Справа  № 1-229/10

В И Р О К

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

м.Ковель                                                                                                      26 серпня 2010 року

Ковельський  міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого - судді Миронюка М.Г.,

               з участю секретаря – Посполітак Г.О.

               прокурора – Клімука В.С.

               захисника – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ковельського міськрайонного суду кримінальну справу про обвинувачення                          

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ковель

Волинської області, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою,

не працюючого, мешканця АДРЕСА_1,

раніше судимого:

- 05.05.1993 року Ковельським міським судом за ст. 17, 81 ч. 3, 44 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, звільнений 29.04.1994 року по відбуттю покарання;

- 11.09.1995 року Ковельським міським судом за ст. 17 ч. 2, 140 ч. 2, 140 ч. 2, 42 КК України до позбавлення волі строком 4 роки з конфіскацією особистого майна, звільнений 17.09.1997 року згідно ст. 3 Закону України "Про амністію з нагоди 1-ї річниці Конституції України";

- 18.02.1998 року Ковельським міським судом Волинської області за ст. 117 ч. 3, 140 ч. 2, 145 ч. 1 КК України до позбавлення волі строком на 11 років у виправно-трудовій колонії суворого режиму з конфіскацією всього особистого майна в дохід держави, звільнений 27.02.2007 року постановою Рівненського районного суду умовно-достроково на 1 рік 8 місяців 6 днів,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, -

в с т а н о в и в :

22.04.2010 року, близько 12 год. 00 хв. ОСОБА_2 в приміщенні навчально-виховного комплексу № 11, що по вул. Заводській, 31 в м. Ковелі, на ґрунті особистих неприязних відносин наніс неповнолітньому ОСОБА_3 один удар рукою в обличчя, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи зліва без зміщення в ділянці 5-6 зубів, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, суду показав, що 22.04.2010 року близько 11 годин до нього на мобільний телефон подзвонив племінник ОСОБА_4 і попросив під’їхати до ЗОСШ № 11 м. Ковель. Через декілька хвилин він підійшов до приміщення школи та зайшов у  вестибюль, трохи почекав племінника, який вийшов до нього під час перерви. Племінник повідомив, що якийсь хлопець його образив та показав цього хлопця. Він покликав його та запропонував вийти на вулицю, однак хлопець відмовився. Тоді вони присіли на лавочку у вестибюлі та стали розмовляти. Хлопець пояснив йому за що образив племінника, а потім почав висловлюватись нецензурними словами та штовхнув його рукою в плече. Після цього він замахнувся лівою рукою та вдарив хлопця долонею по щоці. Хлопець відскочив в сторону і продовжиував висловлюватись нецензурними словами. Він сказав хлопцю щоб той більше не зачіпав племінника, вони потисли один одному руки і він пішов зі школи. Вказав, що вдарив хлопця долонею по щоці, а не кулаком в обличчя. Заявлений цивільний позов визнає повністю. Розкаюється у вчиненому та прохає суворо не карати.

Крім повного визнання вини самим підсудним його винність у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю підтверджується показами потерпілого, свідків та матеріалами кримінальної справи.

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_3 суду показав, що він є учнем НВК № 11 в м. Ковелі. 22.04.2010 року він знаходився у школі на навчанні та його клас чергував по школі. Під час перерви в період між 10 год. 40 хв. та 11 год. 00 хв. він помітив учня 8-го класу ОСОБА_4, який бігав та стрибав по східцях. Він зробив йому зауваження, однак ОСОБА_4 не відреагував. Тоді він легко вдарив ОСОБА_4 по потилиці і той пішов від нього. Після закінчення перерви він пішов на урок. Коли  урок закінчився він знову пішов чергувати, але вже на перший поверх у вестибюль. Спустившись туди побачив ОСОБА_4 з незнайомими йому старшим чоловіком, який покликав його до себе. Вони сіли на лавочці у вестибюлі, незнайомець запитав чому він вдарив племінника. Він відповів, що ОСОБА_4 це заслужив, тоді чоловік схопив його пальцями за шию і сильно стиснув. Чоловік попередив щоб він більше не чіпав племінника. Він погодився і вже почав підніматись, однак незнайомець знову схопив рукою за шию і почав нагинати донизу. Він скинув його руку з шиї і одночасно відштовхнув незнайомця від себе. Тоді цей чоловік відійшов на метр і наніс боковий удар лівою рукою в щелепу. Чи був той чоловік у нетверезому стані він ствердити не може. Ввечері він пішов на травмпункт Ковельської ЦРЛ, звідки його направили в стоматологічну поліклініку, де виявили перелом щелепи і дали направлення в Волинську обласну клінічну лікарню, де він знаходився на стаціонарному лікуванні до 27.04.2010 року.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що   22.04.2010 року він знаходився на навчанні у школі. На великій перерві він був у столовій, де обідав. Пообідавши, разом зі своїм однокласником ОСОБА_6 вийшли з столової і стали по східцях підніматись на четвертий поверх на заняття. На східцях між першим та другим поверхами вони зустріли учня 9-го класу ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які чергували по школі. Проходячи біля них, ОСОБА_1 вдарив його долонею по потилиці. ОСОБА_3 також вдарив його долонею по потилиці та штовхнув рукою в груди. На цьому конфлікт припинився і вони розійшлись. Дії цих хлопців образили його і він зателефонував своєму дядькові ОСОБА_2 та попросив щоб той прийшов до школи і поговорив з ОСОБА_3. Після закінчення четвертого уроку він вийшов з класу і спустився у вестибюль, де його чекав ОСОБА_2 Він показав ОСОБА_2 на ОСОБА_3 і сказав, що він його постійно ображає. Дядько з ОСОБА_3 присіли на лавочку та почали розмовляти. Спочатку все було спокійно, а потім він побачив як ОСОБА_2 вдарив ОСОБА_3 долонею по потилиці. Після цього ОСОБА_3 став кричати та ображати дядька нецензурними словами. ОСОБА_2 після таких слів не стримався, підійшовши до ОСОБА_3 та наніс йому боковий удар рукою в обличчя. Потім ОСОБА_3 заспокоївся і вони з ОСОБА_2 потисли один одному руки та розійшлись.

    Свідок ОСОБА_8 суду показала, що працює гардеробником у НВК № 11 в м. Ковелі. 22.04.2010 року вона знаходилась на роботі. Під час перерви, десь об 11 год. 40 хв.  почула дзенькіт скла та побачила учня 9-го класу на ім’я ОСОБА_3. Підійшовши ближче до нього помітила, що обличчя у ОСОБА_3 побіліло. ОСОБА_9 стояв незнайомий чоловік невисокого зросту, від якого було чути запах спиртного, але вона не може ствердити, що він був у нетверезому стані. Вона відразу відвела ОСОБА_9 в сторону, а незнайомий чоловік простягнув ОСОБА_9 руку, вони потисли один одному рики і той пішов зі школи.

    Свідок ОСОБА_10 суду показав, що 22.04.2010 року він знаходився в школі. На одній з перерв між уроками перебував у вестибюлі та побачив старшокласника ОСОБА_3, який про щось говорив з старшим чоловіком, якого він візуально знає. Старший чоловік поклав ОСОБА_3 руку на шию та вдарив його долонею. У відповідь ОСОБА_3 штовхнув чоловіка рукою в груди. Після цього старший чоловік підскочив до ОСОБА_3 і лівою рукою, здається долонею, вдарив ОСОБА_3 по обличчю, який відступив назад і став триматись рукою за щоку, при цьому кричав на чоловіка. Що відбувалось далі не бачив, оскільки пішов на урок.

Крім того, винність підсудного у скоєнні інкримінованого йому злочину доводиться матеріалами справи, зокрема:  

- висновком судово-медичної експертизи № 221 від 13.05.2010 року, згідно якого у ОСОБА_3 відмічені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи зліва без зміщення в ділянці 5-6 зубів, який відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я (а.с. 35-36);

- висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 289 від 29.06.2010 року стверджується, що на момент скоєння злочину ОСОБА_2 будь-яким тяжким хронічним психічним захворюванням, недоумством чи тимчасовим розладом психічної діяльності не страждав, а тому міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.41).

Суд повно, всесторонньо, об'єктивно аналізуючи докази, зібрані по справі, приходить до висновку, що своїми умисними діями, які виразились у спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечним для життя, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров’я ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 122 КК України.

Суд також прийшов до висновку, що з обвинувачення ОСОБА_2 слід виключити обтяжуючу обставину вчинення злочину в стані алкогольного сп"яніння, оскільки дана обставина не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.

При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом"якшують або обтяжують покарання в їх сукупності.

До обставин, що пом'якшують покарання підсудного суд відносить щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків потерпілому.

До обставин, що обтяжують покарання підсудного суд відносить рецедив злочинів.

Судом також враховується, що підсудний ОСОБА_2 позитивно характеризується по місцю проживання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного можливе в умовах ізоляції від суспільства.

По справі прокурором в особі Волинської обласної клінічної лікарні заявлено цивільний позов про стягнення коштів на лікування потерпілого в сумі 750,50 грн.

Цивільний відповідач підсудний ОСОБА_2 позов визнав повністю та не заперечує проти його задоволення.

У відповідності до ст. 1206 ЦК України суд приходить до висновку, що заявлений цивільний позов підставний та підлягає до задоволення та з підсудного в користь Волинської обласної клінічної лікарні слід стягнути 750,50 грн. витрат на лікування потерпілого.

        Керуючись ст. ст. 323, 324,КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України, призначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

    Міру запобіжного заходу змінити з підписки про невиїзд на утримання під вартою, взявши підсудного під варту в залі суду негайно.

Строк покарання ОСОБА_2 рахувати з 26.08.2010 року.

Цивільний позов задовольнити повністю.

    Стягнути з ОСОБА_2 в користь Волинської обласної клінічної лікарні 750 (сімсот п"ятдесят) гривень 50 копійок витрат на лікування потерпілого.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області  протягом п”ятнадцяти днів з дня проголошення вироку, а засудженим ОСОБА_2, - в той самий строк з моменту отримання ним копії вироку.

Головуючий:                                            М.Г. Миронюк