У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючого – судді Леска В.В.
суддів – Чужі Ю.Г., Кондора Р.Ю.
при секретарі – Молнар Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про поновлення строку звернення до суду та зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитини війни,-
В С Т А Н О В И Л А:
16 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді (далі -УПФ) про поновлення строку звернення до суду та нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги в сумі 2733 грн. 30 коп.
Позовні вимоги обгрунтувала тим, що має статус дитини війни, оскільки народилася 2 квітня 1930 року, а тому її щомісячна пенсія, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон) від 18 листопада 2004 року № 2195-IV з 1 січня 2006 року повинна збільшитись на 30% мінімальної пенсії за віком .
Посилаючись на те, що вимоги Закону не виконані, позивачка просила визнати поважною причину пропуску строку для звернення до адміністративного суду, відновити строк та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2007 роки і стягнути заборговані виплати в сумі 2733 грн. 30 коп..
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді протиправною.
Зобов'язано УПФ України в м. Ужгороді здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 16 грудня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржене судове рішення скасувати і постановити нове, про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни в розуміння статті 1 Закону України № 2195-ІV.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона має право на державну соціальну підтримку - зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Такі виплати у 2006-2007 роках не проводились.
Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік", статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" виплата вказаної соціальної допомоги дітям війни зупинена.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а тому пенсійний орган мав діяти у відповідності до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
З такими висновками погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати позивачці підвищення пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції закону, що діяла до 1 січня 2006 року.
Відповідно до ст. 100 КАС України позовні вимоги задоволено в межах річного строку з часу звернення до суду, тобто з 16 грудня 2010 року.
Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не може братися до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на управління законодавством.
З огляду на викладене та керуючись положеннями ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, а постанову суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді відхилити.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: