунктів договору, до сумісного розгляду зі справою № 5020-11/072.
Вимоги зустрічного позову обґрунтовані тим, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 208/195-а є договором про надання послуг, з чого випливає, що оплаті за таким договором підлягає лише фактично надана послуга. Оскільки, за твердженням позивача за зустрічним позовом, судна останнього здійснюють стоянку біля причалу менш ніж 12 годин на добу, сума що належить до сплати, повинна розраховуватись виходячи з фактичного часу стоянки. Вимоги щодо визнання недійсними пунктів 2, 3.1 договору №208/195-а від 01.09.2002 позивач мотивує тим, що вказані пункти договору суперечать вимогам законодавства, а отже підлягають визнанню недійсними.
Представником первісного відповідача у судовому засіданні 12.07.2010 подано заяву про відмову від зустрічних позовних вимог про визнання недійсними пунктів 2, 3.1 договору у частині слів: „рахунки, виставлені портом, та довідки, оформлені відповідно з пунктом 3.1 є документами, які підтверджують виконання портом робіт, послуг. Рахунки вручаються клієнту під підпис або рекомендованим листом”. Вказана заява прийнята судом.
Представникам сторін роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
01.09.2002 між державним „Севастопольський морський торгівельний порт” (Порт) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (Клієнт) укладено договір № 208/195-а (далі -Договір) (а.с. 8).
Предметом договору відповідно до розділу 1 Договору є стоянка маломірних суден УКС 0170 К та УКС 0380 К біля пасажирського катерного причалу Порту №144 протягом трьох годин сумарно в період з 10:00 до 17:00 та біля пасажирського катерного причалу Порту №147 протягом години сумарно в період з 20:00 до 24:00 щоденно при перевезенні пасажирів по акваторії Севастопольської бухти.
Крім того, між сторонами були укладені додаткові угоди до Договору, від: 01.11.2002, 01.09.2003, 20.04.2005, 31.05.2005, 06.06.2006, 01.02.2007, 02.02.2007, 29.02.2008.
Так, 29.02.2008 між сторонами було укладено додаткову угоду, якою внесено зміни до договору та додаткових угод до нього та пункт 2 договору №208/195-а викладено в наступній редакції:
„Клієнт оплачує:
- використання 1 погонного метру причалів порту своїми судами, незалежно від кількості суден, що причалюють та часу стоянки, з розрахунку 30 (31) діб у місяць у відповідності до тарифу, затвердженого начальником порту (додаток №1 до Договору);
- посадку чи висадку пасажирів на судно або з судна Клієнта у відповідності до тарифу, затвердженого начальником порту (додаток №2 до Договору);
- причальний збір за фактичний час стоянки у причалу порту”.
Також додатковою угодою від 29.02.2008 в договір внесено зміни та додаткових угод до нього, зокрема пункт 3.1 викладено в наступній редакції:
„Клієнт щомісячно протягом 5-ти банківських днів після виставлення Портом рахунку проводить:
- оплату за використання 1 погонного метру причалів порту своїми судами незалежно від кількості суден, що причалюють та часу стоянки, з розрахунку 30 (31) діб на місяць у відповідності з тарифом, затвердженим начальником порту. Оплату за використання причалів порту своїми судами Клієнт може вносити наперед за декілька місяців за умови оплати за всю довжину причалу з розрахунку 30 (31) діб на місяць;
- оплату за попередній місяць вартості за посадку-висадку пасажирів за тарифом, затвердженим начальником порту, на підставі довідки із зазначенням кількості пасажирів за попередній місяць, наданої клієнтом та завізованої начальником Відокремленого підрозділу порту „Пасажирський флот”;
- оплату причального збору за фактичну стоянку суден біля причалу порту у попередньому місяці;
- оплату інших послуг, наданих портом, за діючими в порту калькуляціями та тарифами.
Рахунки, виставлені портом, та довідки, оформлені у відповідності до п.3.1. є документами, що підтверджують виконання Портом робіт і послуг. Рахунки вручаються Клієнту під підпис або рекомендованим листом.
У випадку прострочення платежів, Клієнт сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми платежу за кожен день прострочення, також в цьому випадку Порт забороняє стоянку суден біля причалів протягом всього строку несплати”.
За твердженням позивача, зобов’язання за Договором виконувались ним належним чином, проте відповідач виконує зобов’язання щодо оплати за використання причалу неналежним чином, у результаті чого у останнього утворилась заборгованість за період з березня 2008 по січень 2010 року у розмірі 19337,52 грн.
08.10.2008 позивачем на адресу відповідача надіслана претензія № ДГ-2288 з вимогою про погашення наявної заборгованості. Проте, відповіді на вказану претензію позивачем не отримано.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Суд вважає вимоги первісного позову такими, що не підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. За змістом даної статті, для чинності та правомірності правочину, при його вчиненні необхідне дотримання таких умов як: законність змісту правочину; наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу дієздатності; наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату, тощо. У разі недотримання перерахованих вимог правочин є недійсним або може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому Цивільним кодексом. Зміст правочину не повинен порушувати положень як законів, так і інших нормативно-правових актів, прийнятих на основі Конституції України.
Судом встановлено, що правовою природою Договору №208/195-а є договір про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо в договорі про надання послуг передбачена плата, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлені договором. Зі змісту вказаної статті випливає двосторонній обов’язок однієї сторони надати послугу, а другої сторони сплатити кошти саме за надану послугу. Отже, оплата за договором про надання послуг проводиться в розмірі, залежному від фактично отриманої послуги. Належними доказами обсягу (розміру) наданих послуг, переліку виконаних робіт, фактичності їх надання можуть слугувати акти виконаних робіт (послуг) чи інші документи, що свідчать про фактично надану послугу.
Судом також встановлено, що судна, що належать відповідачу у період з березня 2008 року по січень 2010 року здійснювали стоянку біля причалу менш ніж 12 годин на добу, а отже умови пунктів 2, 3.1 Договору в редакції додаткової угоди від 29.02.2008 щодо здійснення плати за використання 1 погонного метру причалу незалежно від часу стоянки з розрахунку 30 (31) діб на місяць, є такими, що суперечать чинному законодавству та порушують право відповідача за первісним позовом.
Крім того, Додатком №1 до наказу по порту від 29.12.2006 №802 „Тариф „Використання 1 погонного метру причалів порту судами клієнтури», який введено в дію з 01.01.07р., Додатку №1 до наказу по порту від 21.03.2008 №78 „Тариф «Використання 1 погонного метру причалів порту для стоянки суден клієнтури”, введеного в дію з 01.04.2008, встановлено, що при нарахуванні оплати за тарифом, час округляється до 0,5 діб. Якщо час складає менш ніж 0,5 діб, то він приймається за 0,5 діб, при цьому ставка ділиться навпіл, а час більш ніж 0,5 діб приймається за одну добу. Таким чином, пункти 2, 3.1 Договору в редакції додаткової угоди від 29.02.2008 щодо здійснення плати за використання 1 погонного метру причалу незалежно від часу стоянки з розрахунку 30 (31) діб на місяць, є такими, що суперечать і наведеним додаткам №№1 до наказів по порту №№78 та 802, зокрема і з огляду на посилання пунктів 2,3 додаткової угоди від 29.02.2008р. на те, що оплата визначається у відповідності до тарифу, що затверджується начальником порту. Тобто оплата визначається залежно від часу стоянки судна, на підставі встановленого тарифу – за 0,5 діб або за добу.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою для визнання правочину (угоди) недійсним слугує невідповідність вимогам закону.
Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Невідповідність пунктів 2, 3.1 договору №208/195-а в редакції додаткової угоди від 29.02.2008 вимогам законодавства полягає у порушенні вимог статті 903 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором про надання послуг одна сторона (Замовник) сплачує другій стороні (Виконавцеві) за фактично надані послуги (виконані роботи).
За таких обставин, вимоги зустрічного позову про визнання недійсними пунктів 2, 3.1 договору №208/195-а від 01.09.2002 в редакції додаткової угоди від 29.02.2008 підлягають задоволенню, а вказані частини правочину –визнанню недійсними.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем за первісним позовом не надано належних доказів існування заборгованості відповідача за первісним позовом у розмірі 19337,52 грн., зокрема первинної бухгалтерської документації за період з березня 2008 року по січень 2010 року, довідок, оформлених відповідно до пункту 3.1 Договору, у зв’язку з чим неможливо встановити факт надання послуги, її обсяг, проміжок часу, в який послугу надано, у відповідності до чого було б можливе здійснення розрахунку плати за фактично надану послугу.
Наданий суду договір №208/195-а від 01.09.2002, додаткові угоди до нього, листування та копії виставлених рахунків, не дають можливості встановити обсяг наданих послуг (виконаних робіт), сумарний час їх надання за добу у відповідних місяцях, у період з березня 2008 року по січень 2010 року.
Крім того ухвалою від 12.07.2010 сторони було зобов’язано здійснити звірення взаєморозрахунків по фактично наданим послугам за Договором. На виконання вказаної ухвали у судовому засіданні 13.07.2010 представники сторін надали суду акт звірення взаєморозрахунків за Договором з урахуванням додаткової угоди від 28.02.2010, яка підписана відповідачем 06.03.2010, за період з 01.03.2008 по 30.06.2010, згідно з яким сальдо за позовний період (станом на 30.06.2010) за фактично надані послуги склало 2511,32 грн. на користь ОСОБА_1
Таким чином сторонами станом на 30.06.2010 погоджено, оформлено та скріплено печатками акт звірення взаємних розрахунків, що свідчить про відсутність заборгованості ОСОБА_1 перед ДП «Севастопольський морський торгівельний порт»за фактичне користування причалом для стоянки маломірних суден станом на момент вирішення спору.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги первісного позову про стягнення з фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 19337,52 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, не підлягають задоволенню і вимоги позивача за первісним позовом про розірвання договору №208/195-а від 01.09.2002 з додатковими угодами до нього від 01.11.2002, 01.09.2003, 01.04.2004, 20.04.2005, 31.05.2006, 06.06.2006р., 01.02.2007, 02.02.2007, 29.02.2008, оскільки в обґрунтування цих вимог позивачем покладено порушення відповідачем за первісним позовом зобов’язань, передбачених істотними умовами Договору та посилання на частину другу статті 651 Цивільного кодексу України, як підставу для розірвання договору. За наслідками дослідження та детального вивчення матеріалів справи, судом встановлено відсутність порушень відповідачем за первісним позовом умов договору, що виключає підставу для його розірвання, на яку посилався позивач.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача з оплати державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача, витрати позивача за зустрічним позовом з оплати державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача за зустрічним позовом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю
2. Зустрічний позов задовольнити повністю.
3. Визнати недійсним пункт 2 договору №208/195-а від 01.09.2002 в редакції додаткової угоди до нього від 29.02.2008, укладеного між Державним підприємством „Севастопольський морський торгівельний порт” (99011, м.Севастополь, майд.Нахімова, 5, код ЄДРПОУ 01125548, відомості про рахунки в установах банків відсутні) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (99040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) в частині слів: „- використання 1 погонного метру причалів порту своїми судами, незалежно від кількості суден, що причалюють та часу стоянки, з розрахунку 30 (31) діб у місяць у відповідності до тарифу, затвердженого начальником порту”.
4. Визнати недійсним пункт 3.1 договору №208/195-а від 01.09.2002 в редакції додаткової угоди до нього від 29.02.2008, укладеного між Державним підприємством „Севастопольський морський торгівельний порт” (99011, м.Севастополь, майд.Нахімова, 5, код ЄДРПОУ 01125548, відомості про рахунки в установах банків відсутні) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (99040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) в частині слів: „- оплату за використання 1 погонного метру причалів порту своїми судами незалежно від кількості суден, що причалюють та часу стоянки, з розрахунку 30 (31) діб на місяць у відповідності з тарифом, затвердженим начальником порту. Оплату за використання причалів порту своїми судами Клієнт може вносити наперед за декілька місяців за умови оплати за всю довжину причалу з розрахунку 30 (31) діб на місяць”.
5. Стягнути з Державного підприємства „Севастопольський морський торгівельний порт” (99011, м.Севастополь, майд.Нахімова, 5, код ЄДРПОУ 01125548, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99040, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про рахунки в установах банків відсутні) витрати по сплаті державного мита у розмірі 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.Є.Дмитрієв