УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого - судді Заполовського В.Й.,
суддів : Забродського М.І., Миніч Т.І.,
при секретарі судового засідання Григорович А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Після неодноразових змін, доповнень та уточнень до позовних вимог просив постановити рішення суду про поділ спільного майна подружжя, набутого за час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2
Позивач вказував, що за час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 з березня 1965 року по грудень 2006 року з відповідачкою придбали майна та нерухомості на суму 43 000 грн. В період з 1965 року по 1992 рік накопичили спільні кошти на загальну суму 50 000 грн. Килимові вироби, вироби із кришталю, посуд, білизну, меблі та побутову техніку, художню літературу було придбано в період з 1976 по 1981 роки під час перебування на військовій службі та проживання на території Польської Республіки на загальну суму 31 000 грн.
В 1987 році за свої власні кошти, одержані від реалізації спадкового майна, побудував гараж в гаражному кооперативі „Супутник” у м. Житомирі. Також за свої кошти в 1992 році придбав будинок в с. Вереси Житомирського району вартістю 8 000 крб.
__________________________________________________________________
Справа № 22/4238 Головуючий в суді 1 інст.: Грибан І.О.
Категорія 46 Суддя-доповідач: Заполовський В.Й.
В подальшому будинок було реалізовано за 3200 доларів США , які відповідачка внесла в банк на депозитний рахунок на своє ім’я. Тому вважає, що із зазначеної суми йому належить сума у 2400 доларів США.
Крім того вказував, що за період з 1965 по 1992 роки на ощадному рахунку на ім’я відповідачки було накопичено спільних коштів на суму 50 000 крб.
В зв’язку з цим позивач просив передати йому майно на загальну суму 14815 грн., а відповідачці на суму 16185 грн. Також просив визнати гараж у кооперативі „Супутник” його особистою власністю. Стягнути з відповідачки на його користь 2400 доларів США його особистих коштів та передати йому частку заощаджень на суму 25 000крб. у вигляді банківського вкладу.
ОСОБА_2 пред’явила до ОСОБА_1 зустрічний позов.
При цьому позивачка за зустрічним позовом зазначила, що перелік майна, визначений позивачем є здебільшого надуманим та таким, що не підтверджується доказами його придбання та достовірності оцінки. Позивачем не вказано все спільне майно подружжя, що підлягає розподілу. Зокрема автомобіль ВАЗ-21063, 1988 року випуску, державний номер 01-82ЖИ, який без її згоди позивачем був знятий з обліку та реалізований. Вартість автомобіля оцінює в 2800 доларів США, а тому претендує на Ѕ частину його вартості. Також претендує на Ѕ частку гаражу, оскільки гараж побудовано за спільні кошти в 1983 році, а не за особисті кошти позивача. Оцінює гараж на суму 16 000грн.
Крім того зазначила, що позивач без її згоди розпорядився спільним майном на загальну суму 24 060 грн. Зокрема пилососом, автомобільним приймачем, дрелями, водопровідними кранами, замками, автомобільними акумуляторами, водяним електронасосом, емальованим унітазом, стабілізатором напруги, електробритвами, велосипедами, фарбою, колекцією наручних годинників, підвісними годинниками, тощо.
Тому просила стягнути з відповідача вартість Ѕ частки вивезеного самовільно майна та Ѕ частки вкладу на ім’я позивача в банку „Київ”, який накопичено спільно з відповідачем в період їх шлюбу.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 08 червня 2010 року первісний та зустрічний позови задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на майно подружжя та виділено йому в натурі: шафу для білизни із трьох відділень, основа ДВП, обклеєна шпоною із горіха, покрита лаком, виробництва Угорщина, вартістю 25 грн., в кількості 1 штука; шафу для посуду столового, основа ДВП, обклеєна пластиком білого кольору, виробництва Україна, вартістю 50 грн., в кількості 1шт.; крісло напівм’яке, оббитого червоним гобеленом, корпус дерев’яний, інкрустований під горіх, виробництва Угорщини, в кількості 2шт., загальною вартістю 50 грн.; пральну машину „Донбас” білого кольору, циліндричної форми, виробництва Україна, вартістю 60 грн.; телевізор кольоровий марки „ЛДЖ”, виробництва Корея, чорного кольору, екран 60см., 2003 року випуску, вартістю 1000 грн.;меблевий гарнітур, виробництва Угорщина, що складається з 4-х секцій (в тому числі шафа для білизни з двох відділень та 3 секції), основа ДВП обклеєна шпоною із червоного дерева, покрита лаком, загальною вартістю 75 грн., шафа для посуду столового, основа ДВП, обклеєна пластиком білого кольору, виробництва Україна, вартістю 50 грн., в кількості 1шт.; диван м’який, оббитий червоним гобеленом, корпус дерев’яний, інкрустований під горіх, покритий лаком, виробництва Угорщини, вартістю 50 грн.; холодильник „Донбас” білого кольору, розмірами 1,5х0,6х0,5 м. виробництва Україна, вартістю 100 грн.; телевізор кольоровий марки „Самсунг”, виробництва Корея, екран 60 см., вартістю 1000 грн.; гараж №675 в гаражному кооперативі „Супутник” в м.Житомирі, вартістю 16000 грн., а всього майна на суму 17185 грн.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на майно подружжя та виділено їй в натурі : меблевий гарнітур, виробництва Угорщина, що складається з 4-х секцій (в тому числі шафа для білизни з двох відділень та 3 секції), основа ДВП обклеєна шпоною із червоного дерева, покрита лаком, загальною вартістю 75 грн., шафа для посуду столового основа ДВП, обклеєна пластиком білого кольору , виробництва Україна, вартістю 50 грн., в кількості 1шт.; диван м’який, оббитий червоним гобеленом, корпус дерев’яний, інкрустований під горіх, покритий лаком, виробництва Угорщини, вартістю 50 грн.; холодильник „Донбас” білого кольору, розмірами 1,5х0,6х0,5 м. виробництва Україна, вартістю 100 грн.; телевізор кольоровий марки „Самсунг”, виробництва Корея, екран 60 см., вартістю 1000 грн., а всього майна на суму 1275 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості надлишкового отриманого майна в сумі 7955 грн.
В задоволенні решти позовних вимог за первісним та зустрічним позовами відмовлено за необгрунтованістю.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду про часткове задоволення його позову до ОСОБА_2Ю скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
ОСОБА_2Ю у поданій апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Апелянти вважають, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з’ясування обставин, які мають значення для вирішення справи.
Зокрема ОСОБА_1 вказує, що гараж включений судом в перелік майна, що підлягає поділу з відповідачкою, йому на праві власності не належить. Не погоджується він і з оцінкою вартості вказаного гаража. Крім того, на думку апелянта судом не враховані докази щодо придбання в період шлюбу з відповідачкою рухомого майна, а саме килимових виробів, виробів із кришталю, посуду та іншого майна, яке судом не включено в перелік майна, що підлягає поділу.
Також судом не враховані докази, зокрема свідчення відповідачки у судовому засіданні при розгляді іншої справи про отримання нею від нього коштів за проданий будинок в с. Вереси Житомирського району.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказує, що суд неправильно визначив перелік майна та його вартість, що підлягає поділу, який крім автомобіля та гаражу вона не визнавала. Суд без її згоди стягнув з позивача ОСОБА_1 Ѕ частину вартості гаража, хоча вона просила визнати за нею право власності на таку частину. Суд також безпідставно відмовив їй у стягненні з ОСОБА_1 Ѕ частини вартості автомобіля та майна, що вказане в її зустрічному позові та безпідставно відхилив її клопотання про витребування із банку „Київ” даних про розмір вкладу ОСОБА_1 з метою включення його до переліку майна, що підлягає поділу.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог статей 69, 70, 71 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута в період шлюбу є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. У разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними та ділиться між ними в натурі.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Постановою від 21 грудня 2007 року № 11 Пленуму ВС України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”, зокрема пунктами 22, 23 роз’яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст.372 ЦК.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання.
Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з березня 1965 року по грудень 2006 року. За час шлюбу спільно придбали майно: шафу для білизни із трьох відділень, основа ДВП, обклеєна шпоною із горіха, покрита лаком, виробництва Угорщина, вартістю 25 грн., в кількості 1 штука; шафу для посуду столового, основа ДВП, обклеєна пластиком білого кольору, виробництва Україна, вартістю 50 грн., в кількості 1шт.; крісло напівм’яке, оббитого червоним гобеленом, корпус дерев’яний, інкрустований під горіх, виробництва Угорщини, в кількості 2шт., загальною вартістю 50 грн.; пральну машину „Донбас” білого кольору, циліндричної форми, виробництва Україна, вартістю 60 грн.; телевізор кольоровий марки „ЛДЖ”, виробництва Корея, чорного кольору, екран 60см., 2003 року випуску, вартістю 1000 грн.;меблевий гарнітур, виробництва Угорщина, що складається з 4-х секцій (в тому числі шафа для білизни з двох відділень та 3 секції), основа ДВП обклеєна шпоною із червоного дерева, покрита лаком, загальною вартістю 75 грн., шафа для посуду столового, основа ДВП, обклеєна пластиком білого кольору , виробництва Україна, вартістю 50 грн., в кількості 1шт.; диван м’який, оббитий червоним гобеленом, корпус дерев’яний, інкрустований під горіх, покритий лаком, виробництва Угорщини, вартістю 50 грн.; холодильник „Донбас” білого кольору, розмірами 1,5х0,6х0,5 м. виробництва Україна, вартістю 100 грн.; телевізор кольоровий марки „Самсунг”, виробництва Корея, екран 60 см., вартістю 1000 грн.; гараж №675 в гаражному кооперативі „Супутник” в м. Житомирі, вартістю 16000 грн.; автомобіль ВА-21063, 1988 року випуску, номерний знак Е01-82ЖИ.
Набуття вказаного майна в період шлюбу сторін підтверджено визнаних сторонами фактів та наданих доказів. Зокрема повідомленням начальника ОРЕВ УДАІ УМВС України в Житомирській області від 03.01.2007 року (а.с.11), довідкою кооперативу „Супутник” від 22.12.2006 року (а.с.12), актом опису й арешту майна (а.с.150-151).
Про наявність на час розірвання шлюбу між сторонами іншого майна сторонами не доведена, докази на його придбання суду не надані, індивідуальні характеристики речей не конкретизовані, чим позбавлено суд можливості з’ясування час та місце придбання, його кількість та вартість.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Без заперечливих доказів того, що в період спільного проживання сторони заощадили 50 000 крб. грошових коштів на рахунку відповідачки та на рахунку позивача в банку „Київ” сторонами не надано. Заява про розкриття банківської таємниці щодо вкладів фізичних осіб у визначеному цивільно-процесуальному законом порядку судом не розглядалися. Крім того, в ході апеляційного розгляду справи довідкою №707 від 07.06.2010 року АКБ „Київ” підтверджено, що кошти на рахунку ОСОБА_1 відсутні.
Не надано відповідачкою доказів щодо отримання позивачем та розпорядження на свій розсуд коштами від реалізації автомобіля, оскільки автомобіль відчужено в період шлюбу. Тому суд обгрунтовано виключив зазначений автомобіль із маси майна, що підлягає поділу.
Таким чином, вирішуючи спір суд першої інстанції з врахуванням наданих сторонами доказів встановив обсяг спільно нажитого майна, яке підлягає поділу та наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясував джерело і час придбання майна, його вартість та відповідно до ст.ст.60, 69 - 72 СК України здійснив його поділ між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за їх позовом.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що судом першої інстанції досліджені обставини справи повно, зібраним доказам дана належна оцінка.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його зміни або скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 08 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий підпис Судді підписи
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Житомирської області
Заполовський В.Й.