Справа № 22ц-4451/2010 Головуючий у 1 інстанції – Валевач М.М.
Категорія – цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Губар В.С.,
при секретарі: Рачовій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області на постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов”язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Щорському районі просить скасувати постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2009 року, якою позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково, визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Щорському районі щодо виплати позивачці щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року протиправною, зобов”язано відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачці з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України ”Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт вважає, що судом допущено невірне застосування норм матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи.
Апелянт зазначає, що згідно Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов”язання та платежі можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
Судом не враховано, що управління виплачує лише ті кошти, які надходять на його рахунок. На фінансування спірних виплат коштів з Державного бюджету України не надходило, тому рішення суду є неправомірним через відсутність у відповідача коштів для проведення виплат за судовим рішенням. Таке рішення призведе до нецільового використання коштів Пенсійного фонду України.
Також, на думку апелянта, судом не враховано, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а не з Законом України „Про соціальний захист дітей війни”.
Апелянт вважає, що підвищення до пенсії дітям війни проводилось в законодавчо визначених розмірах та в повній мірі з коштів, закладених в Державному бюджеті України відповідно до законодавчих норм, зокрема, згідно постанови КМ України №530 від 28 травня 2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, тому його дії є правомірними.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких підстав.
По справі встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни (а.с.6-7).
Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року №107 –VI „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”- дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, тому відповідно, діючою є вищезазначена редакція ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що відповідач як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, проте у порушення вимог даної статті належних нарахувань та виплат не здійснив, тому визнав таку бездіяльність протиправною і зобов”язав провести перерахунок та здійснити відповідні виплати до пенсії позивачці за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Такий висновок суду першої інстанції грунтується на вірному застосуванні норм діючого законодавства.
Доводи апелянта щодо відсутності бюджетних коштів для проведення відповідних виплат дітям війни не можуть бути взяті апеляційним судом до уваги, оскільки питання наявності чи відсутності таких видатків не є предметом даного спору і виходять за межі заявлених вимог.
Безпідставними є посилання апелянта на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки судом не ухвалювалося рішення про проведення спірних виплат з власних джерел фінансування останнього.
Також необгрунтованими є доводи апелянта щодо невірного застосування судом положень ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”, так як положення ст.28 даного Закону не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для обрахування пенсій чи доплат, пов”язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 даної статті.
Доводи апелянта про те, що виплати позивачу за період, визначений постановою суду, проводились згідно вимог діючого законодавства не узгоджуються з положеннями ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Посилання апелянта в обґрунтування правомірності свої дій на постанову КМ України №530 від 28 травня 2008 року „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304-1, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області – відхилити.
Постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: