Справа №2-132/10

      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

      Р І Ш Е Н Н Я

  13 квітня 2010 року  Авдіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Компанієць І.Д.,

секретаря судового засідання Сильчевої Ю.С.,

представника позивача-відповідача  Глушко М.С.,

представника відповідача-позивача ОСОБА_2,

 розглянувши у  відкритому судовому засіданні у  залі  суду  міста Авдіївка із застосуванням технічних засобів “Оберіг” цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”  в особі  Донецької областної дирекції до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_4  до відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі  Донецької областної дирекції  про визнання договору недійсним, визнання прав, зобов'язання вчинити певні дії, суд, -

                                                                  В С Т А Н О В И В:

ВАТ “Райфайзен Банк Аваль” в особі  Донецької областної дирекції звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у сумі 53055,98 доларів США, що в перерахунку по курсу НБУ на 28.09.2009 року складає 424808,62 гривень, судові витрати по справі. Вимоги мотивував тим, що 25.04.2008 року з відповідачем було укладено кредитний договор, відповідно до якого ОСОБА_4 було надано кредит у сумі 51000 доларів США зі строком погашення 25.04.2028 року та зі сплатою 13% річних. Банк виконав свої зобов'язання, надав ОСОБА_4 кредитні кошти, проте ОСОБА_4 свої зобов'язання щодо щомісячного часткового погашення кредиту та відсотків не виконує. Станом на 28.09.2009 року заборгованість по кредиту складає 52823,14 дол.США, по відсоткам – 52,44 дол.США, пеня за відсотками – 176,40 дол. США.

ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”в особі  Донецької областної дирекції,  в якому просив визнати договір від 25.04.2008 року №014/11-172/35, укладений між ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” , та ОСОБА_4 - недійсними, також визнати за позивачем низку прав, та зобов'язати банк вчинити певні дії. Вимоги мотивував тим, що відповідач-банк порушив вимоги Конституції України, зокрема ст.ст.19,99,68, при укладанні зазначеного договору. Так, уклав договір в іноземній валюті, тоді як, грошовою одиницею України є гривня, примусив позивача укласти договір в іноземній валюті, ввів його в оману, пояснивши що на момент укладення договору відсутня гривнева маса, тому кредити видаються тільки в доларах США. Вказані дії відповідача призвели до скрутного становища позивача, завдання йому збитків, підриву його  ділової репутації, оскільки ОСОБА_4 не міг знати, що настане фінансова криза, а це є форс-мажорними обставинами, тоді як Банк знав про погіршення стану мирової економіки та скористався цим, уклавши договор з ОСОБА_4, тобто зловживав своїми правами.

В судовому засіданні представник позивача-відповідача Глушко М.С., що діє на підставі довіреності, заявлені позовні вимоги підтримав, зустрічний позов ОСОБА_4 не визнав, суду пояснив, що Банк виконав свої зобов'язання – видав ОСОБА_4 кредит у сумі 51000 гривень, проте останній порушує умови договору – не сплачує щомісячно платежі по кредиту та відсотки за його користування. Заборгованість за кредитом розраховується за курсом долара до гривні, встановленому НБУ, оскільки кредитним договором передбачено повернення кредиту у тій валюті, яку ОСОБА_4 брав у Банка. Оскільки ОСОБА_4 просив видати кредит у валюті – доларах, тому в доларах йому кредит і видали. Відповідно до умов укладеного договору  позичальчик бере на себе ризики по кредиту, про що знав й ОСОБА_4, підписуючи кредитний договір. Банк має право на видачу кредита у іноземній валюті, для цього він має ліцензію та дозвіл, надані НБУ. Для надання кредитів у іноземній валюті не треба отримувати індівідуальну ліцензію НБУ. Жодного права ОСОБА_4, переліченого у зустрічному позові, Банком не порушено, тому  у задоволені позову ОСОБА_4 до Банку треба відмовити.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, позовні вимоги Банка не визнав, підтримав вимоги зустрічного позову. Суду пояснив, що відповідно до вимог ст.ст.524,548 ЦК України кредитний договір є недійсним з моменту його укладання, оскільки валютою України є гривня. Коли ОСОБА_4 звернувся до Банку з заявою про отримання іпотечного кредиту, йому пояснили, що такий кредит видається тільки в іноземній валюті, при цьому банк зловживав своїми правами, оскільки ОСОБА_4  був потрібний кредит (попередній він брав у гривні, строк дії цього договору закінчився), тобто Банк увів ОСОБА_4 в оману. Також Банк оцінив квартиру ОСОБА_4 в 63000 доларів США, а видав кредитних коштів 51000 доларів США, тобто 12000 долрів США ОСОБА_4 сплатив Банку, щоб отримати кредит. В правоохоронні органи з заявами на протиправні дії Банку ОСОБА_4 не звертався. ОСОБА_4 сплачував кредитні кошти. Також в ліцензії не вказано, що банк має право кредитувати в іноземній валюті.

Судом були досліджені письмові докази по справі.

ОСОБА_4 звернувся до Банку з заявою-анкетою на отримання кредиту у сумі 51000 доларів США на придбання житла на вторинному ринку під заставу (а.с.82)

Відповідно до кредитного договору №014/11-172/35 від 25.04.2008 року (а.с.5-15) ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” (далі Банк) надав ОСОБА_4 кредит за програмою кредитування “Житло в кредит на вторинному ринку” у сумі 51000 доларів США  зі строком повернення 25.04.2028 року зі сплатою 13% річних за користування кредитом.

ОСОБА_4 були видані кредитні кошти у сумі 51000 доларів США, що підтверджується заявою на видачу готівки №ОRЕ546711 від 25.04.2008 року (а.с.57)

Згідно розрахунку заборгованості станом на 28.09.2009 року (а.с.16) заборгованість за кредитом складає 52823,14 дол.США, за відсотками – 56,44 дол.США, пеня 176,40 дол.США.

ОСОБА_4 було попереджено про наявність кредитної заборгованості листом-попередженням від 08.09.2009 року, який він отримав (а.с.19)

ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” 11.10.2006 року  отримав від НБУ банківську ліцензію №10 (далі Ліцензія) на право здійснення банківських операцій, визначених ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України “Про банки та банківську діяльність” (а.с.54)

Відповідно до Ліцензії ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” надано дозвіл НБУ №10-4 (далі Дозвіл) на право здійснення банківських операцій, визначених п.п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України “Про банки та банківську діяльність” згідно з додатком (а.с.55-56)

Як вбачається з листа (а.с.58-63) курс долара США до гривні на момент отримання ОСОБА_4 кредиту складав 505 гривень за 100 доларів, станом на 28.09.2009 року курс долара США до гривні складав 800 гривень за 100 доларів США.

Згідно наданих:  ОСОБА_4 квітанцій про сплату кредитної заборгованості, виписки Банку по рахунку ОСОБА_4, - останній вносив кредитні платежі не в повній сумі, в порушення строків кредитного Договору.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”  в особі  Донецької областної дирекції до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”  в особі  Донецької областної дирекції про визнання договору недійсним, визнання прав, зобов'язання вчинити певні дії – треба відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.04.2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" (далі Банк) було укладено кредитний договір №014/11-172/35, згідно якого Банк надав ОСОБА_4 кредитні кошти у розмірі  51000 доларів США з кінцевим терміном повернення 25.04.2028 року, з оплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 13% річних у порядку та строки, визначені Кредитним договором, а саме:

Відповідно до п.2.1 Кредитного договору №014/11-172/35 від 25.04.2008 року Кредитор надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії згідно умов Договору.

  Відповідно до п.п. 1.2.1, 3.1 кредитного Договору позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитору проценти за користування кредитом, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі 13% річних.

Згідно з п.п.7.1,7.2 кредитного Договору позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно однаковими платежами  в розмірі відповідно з графіком погашення кредиту. Ануїтентний платіж включає в себе погашення частини основної суми Кредиту та процентів за його користування. Позичальник зобов'язується здійснювати погашення Кредиту та процентів однаковими платежами у валюті Кредиту кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання Кредиту в дату, визначену п.1.3.3 Договору, а саме до 25 числа кожного календарного місяця протягом строку кредиту, який триває відповідно до п.1.1.6 Договору до 25.04.2028 року.

Згідно п.п.7.9, 7.10 Договору всі платежі Позичальника щодо повернення суми Кредиту та сплати процентів за Кредитом, в тому числі й комісії, пені, штрафи,  повинні здійснюватися у валюті, що відповідає валюті кредиту.

Відповідно до п.9.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором Кредитор має право вимагати дострокове погашення Кредиту Позичальником у повному обсязі разом зі сплатою усіх сум, належних до сплати на дату пред'явлення вимоги, включаючи проценти за Кредитом ( в тому числі прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до Договору.

На підставі п.16.3 Договору  за прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим Договором Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 1% від простроченої до оплати суми за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним і по день виконання Позичальником простроченого зобов'язання включно.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, Банк виконав свої зобов'язання – надав ОСОБА_4, відповідно до його заяви-анкети, кредит в іноземній валюті у розмірі 51000 доларів США, що також підтверджується заявою на видачу готівки, та не заперечується сторонами.

ОСОБА_4 порушив свої зобов'язання щодо повернення суми кредита щомісячними ануїтентними платежами, сплати процентів за користування кредитом. Наведене підтверджується сукупністю доказів: поясненнями представників сторін, кредитним договором, листом-попередженням про погашення кредитної заборгованості, квітанціями щодо сплати платежів, випискою по рахунку, розрахунком заборгованості станом на 28.09.2009 року.

Станом на 28.09.2009 року ОСОБА_4 має заборгованість за кредитним договором, розмір якої, згідно розрахунку, становить  53055,98 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом 52823,14 доларів США, заборгованість по відсотках за користування кредитом 52,44 доларів США, пеня за відсотками – 176,40 дол. США.

Відповідно до ч. 2 ст.192 ЦК України  іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.3 ст.533 ЦК України  використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на теріторії України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

На підставі ст.3 Декрету Кабінета Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” валюта України є єдиним законним засобом платежу на теріторії України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено  цим Дектером, іншими актами валютного законодавства України.

Як встановлено ст.5 Декрету КМ України №15-93 Національний Банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують операції з надання і одержання резидентами  кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Однак, до теперішнього часу законодавством України не встановлені вказані межі термінів і сум кредитів в іноземній валюті, тому банки при здійсненні операцій з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті (незалежно від строків та сум)  не потребують отримання індівідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст.47 Закону України  “Про банки та банківську діяльність” на підставі дозволу НБУ банк має  право на здійснення банківських операцій з валютними цінностями.

Згідно ст.1054 ЦК України  за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

На підставі ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (зокрема, грошові кошти  у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договорм або законом, зокрема сплата неустойки (пені, штрафу).

На підставі ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

 На підставі викладеного  суд приходить до висновку, що ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” мав право укласти з ОСОБА_4 кредитний договір в іноземній валюті, оскільки отримав  від НБУ банківську ліцензію №10 від 11.10.2006 на право здійснення банківських операцій, визначених ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, а також дозвіл НБУ №10-4  на право здійснення банківських операцій, визначених п.п.1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України “Про банки та банківську діяльність” згідно з додатком.

Відповідно до п.п.15.4, 15.5, 15.6 Кредитного Договору позичальник усвідомлює та гарантує, що умови цього Договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам (інтересам його сім'ї), є розумними та справедливими. У разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України валютні ризики несе Позичальник. Підписанням цього Договору Позичальник свідчить, що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може привести до значних збитків та погіршення фінансового стану Позичальника. Позичальник свідчить, що всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких Прзичальник виходив при укладанні цього Договору, Позичальник приймає на себе і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання цього Договору, а також невиконання Позичальником зобов'язань, визначених Договором.

Таким чином, ОСОБА_4, прострочивши виконання грошового зобов'язання – кредитного договору, повинен повернути Банку кредитні кошти в іноземній валюті у повному розмірі зі сплатою відсотків за користування кредитом та пенею, нарахованою в зв'язку з порушенням зобов'язання шляхом неналежного виконання Кредитного Договору.

Оскільки кредитний Договір укладено в іноземній валюті відповідно до заяви ОСОБА_4 про надання кредиту в доларах США, кредитний договір підписаний ОСОБА_4, останній отримав кредит в іноземній валюті відповідно до заяви про видачу готівки, тому з ОСОБА_4 треба стягнути кредитну заборгованість в іноземній валюті - доларах США станом на 28.09.2009 року.

На підставі викладеного позовні вимоги Банка до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості підлягають задоволенню, та з ОСОБА_4 треба стягнути на користь Банка заборгованість за кредитним договором у сумі 53055,98 доларів США.

Хоча на теперішній час заборгованість ОСОБА_4 перед Банком по Кредитному Договору збільшилась, порівняно з сумою станом на 28.09.2009 року, однак представник позивача-відповідача Глушко М.С. відмовився уточнювати позовні вимоги, збільшувати їх, тому суд відповідно до вимог ст.11 ЦПК України розглянув цю цивільну справу в межах заявлених позовних вимог Банка до ОСОБА_4

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача-позивача ОСОБА_2 щодо зловживання банком своїми правами: що Банк примусив ОСОБА_4 отримати кредит в іноземній валюті, ввів його в оману поясненнями щодо відсутності гривневої маси, що Банк знав про погіршення стану мирової економіки та скористався цим при укладанні договору з ОСОБА_4 для ліквідації підприємницької діяльності відповідача, чим завдав ОСОБА_4 скрутне матеріальне становище, що різницю в 12000 долрів США ОСОБА_4 сплатив Банку неофіційно, щоб отримати кредит.

Вказані доводи суд вважає голомовними, нічим не підтвердженими та надуманими.

Суд також не приймає до уваги доводи представника відповідача-позивача ОСОБА_2 щодо недійсності кредитного Договору з моменту його укладання, оскільки він укладений в іноземній валюті, а Банк не має індівідуальної ліцензії на проведення розрахунків в іноземній валюті, що позов Банку треба було залишити без розгляду як такий, що не відповідає вимогам ст.ст.119,120 ЦПК україни, -  оскільки ці доводи не грунтуються на законі.

Також суд вважає надуманими доводи представника відповідача-позивача ОСОБА_2 в тій частині, що ОСОБА_4 повинен повернути Банку кредит у розмірі 257550 гривень, бо саме таку суму він отримав в кредит, оскільки в цій частині доводи спростовуються доказами по справі: заявою ОСОБА_4 до Банка про видачу кредита в іноземній валюті в розмірі 51000 доларів США, заявою на видачу готівки, з якої свідчить, що ОСОБА_4 були надані грошові кошти в іноземній валюті в сумі 51000 доларів США, кредитним договором.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що в задоволенні зустічного позову  ОСОБА_4  до “Райффайзен Банк Аваль” про визнання договору недійсним, визнання прав, зобов'язання вчинити певні дії слід відмовити.

Згідно ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь Банка понесені останнім та документально підтверджені судові витрати по справі: сплата судового збору у розмірі 1700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120 гривень.

Керуючись ст.ст.192, 526, 533, 610-611, 624-625, 1049, 1054 ЦК України, Декретом Кабінета Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 року “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст.47 Закону України  “Про банки та банківську діяльність”, ст.ст.10-11,57-60,88, 208-209, 212-215 ЦПК Україн, суд -

                                                                       В И Р І Ш И В:    

Позов відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»  в особі  Донецької областної дирекції до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості  – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований: АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1, на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі  Донецької областної дирекції заборгованість за кредитним договором №014/11-172/35 від 25.04.2008 року станом на 28.09.2009 року у розмірі 53055,98 доларів США, державне мито у розмірі 1700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 гривень.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4  до відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі  Донецької областної дирекції  про визнання договору недійсним, визнання прав, зобов'язання вчинити певні дії – відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 13 квітня  2010 року, повний текст рішення виготовлено 19 квітня 2010 року.

Рішення може бути оскаржено  до Апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд, одночасно копія апеляційної скарги надсилається у Апеляційний суд Донецької області.

Заяву про апеляційне оскарження  рішення суду може бути подано протягом десяти днів  з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна  скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається в  строк десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо заяву про апеляційне оскарження (апеляційну скаргу) не буде подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, воно вважається таким, що набрало законної сили.

Суддя:

 Справа №2-132/10

  ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

     Р І Ш Е Н Н Я

вступна та резолютивна частини

  13 квітня 2010 року  Авдіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Компанієць І.Д.,

секретаря судового засідання Сильчевої Ю.С.,

представника позивача-відповідача  Глушко М.С.,

представника відповідача-позивача ОСОБА_2,

 розглянувши у  відкритому судовому засіданні у  залі  суду  міста Авдіївка із застосуванням технічних засобів “Оберіг” цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль”  в особі  Донецької областної дирекції до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_4  до відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі  Донецької областної дирекції  про визнання договору недійсним, визнання прав, зобов'язання вчинити певні дії, суд, -

                         В И Р І Ш И В:    

Позов відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»  в особі  Донецької областної дирекції до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості  – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4, народження ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований: АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1, на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі  Донецької областної дирекції заборгованість за кредитним договором №014/11-172/35 від 25.04.2008 року станом на 28.09.2009 року у розмірі 53055,98 доларів США, державне мито у розмірі 1700 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 гривень.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4  до відкритого акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі  Донецької областної дирекції  про визнання договору недійсним, визнання прав, зобов'язання вчинити певні дії – відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 13 квітня  2010 року, повний текст рішення буде виготовлено 19 квітня 2010 року.

Рішення може бути оскаржено  до Апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд, одночасно копія апеляційної скарги надсилається у Апеляційний суд Донецької області.

Заяву про апеляційне оскарження  рішення суду може бути подано протягом десяти днів  з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна  скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається в  строк десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо заяву про апеляційне оскарження (апеляційну скаргу) не буде подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, воно вважається таким, що набрало законної сили.

Суддя: