АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
7 липня 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого:Федорової А.Є.,
суддів:Процик М.В., Заїкіна А.П.
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2010 року за позовом ОСОБА_4 до ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» про стягнення заробітної плати,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» (далі ВАТ «УДП») про стягнення заробітної плати.
Позивач зазначав, що з липня 2003 року він працював у відповідача і наказом № 32 від 15 лютого 2008 року був направлений другим механіком теплохода «Леонід Луговий». Під час роботи на судні з 1 квітня 2008 року по 29 травня 2008 року йому не була виплачена заробітна плата - добові в інвалюті у розмірі 3286,86 доларів США, що підтверджується довідкою капітана теплохода «Леонід Луговий» від 30 травня 2008 року. Наказом № 113-К від 7 липня 2009 року він звільнений з роботи за власним бажанням, однак зазначена сума заробітної плати йому не виплачена, розрахунок при звільненні не проведений з вини відповідача.
Посилаючись на ці обставини та уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути на його користь заборгованість по компенсації добових витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 30345,27 грн., середню заробітну плату 1140 грн. з 7 липня 2009 року за весь час затримки розрахунку згідно зі ст.117 КЗпП України, відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1700 грн., завдану порушенням його трудових прав та витрати на юридичну допомогу у сумі 1500 грн.
Відповідач позов не визнав, мотивуючи тим, що теплохід «Леонід Луговий» працював за чартерною угодою з компанією «МЕТКО», і цією угодою передбачалися виплати компанією на харчування членів екіпажу замість добових. На виконання угоди фрахтівник з кожним членом екіпажу теплоходу уклав угоду про бонуси валюти замість добових у розмірах, вищих за норми, встановлені колективним договором. Тому правові підстави для стягнення зазначених сум з ВАТ «УДП» відсутні.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на те, що суд порушив норми
_____________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Жигулін С.М. Справа № 22ц-9122/2010
Доповідач Федорова А.Є. Категорія 53
матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов’язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ці вимоги закону суд не виконав, не створив необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з’ясував належним чином права та обов’язки сторін, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував з відповідачем ВАТ «УДП» в трудових відносинах і наказом № 32 від 15 лютого 2008 року був направлений другим механіком теплохода «Леонід Луговий» з 19 лютого 2008 року, який знаходився у рейсовому чартері компанії «МЕТКО» на підставі договору від 10 липня 2007 року.
Під час роботи на судні з 1 квітня 2008 року по 29 травня 2008 року йому не виплачена компенсація витрат на харчування замість добових в інвалюті у розмірі 3286,86 доларів США, що підтверджується довідкою капітана теплохода «Леонід Луговий» та відомістю на виплату зарплати МЕТКО з 1 квітня 2008 року по 29 травня 2008 року членам екіпажу теплохода «Леонід Луговий» від 30 травня 2008 року.
Наказом № 113-К від 7 липня 2009 року позивач звільнений з роботи за власним бажанням. ( а.с.3,17-19,26)
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що на час звільнення з роботи заробітна плата виплачена позивачеві в повному обсязі, а витрати на харчування замість добових не є складовою заробітної плати та обов’язок їх виплати згідно з договором рейсового чартеру, укладеному між ВАТ «УДП» та компанією «МЕТКО» 10 липня 2007 року строком до 29 травня 2008 року, покладений на фрахтувальника.
Проте до таких висновків суд дійшов без ретельної перевірки обставин справи й належної оцінки зібраних доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з службовим відрядженням. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Постановою КМ України від 23 квітня 1999 року № 663 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України і за кордон» встановлено єдині граничні норми добових витрат, які є обов’язковими для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності. Згідно з п.9 цієї постанови у разі коли сторона, яка приймає, забезпечує працівника, відрядженого за кордон, додатковими валютними коштами у вигляді компенсації поточних витрат (крім витрат на проїзд до країни призначення і назад та на наймання житлового приміщення) або добових витрат, сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазначеним особам зменшує на суму додатково наданих коштів. Якщо сума, надана стороною, яка приймає, більша або дорівнює встановленим нормам добових витрат, то сторона, яка направляє, виплату добових витрат зазначеним особам не проводить.
Заперечуючи проти позову, відповідач, посилаючись на зазначену постанову КМ України, вказував, що сума боргу за позовом, вирахувана виходячи з норм, установлених компанією «МЕТКО». Згідно з відомістю на виплату заробітної плати МЕТКО з 1 квітня 2008 року по 29 травня 2008 року членам екіпажу тх «Леонід Луговий» заборгованість позивачеві складає 3286,86 доларів США, які повинен виплачувати фрахтувальник. Відповідач також зазначав, що на виконання угоди фрахтувальник з кожним членом екіпажу теплоходу уклав угоду про бонуси валюти замість добових у розмірах, вищих за норми, встановлені колективним договором. (а.с.22-26,39)
Таким чином, відповідач, не заперечуючи проти права позивача на одержання компенсації витрат на харчування замість добових, посилався на те, що належним відповідачем у справі є не ВАТ «УДП», а компанія «МЕТКО».
Відповідно до ст.33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред’явлений не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. У разі відсутності згоди на це позивача суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача.
Всупереч вимог закону суд не з’ясував належним чином, яка юридична особа повинна відповідати за даним позовом, і не вирішив питання про залучення до участі у справі компанії «МЕТКО».
Зазначивши у рішенні, що виплата витрат на харчування для екіпажу у розмірі 4,5 доларів США на добу на людину є обов’язком фрахтувальника, тобто компанії «МЕТКО», суд вирішив питання про права та обов’язки особи, яка не була притягнута до участі у справі, що згідно з п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
В порушення вимог ст.ст.10, 60, 212, 213 ЦПК України суд не перевірив доводи сторін, не витребував колективний договір, на який посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, та угоди фрахтувальника з кожним членом екіпажу теплоходу «Леонід Луговий» про бонуси валюти замість добових і не з’ясував, чи була укладена така угода з позивачем.
Крім того, суд не уточнив позовні вимоги та не з’ясував, в чому полягає моральна шкода, якими саме діями відповідача вона завдана позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
За викладених обставин, рішення суду не може бути визнано законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, під час якого суду належить урахувати наведене, уточнити позовні вимоги, більш повно з’ясувати обставини справи з участю усіх зацікавлених осіб та залежно від встановленого вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням зазначених недоліків, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 березня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий А.Є. Федорова
Судді: М.В. Процик
А.П. Заїкін