ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2010 р. справа № 2-а-3294/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
при секретарі судового засідання: Педорук Олесі Сергіївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Лесик В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізичної особи підприємцем ОСОБА_3
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: скасування рішення
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання дій протиправними та про скасування податкового повідомлення - рішення №0001041721/0 від 07.05.2010 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17.08.2010 року за вказаним позовом відкрито провадження у справі.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним, оскільки прийняте на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають фактичним обставинам. Так, зазначає позивач, відповідачем безпідставно донараховано суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 161176 грн. та накладено штрафні санкції в розмірі 80588 грн., оскільки нею надані всі необхідні первинні документи, які підтверджують її валові витрати та право на податковий кредит в задекларованому розмірі, але безпідставно не взяті до уваги перевіряючими.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, та посилаючись на викладені в позові і додаткових поясненнях обставини, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, зазначивши, що в ході проведеної перевірки ФОП ОСОБА_3 не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв’язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання зерна (згідно опису первинних та бухгалтерських документів, переданих для документальної перевірки 06.04.2010р.), оскільки первинні документи повинні бути складені відповідно до норм встановлених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази та матеріали справи, в судовому засіданні встановлено наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зареєстрована державним реєстратором Виконавчого комітету Вінницької міської ради 28.10.2008 року за №21740010001033135, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Вінниці, та, відповідно до свідоцтва №100156106 від 12.02.2002 року, є платником податку на додану вартість.
В період з 06.04.2010 року по 26.04.2010 року відповідно до плану-графіку проведення перевірок, на підставі направлення на перевірку від 20.04.2010 року №977/17 головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контроль-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці Дьоміною Валентиною Петрівною проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання платником податків ФОП ОСОБА_3 вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт №857/1721/2819514543 від 29.04.2010 року (а.с.15-30), в якому зазначено порушення позивачем:
1) вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", що виявилося в заниженні оподатковуваного доходу на суму 6753,3 грн., внаслідок чого позивачеві донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1013 грн.;
2) вимог п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягає в тому, що ФОП ОСОБА_3 донараховано податок на додану вартість в сумі 161176 грн.
07.05.2010 року на підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0001041721/0 відповідно до якого позивачеві визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 241764 грн., в тому числі 161176 грн. основного платежу та 80588 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.31).
21.05.2010р. позивач звернувся до ДПІ у м. Вінниця зі скаргою про перегляд податкового повідомлення –рішення, згідно рішення від 08.06.2010р. за №12415/25-10/45 інспекцією строк розгляду первинної скарги був продовжений до 18.07.2010р.
16.07.2010р. рішенням ДПІ у м. Вінниця за №20032/25-10/45 скарга ОСОБА_3 залишена без задоволення та податкове повідомлення-рішення за №0001041721/0 від 07.05.2010р. без змін.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач скористався своїм правом оскаржити його в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.
Проаналізувавши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
В акті перевірки від 28.04.2010 року зазначено, що відповідачем здійснено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача - ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання останньою вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року.
Відповідно до ст. 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.
Забороняється проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, крім зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.
Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Разом з тим, спірні правовідносини, що є предметом розгляду в межах даного провадження, стосуються питань визначення відповідності обставин, викладених в акті перевірки фактичним обставинам, які мали місце, а також правильності зазначених в акті висновків, аналізуючи які, суд дійшов до наступного.
Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 р., за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п. 1.3 Порядку № 327).
Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства (п. 1.5 Порядку № 327).
За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства (п. 1.6 Порядку № 327).
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 1.7 Порядку № 327).
Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Всупереч викладеному вище, висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 28.04.2010 року містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами.
Так, із зазначеного акту вбачається, що при перевірці виявлено взаємовідносини із суб’єктами господарювання, які на протязі періоду мали взаєморозрахунки із СПД ОСОБА_3 та які знаходяться в процесі ліквідації за рішенням суду (стан-10)-ТОВ “Зорін СТС”, код ЄДРПОУ НОМЕР_3, АДРЕСА_2.
Позивач зазначає наступне, а саме, що платник податків здійснив цілий комплекс дій, направлених на ідентифікацію контрагента, асаме: згідно п. 35 Положення «Про реєстрацію платників податку на вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 01.03.2000р. №79, інформація стосовно платників податку на додану вартість, а також щодо осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість, із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання , причин анулювання та підстав для анулювання свідоцтв, підлягає офіційному оприлюдненню не пізніше 2,12 та 22 числа кожного місяця на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua). За свідченням представника позивача - фізичною особою підприємцем ОСОБА_3 на момент укладення правочину та його виконання була перевірена інформація щодо реєстрації контрагента TOB «ЗОРІОН СТС» платником податку на додану вартість (а.с.42). На сайті зазначався індивідуальний податковий номер TOB «ЗОРІОН СТС», його код ЄДРПОУ, найменування, номер свідоцтва, дата початку дії свідоцтва та дата реєстрації. Вся інформація відповідає зазначеним продавцем у податковій накладній. На момент виписування податкових накладних TOB «ЗОРІОН СТС» являвся платником податку на додану, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, відомості щодо юридичної особи, її посадових осіб та обмежень щодо представництва від імені юридичної особи є відкритими і загальнодоступними (ч. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних підприємців»). При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені в нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні (ч.1,2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).
У судовому засіданні було оглянуто витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 12.08.2010 р. (а.с. 41), у якому зокрема зазначено, що підприємство зареєстроване 25.12.2008 року серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_2, за адресою АДРЕСА_1. Керівник - ОСОБА_5, відомості про обмеження щодо представництва від імені юридичної особи - відсутні, стан юридичної особи - зареєстровано. Тобто відомості про ліквідацію підприємства - відсутні.
В свою чергу представник відповідача у свої запереченнях в обґрунтування безтоварності операцій проведених із «ЗОРІОН СТС» посилався на факт, що підприємство знаходиться у стадії ліквідації, проте ніяких підтверджуючих документів, як то рішення суду або матеріали зустрічних перевірок, у судове засідання не надав. Крім того, у судовому засіданні він заявив, що зустрічних перевірок із підприємством «ЗОРІОН СТС» податковими органами проведено не було.
Відповідно до п.п. 724 п.7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку, передбаченому ст.9 цього Закону.
Згідно п. 9.6. ст..9 вищезазначеного Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.
До анулювання реєстрації статусу платника податку на додану вартість особа, що перебуває у процесі ліквідації, має право та зобов’язана , у випадках, встановлених законом, видавати податкові накладні на загальних підставах. Ця позиція була висловлена Вищим адміністративним судом у його довідці «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України “Про податок на додану вартість” від 15.04.2010 року.
Таким чином висновки податкової інспекції у цій частині є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.
Іншим порушення, на думку податкової, яке було виявлено під час проведення перевірки, було те , що до податкового кредиту позивачем безпідставно були включені податкові накладні від ТОВ «ЗОРІОН СТС» у яких не було зазначено всіх обов’язкових реквізитів, а саме не було зазначено прізвище особи, яка видала податкову накладну.
У відповідності до п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону № 198, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Згідно п.п. 1.2 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2. ЗУ “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому
значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням
податку.
Згідно Наказу ДПА України від 30.05.1997р. №165 передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону. Усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.
Таким чином позивачем не порушено, ні Закон України «Про бухгалтерський фінансову звітність в Україні», ані Закон України «Про податок на додану вартість», ані наказ Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року.
У довідці про результати вивчення та узагальнення практики щодо окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість» Вищий адміністративний суд України зазначає, що окремі недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення їх покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Згідно з абзацом другим п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів. Крім того, недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять накладні недійсними та не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів.
Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, незважаючи на те, що такі накладні могли мати незначні недоліки в заповненні, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.
Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно чинного законодавства, податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару.
При цьому, Верховний суд України звертає увагу на те , що при оцінці доказів, на які слід посилатися судам при ухвалені рішень, наявність або відсутність належним чином оформлений податкових накладних вважається обов’язковою, але не вичерпною умовою, оскільки предмет доказування у цій категорії справ становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкових зобов’язань, а податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходить із того, що позивач товар не придбавав і ці операції були безтоварними.
Також Верховний Суд наголошує на тому, що про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:
- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значится виробником товару, підприємницької діяльності;
- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов’язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
При цьому в обов’язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Так правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Відповідно до зазначеного пункту податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних за тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів {основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
На підтвердження подальшого використання товару у своїй діяльності позивач у судовому засіданні долучив до матеріалів справи накладні, податкові накладні, довіреності, які підтверджують той факт, що товар, отриманий від TOB «Зоріон СТС» використовувався позивачем в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності.
Даний факт також знайшов своє підтвердження у п. 1.18 акта перевірки, згідно якого станом на 31.12.2009 року залишки товарів відсутні. Також відповідно до пункту 1.21. акту перевірки ( аналіз цін придбання та ре товарів ( робіт, послуг) зазначено, що ФОП ОСОБА_3 придбаний реалізовувала за цінами не нижче собівартості та не вище звичайних цін.
Таким чином купівля продажу товарів від TOB «Зоріон СТС» мають реальний характер підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку у т.ч. накладними та платіжними дорученнями про оплату отриманого товару, податковими накладними тощо.
Відповідно до ст. 215 ЦКУ нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом.
Відповідно до п.1 ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ч.1 ст.43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Статтею 67 Господарського кодексу України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Зазначений договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним.
Між тим, як вбачається перевірки ДПІ у м. Вінниці, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору нікчемним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними. Крім ці відповідними зверненнями до правоохоронних органів з приводу вчинення фіктивного правочину податковий орган також не звертався.
Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість своїх висновків, то суд вважає, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України, а отже посилання податкового органу на не встановлення факту передачі товару від продавця до покупця у зв’язку із відсутністю актів приймання передачі товару, довіреностей та документів що засвідчують транспортування, зберігання зерна, на підставі чого перевіряючими робиться висновок про нікчемність правочинів, є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам законодавства України.
Крім того, відповідно до листа ДПА України від 03.02.2009 р. № 2012/7 /10-1017 в пункті 2.1.2 зазначено, що податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів: переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо.
Відповідно ж до п. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Враховуючи викладене, висновки перевірки про заниження ФОП ОСОБА_3 оподатковуваного доходу на суму 6753,30 грн. суд вважає безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами, у зв'язку з чим акт перевірки від 28.04.2010 року не може бути підставою для донарахування позивачу суми податку з доходів фізичних осіб в сумі 1013 грн. та винесення відповідного податкового повідомлення - рішення, а відтак і для винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення
Що ж стосується правової оцінки податкового повідомлення-рішення №0001041721/0 від 07.05.2010 року, відповідно до якого позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 241764 грн., в тому числі 161176 грн. основного платежу та 80588 грн. фінансових санкцій, при її здійсненні суд зважає на наступне.
Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яких платник податків зобов’язаний дотримуватися, і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час формування позивачем податкового кредиту), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 вказаного закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судом не встановлено жодного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при винесенні оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідачем не дотримані.
Відповідно до ст. 71 кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доказів які б спростовували вищевикладене відповідачем не надано, правомірність своїх рішень не доведено, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправними дій по винесенню податкового повідомлення - рішення №0001041721/0 від 07.05.2010 року та про скасування вказаного рішення слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці №0001041721/0 від 07 травня 2010р. яке застосоване до фізичної особи підприємцем ОСОБА_3.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови оформлено: 06.09.10
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна