УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                       У Х В А Л А              

                      І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И              

31серпня 2010 року    колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області

 в складі:

головуючого - судді            Заполовського В.Й.,

суддів :                                  Забродського М.І., Миніч Т.І.,

при секретарі судового засідання   Григорович А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 травня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання таким, що втратив право на житло, -

                    в с т а н о в и л а :

    У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом. Позивачка посилалася на те, що квартира АДРЕСА_1 належить їй на праві  приватної власності згідно договору купівлі-продажу квартири від 20.09.2001 року. У вказаній квартирі вона проживала з членами своєї родини, в тому числі з колишнім чоловіком ОСОБА_2 та там були зареєстровані. Після  розірвання шлюбу, яке відбулося у 2006 році, відповідач створив нову сім’ю, забрав свої речі та переїхав проживати до нової родини, не повідомивши адресу свого проживання. З  того ж часу ОСОБА_2 в квартирі не проживає без поважних причин, не сплачує витрати на комунальні послуги, квартирою не цікавиться.    

Таким чином позивачка зазначила, що ОСОБА_2 не проживає в належній йому квартирі більше одного року.  У зв'язку з цим вона на підставі  ч.2 ст.405 ЦК України  просила визнати ОСОБА_2  таким, що втратив право на користування квартирою №9 по вул. Шелушкова, 68А в м.Житомирі.

__________________________________________________________________

Справа № 22/4205                                                     Головуючий  в суді 1 інст.: Кочетов Л.Г.

Категорія  44                                                                    Суддя-доповідач: Заполовський В.Й.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 14 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

    У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

    Вважає, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи.

    Зокрема апелянт зазначає, що власником квартири  АДРЕСА_1, право на проживання в якій відповідачем втрачено, являється лише вона. Відповідач з 2006 року після створення нової сім’ї квартирою не цікавиться, витрат в зв’язку з утриманням квартири не несе, а лише  залишається там зареєстрованим.  Це перешкоджає їй, як власнику квартири, реалізувати своє право власності на неї, зокрема володіти, користуватися та розпоряджатися квартирою на свій розсуд, як - то передбачено ст.319 ЦК України. На думку апелянта зазначене не враховано судом при постановленні оскаржуваного рішення.

    Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

    Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 20.09.2001 року між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2.

    У зазначений період позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджено сторонами.

    Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності (ст.60 СК України, ст.22 КпШС).

     В зв’язку з цим, суд першої інстанції вирішуючи спір обгрунтовано вважав, що вказана квартира є об’єктом спільної сумісної власності  сторін, оскільки набута під час їх шлюбу та позивачкою не надано доказів, що ця квартира є її особистою власністю, а відповідач дану обставину заперечує. І так-як діюче законодавство не передбачає можливості позбавлення права на житло співвласника цього житла, то суд правильно визнав, що підстави для задоволення позову про визнання відповідача таким, що втратив право на користування квартирою відсутні.

    Крім того, як на підставу для визнання відповідача таким, що втратив право на користування квартирою позивачка посилається на ч.2 ст.405 ЦК України. Однак дана норма закону не регулює спірних правовідносин, що виникли між сторонами.

    Ураховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку доказам, доводам та запереченням сторін і ухвалив законне і обгрунтоване рішення про відмову у позові.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не свідчать  про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Підстав для скасування рішення немає, а тому рішення залишається без зміни.      

    Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 325  ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

                                              у   х   в   а   л   и   л  а  :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.  

            Головуючий   підпис                         Судді   підписи  

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Житомирської області

                                                                                      Заполовський В.Й.