Справа № 22ц-1791 Головуючий в 1 інстанції- Березкіна О.В.
Категорія-21 Доповідач- Бабенко П.М.
УХВАЛА
іменем України
06 березня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого- судді Пономарьової О.М.. суддів- Бабенка П.М., Бондаренко Л.І. при секретарі - Баклановій Ю.В. за участю позивача ОСОБА_1.,.представника відповідача - Гукасяна А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Єнакієво Донецької області про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2006 року позивач звернувся до відповідача з вказаним позовом, обґрунтувавши його тим, що він тривалий час працював у вугільній промисловості підземним робітником, де в результаті шкідливих умов праці отримав профзахворювання: хронічний попереко- хрестцевий радікуліт втратив 40% професійної працездатності, чим йому спричинено моральну шкоду ,просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 75 000 грн.
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 21 грудня 2006 року частково задоволені вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, на його користь з відповідача стягнуто 12 000 грн., в решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову, посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, неповно встановлені обставини справи .
Зазначив ,що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" , але суд на цей закон не звернув уваги і ухвалив рішення , невірно застосувавши норми матеріального права.
Також зазначив ,що суд не врахував ,що наявність спричинення моральної шкоди визначається і може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, а в задоволенні клопотання про призначення МСЕК судом відмовлено.
Визначаючи розмір відшкодування суд на навів в рішенні відповідні мотиви, не врахував що відповідач сплатив позивачеві одноразову допомогу та відшкодовує втрачений заробіток та що позивач не надав судові доказів на спричинення йому моральної шкоди.
Крім того, суд не врахував ,що позивач не може виконувати тільки тяжку фізичну працю, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду за вирішенням спору , що відшкодування шкоди( моральної) у відповідності до ст..237-1 КзПП України покладається на власника підприємства , що суд надав неправильну оцінку доказам у справі при визначенні глибини фізичних та душевних страждань позивача.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав .
Позивач просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що ці рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
2
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін ,дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу відхилити, рішенні суду залишити без змін , з таких підстав:
За змістом ст.ст.1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва.
Відповідно до ст.23 ЦК України , п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 під моральною слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Моральна шкода може полягати у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вище вказаного. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Судом встановлено, що позивач тривалий час ( біля 25років) працював у підземних умовах на різних посадах підприємств вугільної промисловості, де в результаті шкідливих умов праці втратив професійну працездатність.
За висновком МСЕК від 10 червня 2004 року йому вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням- попереко-хрестцевим радикулітом безстроково, встановлена третя група інвалідності.
Позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому ,що внаслідок професійних захворювань він зносить фізичні страждання, вимушений постійно лікуватись, відчуває власну неповноцінність, порушено його звичний устрій життя, що вимагає додаткових зусиль для його організації .Вказане спричиняє йому моральні страждання.
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджені як письмовими доказами ( даними трудової книжки, актом розслідування професійного захворювання, висновками Донецької ОКБП та МСЕК, виписками з лікарняних карток) ,так і поясненнями сторін в судовому засіданні .
За вказаних обставин суд першої інстанції обґрунтовано надійшов до висновку про те, що позивачеві вказаним заподіяна моральна шкода.
Ввизначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд врахував врахував конкретні обставини справи, а саме:
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, наявність інвалідності, ступеню втрати працездатності й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в сумі 12 000 грн.
При встановленні зазначених фактів і постановлен ні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку , дійшов до правильного висновку про підставність вимог позивача та щодо розміру відшкодування.
Доводи представника відповідача про те ,що оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ,тому судові слід було
3
відмовити в задоволенні позову , не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини і право позивача на відшкодування виникли до набрання чинності вказаним Законом про бюджет і цей Закон зворотної сили не має.
Інші доводи апеляційної скарги ,зазначені відповідачем, не грунтуються на законі і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Тому апеляційний суд дійшов до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.
Керуючись ст.ст.303, п. 1ч. 1 ст.307 ,308 , ст.313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве Донецької області відхилити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 21 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в строк два місяці з дня її проголошення.
Головуючий :