ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
29.08.2006 року Справа № 2/148ад
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Лазненко Л.Л.
Перлова Д.Ю.
Судова колегія призначена розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 11.07.06. Розпорядженнями від 04.08.06 та 28.08.06 склад судової колегії змінено.
при секретарі Черніковій Я.В.
за участю представників сторін:
від позивача не прибув
від відповідача не прибув
Розглянувши Луганського обласного відділення Фонду
апеляційну скаргу соціального захисту інвалідів, м. Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 05.06.2006
у справі № 2/148ад (суддя Седляр О.О.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м. Луганську
до відповідача Приватного підприємства „Резонанс”,
смт. Фащівка Перевальського району
про стягнення 4901 грн. 12 коп.
Постановою господарського суду Луганської області від 05.06.06 у справі №2/148ад (суддя Седляр О.О.) відмовлено у задоволенні позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ, до Приватного підприємства „Резонанс”, смт. Фащівка Перевальського району про стягнення несплачених штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2001 рік в сумі 4901 грн. 12 коп.
Постанова суду з посиланням на статті 17, 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 № 875-ХІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ст.ст.4, 5, 12 Закону України „Про охорону праці”, положення „Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції обліку та використання цих коштів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767 (далі Порядок), п.п.5, 10-14 „Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (далі „Положення”), п. 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823, п.32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, мотивована відсутністю належних доказів доведення відповідачеві нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів на 2001 рік. Місцевим судом не прийнято як належний доказ доведення відповідачеві нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів на 2001 рік, розпорядження голови Перевальської райдержадміністрації від 28.04.01 № 218.
Приймаючи постанову місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій з відповідача за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2001 рік.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, позивач у справі, не погодилось з прийнятою місцевим господарським судом постановою та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову, як таку, що не відповідає нормам матеріального права та прийняти нову постанову про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач вказав, що застосування судом строків визначених у статті 250 Господарського кодексу України є неправомірним, оскільки він не є учасником відносин у сфері господарювання.
На думку позивача працевлаштування інвалідів відповідно до чинного законодавства не є діяльністю у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Для врегулювання правових відносин щодо сплати штрафних санкцій за невиконання 4% нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів не може бути застосовано норми Господарського кодексу України.
З 01.01.06 набув чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів” від 06.10.05 №2960, яким були внесені зміни до ст. 19, 20 закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 №875-ХІІ, якими штрафні санкції хоча офіційно на законодавчому рівні і визначені як адміністративно-господарські санкції але строки, визначені в Господарському кодексі України, все одно до них не застосовуються.
Приватне підприємство „Резонанс”, відповідач у справі, проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх безпідставними та просить постанову господарського суду залишити без змін.
На обгрунтування заперечень відповідач вказав, що доводи апеляційної скарги мотивовані неправильним застосуванням судом першої інстанції строків, визначених у статті 250 Господарського кодексу України , проте, оскаржувана постанова суду від 05.06.06 не грунтується на застосуванні ст. 250 Господарського кодексу України.
Сторони не скористалися наданим їм правом участі у судовому процесі, хоча їм належним чином були вручені повістки про розгляд справи.
До початку розгляду справи від сторін клопотання не надходили.
Відповідно до п. 4 ст. 196 кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи судова колегія Луганського апеляційного господарського суду
ВСТАНОВИЛА:
Згідно ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції до 05.07.01) місцеві ради народних депутатів спільно з підприємствами (об'єднаннями), установами та організаціями, громадськими організаціями інвалідів, за участю відділень Фонду України соціального захисту інвалідів, на підставі пропозицій органів Міністерства соціального захисту населення України, щорічно визначають нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Статтею 20 Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Розпорядженням Перевальської районної державної адміністрації від 28.04.01 №218 (а.с. 36-39) на 2001 рік приватному підприємству „Резонанс”, відопвідачу у справі, визначено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 2 чоловік.
З наявного в матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі 10-ПІ (Поштова-річна) за 2001 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила - 89 чоловік, тому норматив склав 4 чоловіка, з яких фактично інваліди не працювали; за незайняті робочі місця нарахований штраф у сумі 5990 грн. /з врахуванням середньорічної заробітної плати у сумі 1475 грн.(а.с. 9-11);
Пункт 4 Порядку сплати підприємствами ( об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767 (далі - Порядок), передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).
23.03.06 Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду з позовом до приватного підприємства „Резонанс” про стягнення штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2001 рік в сумі 4901 грн. 12 коп., оскільки відповідачем було перераховано 1000 грн.
Постановою господарського суду Луганської області від 05.06.06 у справі №2/148ад у задоволені позову відмовлено.
Перевіривши матеріали справи, правильність юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з наступного.
Статтею 19 Закону України №875-XII від 21.03.91 „Про основи соціальної захищеності інвалідів” (у редакції до 05 липня 2001 року) передбачено, що місцеві Ради народних депутатів спільно з підприємствами, установами, організаціями, громадськими організаціями інвалідів, за участю відділень Фонду соціального захисту інвалідів України, на підставі пропозицій органів Міністерства соціального захисту населення України щорічно визначають нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Зазначений закон, встановлюючи порядок визначення нормативу робочих місць, призначених для інвалідів, передбачав, як обов’язкову умову, що такий норматив має бути встановлений спільно з підприємством.
Матеріали справи свідчать, що приватне підприємство „Резонанс”, відповідач у справі, не одержував пропозиції і не залучався місцевими органами до визначення нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до глави 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) та делеговані повноваження. Пунктом 12 статті 34 цього Закону встановлено, що до делегованих повноважень належить бронювання в порядку, встановленому законом, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності робочих місць, призначених для працевлаштування осіб, які відповідно до законодавства потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці, визначення нормативів таких робочих місць.
Норматив робочих місць у 2001 році, призначений для працевлаштування інвалідів, для відповідача був визначений Розпорядженням Перевальської районної державної адміністрації від 28.04.01 №218 та додатком до нього, який не прийнято місцевим господарським судом як належний доказ встановлення та доведення відповідачеві нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів на 2001 рік, оскільки стаття 19 Закону №875-XII(в редакції до 05 липня 2001 року) передбачає, що нормативи робочих місць визначаються на сесіях місцевих рад.
Таким чином, Перевальська районна державна адміністрації встановлюючи нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів порушила вимоги Закону №875-XII.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що за 2001 рік відсутні докази встановлення нормативу працевлаштування інвалідів згідно вимог чинного на той час законодавства.
Крім того, місцевий господарський суд виходячи із системного аналізу норм ст. 18 Закону №875 (в редакції до 05.07.01), п.п. 1, 3, 4, 5, 10, 14 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 №314 дійшов висновку, що обов”язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875.
Отже на відповідача не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання обов”язків з працевлаштування інвалідів органами, зазначеними у ст. 18 Закону №875 (в редакції до та після 05.07.01 - відповідно).
Проте заявник апеляційної скарги не оскаржує і не спростовує зазначені висновки суду першої інстанції в апеляційній скарзі.
За приписом ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги грунтуються на неправильному застосуванні господарським судом ст. 250 Господарського кодексу України, яка не застосована місцевим господарським судом при постановленні 05.06.06 судового рішення у даній справі.
Отже, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови господарського суду Луганської області від 05.06.06 у справі №2/148ад.
Результати апеляційного провадження оголошені у судовому засіданні.
Керуючись статтями ст. ст. 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 254, пунктами 6, 7 „Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 05.06.06 у справі №2/148ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 05.06.06 у справі №2/148ад залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Суддя Л.Л. Лазненко
Суддя Д.Ю. Перлов