Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22- 2949 /10 Головуючий у 1 інстанції: Беспалько Т.Д.
Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2010 року м . Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
Головуючого: Пільщик Л.В.
суддів : Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі Петровій О.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання права власності на кіоск,
ВСТАНОВИЛА :
У вересні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на кіоск.
В позовній заяві зазначав, що 16 лютого 2008 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Хазар» було укладено договір № 08, згідно якого ТОВ «Хазар» зобов’язалось виготовити йому та встановити металевий кіоск по вул. Леніна в м. Вільнянську Запорізької області. Роботи було виконано, про що свідчить акт здачі-приймання робіт за договором №08 від 16 лютого 2008 року.
Після встановлення металевої конструкції кіоску позивач додатково витратив кошти на зовнішню та внутрішню обшивку кіоску та оздоблення прилеглої території. Всього на встановлення кіоску він витратив 27818 грн. 39 коп.
В позовній заяві позивач також зазначав, що відповідачкою була надана йому допомога на оформлення договору оренди земельної ділянки на її ім.”я для встановлення цього кіоску.
Посилаючись на те, що спірний кіоск він будував самостійно без участі відповідачки,яка не визнає його права власності на цей кіоск після його встановлення, позивач на підставі ст. 331 ЦК України просив суд визнати за ним право власності на кіоск, що розташований на земельний ділянці кадастровий номер № 2321510100110010002 по вул. Леніна в м. Вільнянську, Запорізької області.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 травня 2010 року позов задоволено.
Визнано право власності на металевий кіоск по вул.. Леніна в м. Вільнянську Запорізької області за ОСОБА_4.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 278 грн. 18 коп.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право власності на Ѕ частину спільно створеного майна у вигляді торгівельного кіоску, розташованого по вул. Леніна, м. Вільнянську, визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину спільно створеного майна у вигляді торгівельного кіоску і зобов”язати її сплатити ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості Ѕ частки кіоску в сумі 16518 гр..
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Судом першої інстанції при правильно встановлених обставинах справи неправильно застосований матеріальний закон.
Із матеріалів справи видно, що позивачем ОСОБА_4 були придбані матеріали для виготовлення металевого кіоску за видатковими накладними №РН-0011326 від 25.02.2007р,№РН-0015168 від 26.11.2007р(а.с.8), № РН-0021343 від 13.02.2008р.(а.с.9)на суми 3822гр.52коп.,3720гр. ,1711гр.За договором підряду №08 від 16.02.2008 року(а.с.5) укладеному між замовником ОСОБА_4 та підрядником ТОВ „Хазар” на земельній ділянці за адресою м. Вільнянськ , вул. Леніна був встановлений металевий кіоск .Ці обставини підтверджуються також видатковими накладними №РН-0022012 від 11.03.2008р, №РН-0022842 від 21.04.2008р. та іншими (а.с.8-11), актом здачі-приймання робіт за договором від25.05.2008р.(а.с.7) та іншими доказами.
Із договору сумісної господарської діяльності від 27 травня 2007 року, укладеного між позивачем ОСОБА_4 і відповідачкою ОСОБА_5С.(а.с.31) вбачається,що між сторонами була узгоджена координація спільних дій щодо організації у майбутньому їх господарської діяльності, а саме: ОСОБА_5 бере в оренду землю, а ОСОБА_4 за власні кошти виготовляє кіоск та розміщує його на земельній ділянці.
Згідно до вимог ст.1130 ЦК України спільна діяльність може здійснюватись на основі об”єднання вкладів учасників(просте товариство) або без об”єднання вкладів учасників.
За змістом ст. 1131 ч.2 ЦК України правовий статус виділеного для спільної діяльності майна визначається умовами договору про спільну діяльність за домовленістю сторін.
Із договору від 27.05.2007 року видно,що у ньому відсутні умови про об”єднання конкретних вкладів сторін у спільну діяльність, а також щодо правового статуса виділеного для спільної діяльності майна.
Крім того із матеріалів справи вбачається ,що спірний кіоск не був вкладом однієї із сторін у договорі про спільну діяльність , оскільки він був виготовлений лише 25 травня 2008 року, про що свідчить акт здачи- приймання від 25.05.2008р.(а.с.7) і на час укладання сторонами договору його не існувало.
Будь-яких доказів на підтвердження придбання відповідачкою особисто або її участі разом із ОСОБА_4 у придбанні спірного кіоску суду не надано, тому виходячи із здобутих доказів по справі, суд першої інстанції правильно встановив придбання у власність особисто ОСОБА_4 спірного металевого кіоску по вул. Леніна у м. Вільнянську Запорізької області.
Разом із тим , визнаючи право власності на кіоск за позивачем, суд першої інстанції не взяв до уваги те,що визнання права власності на об”єкти малої архітектурної форми,яким є спірний кіоск, законом не передбачено . Кіоск не є нерухомим майном за ознаками, передбаченими ст.181 ЦК України, право власності на яке у відповідності до вимог ст.182 ЦК України підлягає державній реєстрації. Перешкоди для виникнення цього права у позивача відсутні, тому судова колегія вважає,що питання щодо захисту права власності позивача на кіоск може бути вирішено не шляхом визнання цього права , а у інший спосіб, передбачений ст.16 ЦК України у встановленому законом порядку.
Згідно до вимог ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції при вирішенні даного спору був неправильно застосований матеріальний закон, судова колегія приходить до висновку про те,що рішення суду підлягає скасуванню, а у задоволенні позову ОСОБА_4 належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 307,309 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 13 квітня 2010 року по даній справі скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на кіоск відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді