Справа 22-2299/2007 р.

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Бескровна О.Л.

Доповідач Прокопчук Л.М

РІШЕННЯ

Іменем    України

06 березня    2007 р.                                                        м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючого: судді Голубинського А.М. Суддів Прокопчук Л.М., Жданової В.С При секретарі Пометун С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в м. Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1та ОСОБА_2на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 26 грудня 2006 р. у справі за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1, ОСОБА_2про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, витребування автомобіля та зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_1про визнання права власності на автомобіль, -

В С Т АНО В ИВ:

У січні 2006 року ОСОБА_3. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1. про витребування майна з чужого незаконного володіння. Посилалася на те, що 25.09.2005 року вона згідно з нотаріально посвідченою довіреністю передала відповідачу в користування з правом продажу на ціну та умовах на його розсудом належний їй автомобіль марки „Фіат Брава". 6.09.2005 року відповідач ОСОБА_1. на підставі нотаріально посвідченої довіреності передав належний йому автомобіль марки „ВАЗ-2104" з правом розпорядження, в т.ч. і відчуження, її чоловіку ОСОБА_4. Стверджувала, що вказані дії обидві сторони вчинили, реалізовуючи досягнуту між ними домовленість про обмін автомобілями. При цьому відповідач зобов'язався доплатити їй за належний їй автомобіль. 19.12.2005 р. відповідач скасував видану їм довіреність. Просила зобов'язати відповідача повернути належний їй автомобіль.

В додатковій заяві, поданій до суду у лютому 2006 року, позивачка, стверджуючи про обмін автомобілями, зазначала, що оскільки обмін був нерівнозначний, відповідач повинен був їй доплатити 3500 дол. США. Але відповідач не виплатив зазначеної суми. 4.11.2005 року він зареєстрував її автомобіль на ім'я свого батька ОСОБА_2. Зазначала, що довіреності вчинені під впливом обману, а передача відповідачем автомобіля батьку є фіктивною. Просила визнати угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. недійсною, зобов'язати ОСОБА_1. передати їй належний автомобіль.

У листопаді 2006 року позивачка уточнила позовні вимоги, зазначала, що при видачі довіреності відповідачу вони усно домовились про те, що належний їй автомобіль

2

відповідач повинен продати за 3500 дол. США. Відповідач порушив домовленість і продав автомобіль за 700 дол. США. Вважала, що він вчинив від її імені угоду з перевищенням повноважень, яка нею в наступному не схвалена, тобто укладена угода не відповідає її волі. З зазначених підстав просила визнати недійсною угоду купівлі-продажу автомобіля від 4.11.2005 р., стягнути з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. отримані від продажу кошти в сумі 3500 грн.

У березні 2006 року ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3. та ОСОБА_1. про визнання права власності на автомобіль. Зазначав, що 4.11.2005 року він придбав автомобіль через ВАТ „Національна автомобільна компанія" по довідці-рахунку і став власником автомобіля, який раніше належав позивачці. Зазначав, що автомобіль ним придбаний правомірно, тому просив визнати за ним право власності.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 26 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3. задоволені частково: договір купівлі-продажу автомобіля марки „Фіат Брава", укладений 04 листопада 2005 року через ТОВ „Національна автомобільна компанія" за довідкою-рахунком КІВ №240489 між ОСОБА_1та ОСОБА_2визнаний недійсним. ОСОБА_2. зобов'язаний повернути ОСОБА_3. зазначений автомобіль. З ОСОБА_1. на користь ОСОБА_3. стягнути судові витрати в сумі 450 грн. В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_3відмовлено. В задоволенні позову ОСОБА_2. до ОСОБА_3 та ОСОБА_1. про визнання права власності на спірний автомобіль відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3. на праві власності належав спірний автомобіль. 25.09.2005 року за довіреністю вона передала ОСОБА_1вказаний автомобіль в користування та розпорядження з правом продажу. Суд вважав доведеним, що між сторонами була досягнута усна домовленість про те, що спірний автомобіль буде проданий за 3500 дол. При цьому суд послався на пояснення позивачки, свідка ОСОБА_5. - її чоловіка, свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7., які пояснили, що ОСОБА_1. за їх присутності обіцяв ОСОБА_3. передати гроші в сумі 3500 дол., а також на пояснення відповідача ОСОБА_1. про те, що позивачка за цю суму плюс доплата мала намір придбати інший автомобіль. Суд також послався на те, що довіреність починається зі слів „згідно раніше укладеної усної угоди", що дало суду підстави вважати, що між сторонами існувала домовленість про продаж автомобіля саме .3500 дол. США. Договір купівлі-продажу автомобіля за 700 дол. позивачка не схвалювала, оскільки уповноважувала його продати автомобіль саме за 3500 дол. За зазначених обставин суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1. вчинив правочин, який не був схвалений ОСОБА_3., тобто не відповідав її волі, тому договір купівлі-продажу автомобіля, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2. слід визнати недійсним і зобов'язати ОСОБА_2. повернути автомобіль ОСОБА_3.

З рішенням суду не погодились ОСОБА_1. та ОСОБА_2. В апеляційних скаргах ставлять питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким відмовити позивачці в задоволенні її вимог, оскільки рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представників відповідачів, позивачку, її представника, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що апеляційні скарги слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення з наступних підстав.

Відповідно до п.2,3,4 ч.І ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність

3

висновків  суду обставинам  справи;  порушення або  неправильне застосування  норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_3., суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1. вчинив правочин, який не був схвалений ОСОБА_3., тобто не відповідав її волі, тому договір купівлі-продажу автомобіля укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2. слід визнати недійсним, автомобіль повернути ОСОБА_3..

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи.

Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності, виданої 25.09.2005 р. ОСОБА_3 ОСОБА_1, ОСОБА_3. уповноважила ОСОБА_1. продати за ціну та на умовах за його розсудом належний їй автомобіль (а.с. 5).

Діючи у відповідності із довіреністю, ОСОБА_1. 04.11.2005 року продав автомобіль ОСОБА_2., що підтверджується довідкою-рахунком (а.с. 76). Довіреність на час вчинення угоди купівлі-продажу не була позивачкою скасована.

Встановлення судом першої інстанції наявності усної домовленості між сторонами про продаж автомобіля за 3500 дол. США є недоведеною обставиною. Так, згідно протоколу судового засідання свідки, на пояснення яких послався суд, - ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7 пояснили, що вони знали про домовленість між сторонами про обмін автомобілями, а також про те, що, відповідач ОСОБА_1. зобов'язаний був доплатити позивачці 3500 дол., оскільки вартість автомобілів неоднакова (а.с. 154, 165, 170). Зазначені свідки не дали пояснень про те, що їм відомо про домовленість між сторонами про продаж відповідачем іншій особі спірного автомобіля за 3500 дол. США. Не визнавав зазначених обставин і відповідач ОСОБА_1., оскільки з його пояснень вбачається, що він підтвердив наявність домовленості про обмін автомобілями та доплату позивачці за автомобіль 3500 дол. (а.с. 139-151).

Письмових доказів того, що сторони домовились про продаж автомобіля за 3500 дол. позивачка не надала, згідно із довіреністю вона уповноважила ОСОБА_1. вчинити угоду купівлі-продажу автомобіля за ціну та умовах за його розсудом. Довіреність є одностороннім правочином. У відповідності із ч.2 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Суд першої інстанції не застосував наведену норму права, фактично допустив оспорювання окремої частини правочину - довіреності - поясненнями свідків.

Таким чином, підстав для визнання недійсною угоди купівлі-продажу автомобіля, яку вчинив ОСОБА_1., діючи в інтересах та від імені ОСОБА_3. на підставі довіреності, немає. За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного підстав для задоволення позову ОСОБА_3 немає.

Відсутні підстави і для задоволення позову ОСОБА_2. до ОСОБА_3. про визнання за ним права власності на спірний автомобіль.

Відповідно до ч.І ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності ОСОБА_2. на автомобіль підтверджено довідкою-рахунком від 4.11.2005 р. № 240489, виданою Національною автомобільною компанією, тому в подальшому не потребує підтвердження шляхом винесення судового рішення.

Керуючись ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

4

Апеляційні скарги задовольнити

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 29 грудня 2006року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_3до ОСОБА_1, ОСОБА_2про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, витребування автомобіля та позовні вимоги ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_1про визнання права власності на автомобіль залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, касаційна скарга на нього може бути подана до Верховного Суду України безпосередньо протягом двох місяців з дня набрання законної сили.