У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Федченко О.С.,
суддів Прокопенко О.Б. і Школяров В.Ф.,
за участю прокурора Чорної І.С.,
захисника ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 29 червня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Апеляційного суду Івано – Франківської області від 19 листопада 2009 року,
в с т а н о в и л а :
цим вироком засуджено:
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше судимого 09 грудня 2004 року
за ч. 2 ст. 309, ч.1 ст. 310 КК України на
2 роки позбавлення волі, звільненого на
підставі ст. 75 КК України від відбування
покарання з випробуванням з іспитовим
строком 2 роки,
- за ч. 3 ст. 146 КК України на 8 років позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 289 КК України на 9 років позбавлення волі без конфіскацією майна;
- за ч. 3 ст. 355 КК України на 6 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 357 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 357 КК України на 3 роки обмеження волі;
- за п.п.6,9 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією ? частини майна, яке є його власністю.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_6 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією ? частини майна, яке є його власністю;
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
не судимого,
- за ч. 3 ст. 146 КК України на 6 років позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 289 КК України на 7 років позбавлення волі без конфіскації майна;
- за ч. 3 ст. 355 КК України на 5 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 357 КК України на 2 роки позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 357 КК України на 3 роки обмеження волі;
На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 7 років без конфіскації майна;
За ч.3 ст. 28, п.п. 6,9,12 ч.2 ст. 115 КК України ОСОБА_7 виправдано за відсутністю в його діянні складу злочину.
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
не судимого,
- за ч. 3 ст. 146 КК України на 6 років позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 289 КК України на 7 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;
- за ч. 3 ст. 355 КК України на 5 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 357 КК України на 3 роки позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 357 КК України на 3 роки обмеження волі;
На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_8 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців без конфіскації майна;
За ч.3 ст. 28, п.п. 6,9,12 ч.2 ст. 115 КК України ОСОБА_8 виправдано за відсутністю в його діянні складу злочину.
За вироком суду ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 визнано винними і засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.
Влітку 2008 року ОСОБА_6 уклав усну домовленість з потерпілим ОСОБА_9 про спільне будівництво котеджів у м. Тисмениці Івано – Франківської області, на земельній ділянці, яка належала ОСОБА_6
З метою отримання початкового капіталу, в червні 2008 року ОСОБА_6 продав частину своєї земельної ділянки, розміром 0,25 га ОСОБА_10 та ОСОБА_9 по ? частині кожному, за що отримав від ОСОБА_10 його частку грошей в сумі 6200 доларів США. З отриманої суми ОСОБА_6 3200 доларів США передав ОСОБА_9 у борг.
Наприкінці літа 2008 року ОСОБА_9 перестав контактувати з ОСОБА_6 та став уникати зустрічі з останнім.
ОСОБА_6 вимагав у ОСОБА_9 повернення земельної ділянки та грошового боргу, оскільки останній ніяких конкретних дій по будівництву котеджів не вчиняв.
Крім цього, у власності ОСОБА_9 у м. Івано – Франківську АДРЕСА_1 знаходилися три приміщення, які він мав намір здавати в оренду.
Оскільки вказані приміщення потребували ремонту, то ОСОБА_9, уклав угоди з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про залучення їх коштів для проведення ремонтних робіт, які повинні були завершитись до жовтня 2008 року. Для виконання цих робіт ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_8 та ОСОБА_7 12000 доларів США.
У кінці літа 2008 року, взнавши, що у приміщеннях, які вони мали намір орендувати, ніякі ремонтні роботи не проводяться, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 стали вживати заходи для зустрічі з ОСОБА_9, маючи намір повернути передані останньому гроші, або письмово оформити договір оренди приміщень АДРЕСА_1, а також з’ясувати чому не ведуться ремонтні роботи і чому ОСОБА_9 не виконує своїх зобов’язань перед ними.
У ході спільних пошуків ОСОБА_9, який мав боргові зобов’язання перед ними, ОСОБА_6,ОСОБА_7 і ОСОБА_8 стало відомо, що ОСОБА_9 захоплюється азартними іграми і отримані від них кошти витрачає на відвідування гральних закладів, а крім цього має боргові зобов’язання перед банківськими установами та іншими фізичними особами.
У вересні 2008 року ОСОБА_6, з метою викрадення ОСОБА_9, незаконного позбавлення його волі, примушування до виконання цивільно-правових зобов’язань, незаконного заволодіння автомобілем «Хонда Прелюд» д.н.з. НОМЕР_1, який фактично належав ОСОБА_9, хоча користувався він ним на підставі відповідного доручення, а також незаконного заволодіння важливими особистими документами потерпілого ОСОБА_9, організував стійку злочинну групу, до складу якої увійшли ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Для мобільності організованої групи на початку жовтня 2008 року ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за погодженням із ОСОБА_6 придбали два мобільних телефони «LG» та два стартових пакети оператора мобільного зв’язку «Лайф», а у відділенні мережі прокатних станцій «Автодрайв» у м. Івано – Франківську взяли на прокат автомобіль НОМЕР_2 із затемненими вікнами та великим багажним відділенням.
У продовж 8 - 10 жовтня 2008 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вивчали місця знаходження та проведення вільного часу ОСОБА_9
11 жовтня 2008 року, приблизно о 23 год. ОСОБА_9 на пропозицію ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під вигаданим ними приводом, на своєму автомобілі «Хонда Прелюд» приїхав у м. Тисменицю на вул. Пшениківську, де вони протиправно, із застосуванням фізичного насильства зв’язали його, позбавили можливості вільно пересуватись та викрали, помістивши в орендований ними автомобіль «Шевроле Лачетті». Після чого перевезли потерпілого ОСОБА_9 на територію господарства ОСОБА_6 у м. Тисмениця на АДРЕСА_2, де продовжували утримувати його в автомобілі та примушували його вживати спиртні напої з метою подолати його опір та унеможливити його втечу.
Реалізуючи свій задум на незаконне заволодіння автомобілем ОСОБА_9 «Хонда Прелюд», ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, погрожуючи фізичною розправою, примусили його повідомити їм про спосіб розблокування протиугінного пристрою автомобіля та шляхом вимагання заволоділи його важливими особистими документами – посвідченням водія та талоном до нього, дорученням на право керування транспортним засобом, свідоцтвом про реєстрацію автомобіля. Після цього ОСОБА_6 та ОСОБА_8 повернулись на вул. Пшениківську, де знаходився автомобіль ОСОБА_9, та незаконно заволоділи ним, заховавши в лісі поблизу с. Клубівці Тисменицького району, а ОСОБА_7 у цей час залишився в автомобілі і продовжував незаконно утримувати ОСОБА_9
12 жовтня 2008 року ОСОБА_6, з метою подальшого протиправного утримання ОСОБА_9 та примушування його до вчинення цивільно-правових зобов’язань, зняв у свого знайомого ОСОБА_11 квартиру АДРЕСА_3 у м. Івано – Франківську, де незаконно, проти його волі утримували ОСОБА_9 до 13 жовтня 2008 року, вимагаючи при цьому виконати цивільно – правові зобов’язання – тобто, переоформлення на них частини свого майна, а саме: частини приміщення АДРЕСА_1 у м. Івано – Франківську, загальною площею 131,53 м, вартістю 907,100 грн., частини земельної ділянки в м. Тисмениця, 0,25 га, загальною вартістю 70990 грн., автомобіля «Хонда Прелюд» вартістю 57533 грн.
13 жовтня 2008 року, приблизно 12 год. ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 примусили ОСОБА_9, через ОСОБА_12 передати їм пакет з документами, а саме: нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу земельної ділянки в м. Тисмениця площею 0,25 га; нотаріально посвідчені документи на право власності ОСОБА_9 на приміщення АДРЕСА_1 у м. Івано-Франківську та інші документи. Не маючи можливості без паспорта ОСОБА_9 примусити його вчинити певні дії по виконанню цивільно-правових зобов’язань перед ними, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вивезли останнього в ліс, де під час конфлікту ОСОБА_6, вийшовши за межі домовленості з ОСОБА_7 і ОСОБА_8, завдав потерпілому декілька ударів по тулубу, а потім, з метою позбавити його життя, обхопив шию ОСОБА_9 передпліччям лівої руки та почав душити поки той не перестав рухатися і подавати ознаки життя. Смерть потерпілого настала від механічної асфіксії.
З метою приховування злочину, ОСОБА_6 викопав яму, куди перетягнув тіло потерпілого, обклав його дерев’яними полінами, облив бензином та підпалив. Дочекавшись, коли тіло ОСОБА_13 обгоріло до візуального невпізнання, ОСОБА_6 закидав яму землею і листям та замаскував її кущами.
У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування вироку щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 і направлення справи на новий судовий розгляд. На обґрунтування цього зазначає, що судом безпідставно було виправдано ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за вчинення ними, за попередньою змовою з ОСОБА_6 умисного вбивства з корисливих мотивів потерпілого ОСОБА_9, оскільки матеріалами справи їх винуватість у вчиненні цього злочину доведена. Вважає, що дії ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 безпідставно судом перекваліфіковано з ч.4 ст. 189 КК України на ч. 3 ст. 355 КК України, оскільки такий висновок суду суперечить зібраним на досудовому слідстві і дослідженими в судовому засіданні доказами. Вважає, що призначене ОСОБА_7 і ОСОБА_8 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених ними діянь та даним про їх особи внаслідок його м’якості.
Засуджений ОСОБА_6 за змістом касаційної скарги просить змінити вирок щодо нього, перекваліфікувати його дії із ч.2 ст. 115 на ч.1 ст. 115 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Стверджує, що його визнавальні показання на досудовому слідстві було отримано внаслідок застосування до нього недозволених методів ведення слідства.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 просив залишити без задоволення, пояснення захисника ОСОБА_5 і засудженого ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення касаційного подання, а останній просив задовольнити його касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні та скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 334 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку, серед іншого, повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред’явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону у мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, а також мотивовані висновки суду про відсутність у діях підсудного складу злочину.
Однак, як убачається з вироку, суд під час його постановлення зазначені вимоги закону належним чином не виконав.
Так, виправдовуючи ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за відсутністю в їх діянні складу злочину, передбаченого ч.3 ст.28, п.п. 6,9,12 ч.2 ст. 115 КК України, суд дійшов висновку, що органами досудового слідства не здобуто достовірних і об’єктивних доказів, які б незаперечно підтверджували їх безпосередню участь у вбивстві потерпілого ОСОБА_9
Проте, такі висновки суду є передчасними і не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, суд при постановленні виправдувального вироку взяв до уваги тільки показання виправданих ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які заперечували про їх участь у вбивстві ОСОБА_9, та засудженого ОСОБА_6, який підтвердив обставини вчинення вказаного злочину ним одноособово, і не зазначив, чому він відкинув інші докази обвинувачення ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_6 про фактичні обставини справи та вчинення ними вбивства потерпілого за попередньою змовою групою осіб.
Так, як убачається з матеріалів справи, винність ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні ними в складі організованої групи умисного вбивства ОСОБА_9, органи досудового слідства обґрунтували рядом доказів, у тому числі: явкою з повинною ОСОБА_6; показаннями ОСОБА_6, у якості підозрюваного і обвинуваченого, даними ним за участю захисника із застосуванням відеозапису, його показаннями при відтворенні обстановки та обставин події.
Зокрема, засуджений ОСОБА_6 у явці з повинною та під час допитів у якості підозрюваного 24 та 28 жовтня 2008 року за участю захисника показав, що після його домовленості з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про вивезення ОСОБА_9 за межі міста з метою повернення останнім їх коштів, ОСОБА_7 запропонував придбати два мобільних телефони з стартовими пакетами оператора мобільного зв’язку «Лайф» для того, щоб вказаними телефонами користуватися виключно між собою для стеження за потерпілим.
13 жовтня 2008 року, коли ОСОБА_8 отримав від тещі ОСОБА_9 документи на майно потерпілого і побачивши, що серед них немає паспорту останнього, без якого вони не зможуть переписати на себе майно ОСОБА_9, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 стали наполягати на тому, що потерпілого не можна залишати в живих, оскільки він помститься їм та вб’є їх. З цією метою ОСОБА_7, після цієї розмови, придбав дві лопати, дві каністри з бензином, три пари рукавичок та сітку з дровами. Зупинившись у лісі, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 знову стали наполягати на тому, що ОСОБА_9 не можна відпускати живим, із-за чого між ними виникла сварка, оскільки він пропонував побити і роздягнути потерпілого. Коли ОСОБА_9, який знаходився в нетверезому стані, прокинувся та в черговий раз відмовив повернути їм гроші, він виштовхнув останнього із автомобіля, внаслідок чого той впав на землю. Знаходячись позаду ОСОБА_9, він (ОСОБА_6) обхопив шию останнього лівим передпліччям та двома руками почав її здавлювати протягом десяти хвилин, після чого потерпілий впав на землю без ознак життя. ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які до цього знаходилися поруч, викопали яму, устелили її привезеними дровами, втрьох перенесли труп потерпілого та поклали до ями. ОСОБА_7 облив бензином труп ОСОБА_9, а він підпалив його та кинув у вогонь одяг потерпілого і свій мобільний телефон, яким він користувався при спілкуванні з ОСОБА_7 і ОСОБА_8
Коли тіло ОСОБА_9 обгоріло, він наказав ОСОБА_7 і ОСОБА_8 закопати яму, після чого, з метою приховання цього місця, посадили два дерева, а залишки землі розкидали по лісу.
Наступного дня, зранку, вони втрьох (ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8) приїхали до місця заховання трупа ОСОБА_9, де з метою його приховання прикидали це місце сухим листям ( т.2 а.с. 31-38, 40-49).
Це ж саме засуджений стверджував і під час допиту його в якості обвинуваченого 31 жовтня 2008 року та 30 грудня 2008 року за участю захисника ( т.2 а.с. 87-88, 99-105).
При відтворенні обстановки та обставин події із застосуванням відеозапису ОСОБА_6, за участю захисника, докладно в деталях розповів про їх спільні з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 дії щодо заволодіння майном ОСОБА_9 і його умисного вбивства, та відтворив на місці обставини вчинення ними вказаних у вироку злочинів ( т.2 а.с. 51-59).
Крім того, виправдовуючи ОСОБА_7 і ОСОБА_8, суд послався на висновки ґрунтознавчої експертизи за результатами якої на взутті підсудного ОСОБА_7 виявлено нашарування ґрунту, яке немає спільної родової (групової) належності з зразками ґрунту, взятого з місця події, що за висновками суду свідчить про відсутність ОСОБА_7 на цьому місці 13 жовтня 2008 року.
Однак, поза увагою суду при цьому залишилися показання ОСОБА_6 і ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_7 знаходився на місці вбивства потерпілого 13 жовтня 2008 року, а також наступного дня, коли він разом з ОСОБА_6 і ОСОБА_8 приховували сліди вчиненого ними вбивства та місце захоронення трупа ОСОБА_9
Не заперечував цих обставин у судовому засіданні і ОСОБА_7
Крім того, під час судового слідства залишилися недослідженими й інші обставини, з’ясування яких має істотне значення для правильного вирішення справи.
Так, судом не дано належної оцінки даним, що містяться в протоколі додаткового огляду місця події від 18 жовтня 2008 року, згідно якого на території обходу №1 Тисменицького лісництва виявлено та вилучено два недопалки, які за висновками судово-цитологічної експертизи могли бути в користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 ( т.1 а.с.30-31, т.6 а.с. 129-132).
Не перевірялися судом також і доводи засудженого ОСОБА_6 про те, що докази, якими органи досудового слідства доводять винуватість його, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, зібрані ними з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства і зокрема, із застосуванням до нього недозволених методів слідства ( т.11 а.с. 41).
Це ж саме стверджував у судовому засіданні і ОСОБА_7 ( т.11 а.с. 74).
Отже, висновки суду про відсутність в діяннях ОСОБА_7 і ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч.3 ст. 28, п.п. 6,9,12. ч.2 ст.115 КК України, зроблено без належного дослідження й оцінки всієї сукупності доказів у справі, оскільки частину із тих доказів, якими органи досудового слідства обґрунтували їх обвинувачення суд не досліджував взагалі й оцінки їм у вироку не дав, а іншим доказам, наведеним у вироку, дав оцінку, яка побудована на припущеннях, що ставить під сумнів невинуватість виправданих.
За таких обставин вирок суду щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону та є обґрунтованим, а тому його слід скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, під час якого необхідно ретельно дослідити всі докази, які підтверджують чи спростовують обвинувачення, перевірити інші доводи викладені у касаційному поданні та касаційній скарзі засудженого, дати їм у сукупності належну оцінку та постановити законне й обґрунтоване рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Івано - Франківської області від 19 листопада 2009 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж апеляційного суду.
с у д д і :
Федченко О.С. Прокопенко О.Б. Школяров В.Ф.