Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-4933 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції – Загреба А.В.
Категорія – 41,43 Доповідач – Авраменко Т.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючої судді : Авраменко Т.М.
суддів: Пономаренко В.Г., Суровицької Л.В.
при секретарі : Слюсаренко Н.Л.
за участю представника позивача та відповідача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 березня 2010 року в справі за позовом комунального ремонтно - експлуатаційного підприємства №4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за надані комунальні послуги.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
В листопаді 2008 року комунальне ремонтно - експлуатаційне підприємство №4 ( далі- КРЕП №4) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за надані комунальні послуги.
Позивач зазначав, що надає населенню послуги з утримання житла, прибудинкової території, санітарно-технічного обслуговування тощо, однак відповідач, як власник квартири АДРЕСА_1, з червня 2003 року не проводить оплату за надані послуги та має заборгованість, яка на 01 листопада 2008 року складає 1739 грн.16 коп. Фактичні договірні відносини підтверджуються фактом відкриття особового рахунку та видачею розрахункової книжки.
Просив стягнути зазначену суму заборгованості з відповідачки.
Ухвалою суду від 18 лютого 2009 року в якості співвідповідачів залучено співвласників квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.120).
В ході розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог, просив стягнути з відповідачів солідарно борг в межах строку позовної давності в сумі 933 грн.31 коп.
Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 11 березня 2010 року позов задоволено. Суд дійшов висновку, що відповідачі, як власники квартири, зобов’язані нести витрати на утримання будинку, які їм надає позивач. Суд стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 933 грн.31 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
2
Додатковим рішенням від 14 червня 2010 року суд стягнув солідарно з відповідачів в дохід держави судовий збір в сумі 51 грн.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Зазначає, що суд не врахував відсутність між власниками квартири та позивачем договору про надання житлово-комунальних послуг, що є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг, а також позивач послуги для квартири №28 не надає.
В засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги, а представник позивача просила її відхилити, оскільки рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).
Рішення суду оскаржується в апеляційному порядку лише одним відповідачем ОСОБА_1, інші відповідачі його не оскаржують, не є предметом апеляційного оскарження також солідарне стягнення заборгованості за комунальні послуги із співвласників квартири.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтв про право власності є співвласниками квартири АДРЕСА_1 (а.с.114). Суд встановив, що відповідачі з червня 2003 року не сплачують кошти за надані послуги та мають заборгованість, яка на 01 листопада 2008 року складала 1739 грн.16 коп., що підтверджується довідкою та випискою з особового рахунку (а.с.5,24-25). Позивач надавав відповідачу ОСОБА_1 проект договору (а.с.32-33), проте він не був укладений, оскільки вона є не наймачем, а власником квартири.
Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572 (з наступними змінами) власники приватизованого житла ( до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій зобов’язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.
Згідно з п.1 ч.3 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов’язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Відповідно до змісту зазначених положень закону споживач може відмовитися від укладення договору на надання житлово-комунальних послуг лише в разі відмови від користування такими послугами, а не через непогодження сторонами такого договору.
Відсутність між сторонами договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг.
3
Заперечуючи проти позову відповідач також посилався на те, що послуги фактично не надаються, проте відповідно до ст. 18 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” у разі відсутності житлово-комунальних послуг, неналежного їх надання споживач має право викликати представника виконавця для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця, скріплюється їх підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача надається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.
Передбачених законом доказів ненадання послуг, а саме актів-претензій, які є підставою для перерахунку платежів, відповідачами не надано.
Разом з тим позивач надав докази щодо затверджених виконкомом Кіровоградської міської ради тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (а.с.9-10,73-104,165-175), розрахунку розміру тарифів по будинку, в якому знаходиться квартира відповідачів, із зазначенням структури послуг (а.с.27,123), та щодо надання послуг (а.с.44-65).
Посилання відповідача на те, що суд безпідставно стягнув судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки спір випливає із правовідносин про захист прав споживачів, є необґрунтованими. Відповідно до п.3 ст.22 Закону „Про захист прав споживачів” споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав. В даному випадку споживачі є не позивачами, а відповідачами, до яких подано позов про стягнення заборгованості за комунальні послуги .
В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись ст.307 ч.1 п.1,ст.308,ст.314 ч.1 п.1,ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 березня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів набрання нею законної сили.
Головуюча суддя:
судді: