Справа №22ц-3681/2010 р. Головуючий у першій інстанції – Ходіч В.М.
Категорія - цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: Позігуна М.І.,
суддів: Шемець Н.В., Мамонової О.Є.,
при секретарі: Кравченко В.В., Рачовій.І.І.,
з участю: представника ОСОБА_6- ОСОБА_7,
представника ПСП „Сокиринське” - Сліпих О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до приватного сільськогосподарського підприємства „Сокиринське” про розірвання договору оренди землі,та зобов”язання повернути земельну ділянку,-
В С Т А Н О В И В :
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2010 року, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено; винести нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне та неправильне визначення всіх обставин справи, і, відповідно, правовідносин у даному спорі.
Апелянт зазначає, що в оскаржуваному рішенні зазначені вимоги про розірвання договору оренди землі, хоча позивачем позовні вимоги були змінені згідно заяви про уточнення позовних вимог, і змінено предмет спору.
Апелянт посилається на те, що суд не дав належної оцінки факту порушення відповідачем земельного законодавства, що стосується відсутності обов”язкових та невід”ємних додатків до договору оренди, без яких неможливе використання земельної ділянки.
Також судом не враховано, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених ст.15 Закону України ”Про оренду землі”, та порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17,19 даного Закону є підставою для визнання договору недійсним.
З тексту договору вбачається, що у ньому відсутні обов”язкові істотні умови: не встановлена належна грошова оцінка земельної ділянки, сторонами не зазначено періодичність перегляду розміру орендної плати, не доданий акт визначення меж земельної ділянки в натурі(на місцевості) і оскільки сторонами не було дотримано усіх істотних умов договору, такий договір має визнаватись неукладеним.
Відповідно до роз”яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та обов”язків та належить заявляти вимоги, передбачені главою 83 ЦК України щодо повернення безпідставно набутого майна; зазначені обставини доводились стороною позивача в судовому засіданні, проте суд їх не взяв до уваги.
Крім того, даний договір оренди землі за формою не відповідає Типовому договору оренди землі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що 02 липня 2004 року між ОСОБА_6 та ПСП „Сокиринське” був укладений договір оренди земельної ділянки для сільськогосподарського призначення площею 3,76 га, що знаходиться на території Сокиринської сільської ради Срібнянського району, строком на 25 років; договір підписаний сторонами, зареєстрований у Срібнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії центру ДЗК (а.с.7-9); мається також акт приймання-передачі зазначеної земельної ділянки від 02 липня 2004 року(а.с.9 зв.)
21 квітня 2010року ОСОБА_6 звернувся до орендаря із заявою про розірвання договору оренди землі, посилаючись на намір самостійно обробляти земельну ділянку(а.с.6) та в зв”язку з незадоволенням його вимог звернувся 18 травня 2010 року до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, посилаючись на положення ст.ст. 31-33 Закону України „Про оренду землі” , ст.ст. 5,7 Закону України „Про особисте селянське господарство”, ст.214 ЦК України, мотивуючи порушенням відповідачем його права на самостійний обробіток земельної ділянки як члену особистого селянського господарства.
16 червня 2010 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, просив визнати пропущений ним строк як такий, що пропущений з поважних причин, та зобов”язати відповідача повернути йому земельну ділянку, що використовується без достатньої правової підстави.
Посилався на зміну предмету позову та зазначав, що вважав укладеним договір оренди землі на 5 років і лише недавно дізнався про термін дії договору оренди 25 років, вважає, що договір підлягає визнанню недійсним згідно ст.15 Закону України „Про оренду землі”. Оскільки усіх істотних умов договору дотримано не було, такий договір має визнаватися неукладеним, проте враховуючи, що така вимога не відповідає можливому захисту цивільного права, позивач просить повернути земельну ділянку як безпідставно набуте майно. Крім того, позивач посилається на невідповідність договору оренди землі за формою Типовому договору оренди землі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про дострокове розірвання договору оренди землі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів істотного порушення умов договору зі сторони ПСП „Сокиринське”, а тому відсутні підстави для дострокового розірвання договору оренди землі згідно ст.651 ЦК України та ст.32 Закону України „Про оренду землі”.
Також суд вважав безпідставними вимоги позивача відповідно до ст.1212 ЦК України, оскільки позивачем не надано доказів, які б вказували на набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Такі висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні наданих сторонами доказах і відповідають правовим нормам, що регламентують спірні правовідносини.
Відповідно до п. 39 Договору, розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається лише в разі пошкодження об’єкта оренди.
Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним порушенням є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України „Про оренду землі” на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Апеляційний суд вважає, що вимоги позивача про розірвання договору оренди земельної ділянки в зв”язку з наміром самостійно обробляти земельну ділянку не підлягають задоволенню, оскільки договором та законодавством не визначено такої умови розірвання договору в односторонньому порядку .
Не спростований апелянтом висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав порушення відповідачем істотних умов договору.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6,11,17,19 цього закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Хоча позивач в заяві про уточнення позовних вимог посилається на недійсність договору оренди згідно ст.15 Закону України „Про оренду землі”, проте вимог про визнання договору недійсним не заявляв, а суть обґрунтування уточнених позовних вимог полягає у доводах щодо неукладення договору оренди і способом захисту порушеного права обрано вимогу повернення земельної ділянки як безпідставно набутого майна.
Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” вимога про визнання правочину(договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п”ятої ЦК.
Проте зазначена глава стосується недоговірних відносин, а оскільки правовідносини сторін виникають з чинного договору оренди землі, тому вимоги позивача про витребування безпідставно набутого майна обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Щодо посилання апелянта на зміну ним предмету спору, то апеляційний суд враховує, що згідно ч.2 ст.31 ЦПК України позивач має право змінити предмет або підставу позову.
З заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що позивачем змінені предмет позову - конкретна вимога позивача, підстава позову -обгрунтування заявлених вимог і сам зміст вимоги - обраний спосіб захисту права, тобто фактично заявлені інші позовні вимоги, проте і від вимоги про розірвання договору оренди позивач у встановленому порядку не відмовився.
Розгляд судом всіх заявлених позивачем вимог не є порушенням прав позивача і такий розгляд не призвів до неправильного вирішення справи.
Враховуючи зазначене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення суду, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 – відхилити.
Рішення Срібнянського районного суду Чернігівської області від 21 червня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
ГО ЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: