Справа  №2-130/10

 Р І Ш Е Н Н Я

                                                               ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

03 березня 2010 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Компанієць І.Д.,

секретаря судового засідання Сильчевої Ю.С.,

з участю представника позивачки ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду міста Авдіївка із застосуванням технічних засобів “Оберіг” цивільну справу за позовом ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, в інтересах якої діє ОСОБА_1 на підставі довіреності,  просила визнати дії відповідачки неправомірними та такими, що порушують законні права та інтереси ОСОБА_5 щодо користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1. Просила  зобов'язати відповідачку: знести сарай розміром 2,20м х 1,50м, збудований на червоній лінії забудови на відстані 0,5м від межі з земельною ділянкою ОСОБА_5; знести дерев'яний сарай, розташований на земельній ділянці ОСОБА_5; знести паркан, який встановлено поза межою між земельними ділянками АДРЕСА_2, на відстані 1,5м х 9,0м від межі, на земельній ділянці позивачки; ліквідувати зливну яму, яка розташована на відстані 1,0м від межі з земельною ділянкою НОМЕР_1; забезпечити позивачці безперешкодне встановлення паркану по межі між земельними ділянками №НОМЕР_1 і НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 відповідно до Генерального плану, стягнути з відповідачки судові витрати по справі. Мотивувала вимоги тим, що за адресою: АДРЕСА_2 має в постійному користуванні земельну ділянку. Між домоволодіннями НОМЕР_1 та НОМЕР_2 встановлені межові знаки. Але ж відповідачка в порушення норм добросусідства, будівельних та санітарних норм, збудувала вищевказані споруди. Земельний спір між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 розглядався комісією Авдіївської міської ради, яка встановила, що межі земельної ділянки ОСОБА_5 відповідають межам, визначеним генеральним планом на домоволодіння позивачки. Крім цього, комісія зробила висновок про те, що “18 см спірної землі по фасаду розділити між домоволодіннями №НОМЕР_1 та НОМЕР_2, по тильній стороні межовий знак існує. Власнику будинку НОМЕР_1 надати доступ для обслуговування кута будинку №НОМЕР_2. По встановленій межі дозволено встановити паркан. Позивачка не згодна з цим висновком комісії, оскільки вказаний кут фактично розташовано на землі позивачки.

В судовому засіданні представники позивачки ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності,  адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, ОСОБА_1 суду пояснив, що з відповідачкою виник спір щодо користування суміжною земельною ділянкою, яка відповідно до Генерального плану забудови земельної ділянки НОМЕР_1 по АДРЕСА_2, належить на праві користування позивачці. Відповідачка не дала поставити паркан між земельними ділянками, викликали техників, які згідно розмірів по Генеральному плану встановили межу, з якою відповідачка не погоджується. Викликали комісію, яка зробила виміри відповідно до генерального плану та технічного паспорту та  встановила, що відповідачка в порушення  санітарних на будівельних норм побудувала зливну яму, сараї ОСОБА_3 знаходяться на земельній ділянці позивачки та є самовільно побудованими. Паркан відповідачки також знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_5 З висновками комісії відповідачка не погодилася, відмовляється зносити самовільно побудовані сараї, паркан, переносити зливну яму відповідно до ДБН, своїми діями порушує право позивачки на користування земельною ділянкою. Також представники пояснили, що позивачка є власником житлового будинку, земельна ділянка знаходиться в користуванні, а належить Авдіївській міській раді. Межі та площу земельної ділянки в органах земельних ресурсів не узгоджували, заміри проводили відповідно до Генерального плану 1980 року та Проекту забудови земельної ділянки від 1972 року.

Представник третьої особи – Авдіївської міської ради, Парамзина Т.В., позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що комісією встановлено порушення землекористування та будівництва з боку відповідачки ОСОБА_3, а саме самовільно побудовані сарай по червоній лінії забудови, дерев'яний сарай, зливна яма побудована в порушення ДБН та санітарних норм.

Відповідачка ОСОБА_3, її представник ОСОБА_4 позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що всі господарські споруди, зливна яма, побудовані ще в 70х роках, при цьому зливна яма побудована відповідно до діючих та той час санітарних норм та правил. Вказану яму не може перенести відповідно до ДСН та ДБН від будинку позивачки на 15 метрів, оскільки розмір земельної ділянки відповідачки складає 14 метрів. Дійсно, дерев'яний сарай самовільно побудований, але ж він знаходиться на її земельній ділянці. Паркан знаходиться також на земельній ділянці відповідачки. На замовлення відповідачки приїзжали геодезісти, які визначили, що ОСОБА_3 правильно користується своєю земельною ділянкою, відповідно до її меж, визначених в документах. Також архитектор вказав, що неправильно встановила паркан саме позивачка.

Позов не визнали, оскільки саме позивачка користується частиною земельної ділянки відповідачки: по фасаду у відповідача повинно бути 14,70, а фактично у користуванні 14,40.

Допитана у якості спеціалиста  ОСОБА_6, що працює в Ясинуватській СЕС, суду пояснила, що до СЕС звертався ОСОБА_1 з заявою про надання нормируємої відстані від вигреба до жилого будинку. На його звернення СЕС вказало, що відповідно до вимог ДСН  відстань від вигреба до житлового будинку складає 15 м. Однак, відповідно до Санітарних правил утримання населених місць, якщо площа земельної ділянки не дозволяє  додержати нормовану відстань, то це питання виноситься на вирішення комісії, в яку входить представник виконкому, улічкому, СЕС, архитектури тощо. Комісія може скоротити  нормовану відстань до 08 м. Безумовно, що відстань зливної ями на земельній ділянці ОСОБА_3 від житлового будинку позивачки  4,2 м є порушенням санітарних норм. Але ж, якщо будинки як ОСОБА_3, так й ОСОБА_5 у свій час -  в 80-х роках, були введені в експлуатацію у встановленому законом порядку разом з господарськими спорудами, зливні ями (каналізації) вказані в актах, то такі вигреби є законними.

 Допитана у якості спеціалиста ОСОБА_8, що працює головним спеціалистом відділу архитектури та градобудівництва Авдіївського міськвиконкому, суду пояснила, що приймала участь у розгляді межового спору між домоволодіннями НОМЕР_1 та №НОМЕР_2 по АДРЕСА_2. В її компетенцію входило встановити, чи законно  побудовані господарські споруди у ОСОБА_3 Комісією було визначено, що сарай у ОСОБА_3 побудовано в порушення ДБН 360-92 по червоній лінії забудови та є самовільним. Також є самовільно побудованим дерев'яний сарай у ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що по факту земельного спору між домоволодіннями НОМЕР_1 та №НОМЕР_2 по вул. Степній виїзжала комісія виконкому, яка встановила, що обидва сараї та зливна яма відповідача побудовані з порушеннями, самовільно. Позивачка не може встановити паркан по межовому знаку, оскільки цьому заважає побудовані сараї відповідачки.

Свідок ОСОБА_10 суду підтвердила, що забор ОСОБА_3, з-за якого на теперішній час між сусідами будинків НОМЕР_1 та №НОМЕР_2 по вул. Степній виник спор,  був побудований ще в 70-х роках.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 11.05.2000 року, виданого на підставі рішення виконкому Авдіївської міської ради №56/11 від 30.09.1981 року, технічної документації (а.с.12-25), позивачка ОСОБА_5 є власником житлового будинку  з господарськими спорудами НОМЕР_1 по АДРЕСА_2, розташованого на земельній ділянці, що належить Авдіївській міській раді. Державний акт на земельну ділянку за вказаною адресою, акт виділу  меж та площі земельної ділянки у натурі, позивачка не отримувала.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Авдіївською державною нотаріальною конторою 04.04.2000 року, технічної документації (а.с.54-72) відповідачка ОСОБА_3 є власником житлового будинку з господарськими спорудами №НОМЕР_2 по АДРЕСА_2, розташованого на земельній ділянці, що належить Авдіївській міській раді. Державний акт на земельну ділянку за вказаною адресою відповідачка теж не отримувала.

З акту розгляду межового спору  між домоволодіннями НОМЕР_1 та №НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 від 12.06.2009 року, листів Авдіївської міської ради (а.с.6-8),  акту обстеження земельної ділянки НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 (а.с.9), листів інспекції ДАБК (а.с.10), Ясинуватської районної СЕС (а.с.11) вбачається, що комісією було виявлено, що ОСОБА_3 самовільно, з порушенням будівельних норм та правил побудовані сарай 2,20м х 1,50м на червоній лінії забудови, дерев'яний сарай, огорожений парканом, який частково знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_5 Також в порушення санітарних норм зливна яма ОСОБА_3 розташована на відстані 4,20м від вікон житлового будинку ОСОБА_5

Комісія проводила фактичний обмір земельних ділянок, порівнюючи його з замірами, визначиними  – по будинку НОМЕР_1 по документам БТІ 2003 року, по будинку №НОМЕР_2 по документам БТІ 2000 року. Комісія вирішила 18 см спірної землі по фасаду розділити між домоволодіннями НОМЕР_1 та №НОМЕР_2, по тильній стороні межевий знак існує. Власнику будинку НОМЕР_1 запропоновано надати доступ власнику  будинку №НОМЕР_2 для обслуговування кута  житлового будинку. По встановленій межі дозволено встановити паркан.

З фотографій (а.с.27-28) вбачається, що дійсно має місце порушення будівельних норм з боку ОСОБА_3 при будівництві сараїв.

Суд, вислухавши пояснення представників позивачки, відповідачку, її представника, представника третьої особи, спеціалистів, показання свідків, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, проти чого не заперечують сторони,  між мешканцями будинків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 по АДРЕСА_2, фактично виник спір з приводу порушення порядку користування суміжними земельними ділянками. При цьому кожна з сторін посилається на те, що її право порушено: представник ОСОБА_1 вказує на незаконне розташування господарських споруд  ОСОБА_3 на земельній ділянці позивачки, а ОСОБА_3 - на незаконне користування ОСОБА_5  частиною земельної ділянки відповідачки.

Дійсно, представник позивачки на підставі ст.158 Земельного Кодексу України звертався за вирішенням межового спору у Авдіївську міську раду,  та комісією були встановлені порушення будівельних та санітарних норм з боку ОСОБА_3 при забудові належної їй земельної ділянки, про що свідчать акт комісії, листи контролюючих органів.

На підставі ст.103 Земельного Кодексу України, на вимоги якої посилаються представники позивачки, землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменьше незручностей; зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.

Згідно ст.116 Земельного Кодексу України ,зокрема, громадяни набувають право користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

На підставі ст.126 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Дійсно, позивачка ОСОБА_5 є власником будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 на підставі договору довічного утримання і до неї  перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщений будинок на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача відповідно до ст.120 Земельного Кодексу України, яка передбачає, якщо жилий будинок розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на будинок до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений на  тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позивачка не отримувала державного акту  на право постійного користування земельною ділянкою, рішення Авдіївської міської ради щодо надання ОСОБА_5 права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 не приймалося, акт відводу земельної ділянки у натурі (на місцевості) за вказаною адресою, не складався. Оформленних належним чином документів, які підтверджкють право користування земельною ділянкою,  позивачка, її представник не мають.

 В технічному паспорті на житловий будинок позивачки, виготовленому 17.10.2003 року (а.с.14-17) не узгоджені розміри, межі та площа її земельної ділянки в ораганах земельних ресурсів, хоча позивачці запропоновано узгодити в органах земельних ресурсів межі та площу її земельної ділянки, про що свідчить печатка в паспорті. Також представники позивачки не надали суду жодного належного документу з описом меж суміжних домоволодінь.

Згідно вимог ст.152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків.

Позивачка ОСОБА_5  не наділена правом вимагати усунення будь-яких порушень її прав на землю, бо не є власником чи землекористувачем своєї земельної ділянки у встановленному законом порядку, оскільки не надала суду документів, які б підтвердили її право володіння, користування земельною ділянкою, документів, якї б підтвердили  межі земельної ділянки б.НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 відносно суміжних домоволодінь, її площу та розмір, закріплені в установленому законом порядку.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку в позовних вимогах відмовити.

Оскільки в позовних вимогах ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3, відмовлено, тому відповідно до п.8 ст.214 ЦПК України підлягають скасуванню заходи забезпечення позову – заборона ОСОБА_3, Авдіївській міській раді здійснювати приватизацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, б.НОМЕР_2,  накладені ухвалою Авдіївського міського суду від 25.12.2009 року.

 Керуючись ст.ст.103,116,125,126,120,152 Земельного Кодексу України, ст.ст.10,11,57-60, 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

                               В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою – відмовити.

Заходи забезпечення позову – заборону ОСОБА_3 та Авдіївській міській раді здійснювати приватизацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, б.НОМЕР_2 – скасувати.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 03 березня 2010 року, повний текст рішення виготовлено 09 березня 2010 року.

Рішення може бути оскаржено  до Апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд, одночасно копія апеляційної скарги надсилається у Апеляційний суд Донецької області.

Заяву про апеляційне оскарження  рішення суду може бути подано протягом десяти днів  з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна  скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в  строк десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо заяву про апеляційне оскарження (апеляційну скаргу) не буде подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, рішення вважається таким, що набрало законної сили.

Суддя:

                    Справа  №2-130/10

 Р І Ш Е Н Н Я

                                                               ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

                                                        вступна та резолютивна частини

03 березня 2010 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Компанієць І.Д.,

секретаря судового засідання Сильчевої Ю.С.,

з участю представника позивачки ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду міста Авдіївка із застосуванням технічних засобів “Оберіг” цивільну справу за позовом ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, суд -

                                                 В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, в інтересах якої діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою – відмовити.

Заходи забезпечення позову – заборону ОСОБА_3 та Авдіївській міській раді здійснювати приватизацію земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, б.НОМЕР_2 – скасувати.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 03 березня 2010 року, повний текст рішення буде виготовлено 09 березня 2010 року.

Рішення може бути оскаржено  до Апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд, одночасно копія апеляційної скарги надсилається у Апеляційний суд Донецької області.

Заяву про апеляційне оскарження  рішення суду може бути подано протягом десяти днів  з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна  скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в  строк десяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо заяву про апеляційне оскарження (апеляційну скаргу) не буде подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення, рішення вважається таким, що набрало законної сили.

Суддя: