Справа № 22ц-2252 Головуючий в 1 інстанції- Бродніков С.О.
Категорія-21 Доповідач- Бабенко П.М.
РІШЕННЯ
іменем України
06 березня 2007 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого- судді Пономарьової О.М.. суддів - Бабенка П.М. ,Бондаренко Л.І. при секретарі - Баклановій Ю.В. за участю представника відповідача - Сороки С.Є., представника третьої особи -Гребенюка О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Новогродівка Донецької області ,третя особа ДП „Селидіввугілля", про відшкодування моральної шкоди
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2006 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом ,просив стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн. Свій позов обгрунтував тим, що при виконанні трудових обов'язків в ВП шахта „Росія" у 2004 році він отримав каліцтво, втратив працездатність, чим йому спричинена моральна шкода.
Ухвалою Новогродівського міського суду Донецької області від 29 листопада 2006 року за клопотанням відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи ДП „Селидіввугілля". ( а.с.37).
Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 27 грудня 2006 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідача- відділення Фонду на користь позивача 14 000 грн., в решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову, посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначив , що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ,але суд на цей закон не звернув уваги і ухвалив рішення , невірно застосувавши норми матеріального права.
Крім того зазначив ,що суд не врахував ,що моральна шкода позивачеві може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, але суд відмовив в задоволенні клопотання про призначення такої експертизи.
Суд також не врахував, що позивач не надав судові доказів на спричинення йому моральної шкоди, також ступінь вини самого позивача у нещасному випадку, не надав належної оцінки доказам у справі ,не навів в рішенні відповідні мотиви на обґрунтування рішення про відшкодування та розміру відшкодування.
Крім того, зазначив, що у відповідності до вимог ЦК України повинна нести
відповідальність за спричинення моральної шкоди особа, яка винна у її спричиненні, тобто підприємство де працював позивач і належним відповідачем у справі є ДП „Селидіввугілля", суд помилково стягнув компенсацію моральної шкоди з відділення Фонду.
В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав.
2
Представник третьої особи заперечував проти доводів апеляційної скарги щодо визнання підприємства відповідачем у справі, в решті апеляційну скаргу підтримав.
Позивач в судове засідання не з'явився, повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з таких підстав:
Судом встановлено , що позивач року перебував в трудових відносинах з ВП шахта „Росія „ ДП Селидіввугілля, працюючи учнем гірничого робітника підземного.
14 серпня 2004 року при виконанні трудових обов'язків в результаті нещасного випадку на виробництві він отримав каліцтво у вигляді закритого уламчатого компресійного перелому тіла ЬЗ хребта з болючим синдромом.
Йому за висновком МСЕК від 23 лютого 2005 року встановлено 40% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності. За висновком МСЕК від 22 березня 2006 року позивачеві встановлено 30% втрати професійної працездатності, підтверджено третю групу інвалідності з переоглядом у МСЕК 22.03.07 року.
У зв'язку із каліцтвом та втратою працездатності позивач зносить фізичні а також моральні страждання , оскільки він постійно лікується як стаціонарно так і амбулаторно, тривалий час не може обходитись без ліків, обмежені його рухи , він відчуває себе безпомічним, неповноцінною людиною ,що принижує його та нервує. Вказане потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Ухвалюючи рішення в частковому задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст.1,21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року № 1105-Х1У на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва..
Відповідно до ст..23 ЦК України, п.З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди ,якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Встановлені судом обставини про каліцтво та втрату професійної працездатності позивачем та спричинення йому моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами (данимитрудової книжки, актом розслідування каліцтва , висновками Донецької ОКБП та МСЕК,виписками з лікарняних карток), так і поясненнями сторін.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт спричинення потерпілому моральної шкоди.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, наявність інвалідності, ступінь втрати працездатності й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначив таке відшкодування в сумі 14 000 грн.
3
При встановленні зазначених фактів і постановлен ні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права. Суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та правильно дійшов до висновку про підставність вимог позивача, та щодо розміру відшкодування. При цьому суд врахував і ступінь вини підприємства у нещасному випадку з позивачем - учнем гірничоробітника , який разом зі своїм наставником ОСОБА_2. пересувався на порушення правил безпеки на стрічковому конвеєрі в шахті.( а.с. 3-4).
Доводи представника відповідача про те ,що оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", тому судові слід було відмовити в задоволенні позову , не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини і право позивача на відшкодування виникли до набрання чинності вказаним законом про бюджет і цей Закон зворотної сили не має.
Не ґрунтуються на законі доводи відповідача про те, що відповідальність за спричинення моральної шкоди повинно нести підприємство, де спричинено каліцтво позивачеві, оскільки страховий випадок стався в період дії Закону № 1105-Х1У, яким передбачено відшкодування моральної шкоди саме відділенням Фонду з 01 квітня 2001 року.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки не грунтуються на законі.
Виходячи з вказаного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303, п.1 ч.І ст.307 , ч.І ст.308,-313-315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛ ИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Новогродівка Донецької області відхилити.
Рішення Новогродівського міського Донецької області від 27 грудня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання нею законної сили.