22-1985 Категорія   21

Головуючий у 1 інстанції Андреев В.В.

Доповідач Санікова О.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 березня 2007 року                                      Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Курило В.П.

суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.

при секретарі: Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1і відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 грудня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2006 року ОСОБА_1. звернулась до суду з зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Дзержинську Донецької області, посилаючись на те, що з вересня 1989 року по серпень 2002 року вона знаходилась у трудових відносинах з Дзержинською типографією ЗАТ «Нігаціант», ПП «Алгоритм». 29 січня 2002 року при виконанні трудових обов язків з нею стався нещасний випадок, в результаті якого вона отримала травму - перелом правого гомілковостопного суглоба. В результаті обстеження був встановлений діагноз: тромбоемболія дрібних гілок нижньої долі правої легені, інфаркт-пневмонія. Внаслідок перелома у неї відірвався тромб. Результатом такого захворювання у неї настала інвалідність. У липні 2002 року вона визнана інвалідом третьої групи з 40% втрати професійної працездатності; при подальших переосвідченнях у 2003 та 2005 роках група інвалідності і процент втрати професійної працездатності підтверджені.

В результаті перенесених захворювань вона відчуває моральні страждання, які виявляються у постійному фізичному болю при довгому ходінні, після чого нога отікає так, що неможливо взутися. Постійно турбує задуха, при нагибанні не може зробити вдох, у зв язку з чим не може працювати на городі. У зв язку з фізичним перенавантаженням у неї порушені нормальні життєві зв'язки, для відновлення яких необхідні додаткові зусилля. Отримана інвалідність позбавила її можливості реалізовувати звички і захоплення. Із-за постійного болю і задухи вона втратила можливість вести повноцінний спосіб життя і відчуває себе неповноцінним чоловіком; вона стала нервовою і постійно відчуває страх і неспокій за завтрашній день. На відшкодування моральної шкоди просила стягнути з відповідача 32000 грн.

2

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 20 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково: на її користь з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 12 000 грн.

В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі - стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 32000 грн., посилаючись на те, що суд не дослідив сукупність доказів, не вивчив матеріали справи відносно зміни стану життя не на краще і тим самим не обгрунтував у повному обсязі глибину фізичних та моральних страждань, погіршення стану її здоров'я у світлі Міжнародної Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що призвело до нерозумного та несправедливого зменшення моральної шкоди. Суд не врахував ступінь втрати працездатності, відчуття постійного дискомфорту та фізичного болю, порушення нормальних життєвих зв'язків, неможливість ведення попереднього способу життя. Судом не врахована хронологія подій, яка підтверджує не тільки значне погіршення стану її здоров'я, але і придбання більш тяжких захворювань, а саме: тромбоемболії дрібних гілок нижньої частини долі правої легені, інфаркт-пневмонії. Приймаючи рішення про відмову в частині відшкодування моральної шкоди у повному обсязі, суд не врахував статті 22, 58, 32, 56, 62 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України, положення статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», а також вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року з подальшими доповненнями та змінами. Позивачка посилається також на порушення норм процесуального права, суд не врахував і не з'ясував у повному обсязі фактори, які підтверджують заподіяння позивачеві моральних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні. В якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну моральну шкоду та з чого він при цьому виходив. Судом не взято до уваги, що зобов'язання із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я фізичної особи є грошовими тривалими в часі зобов'язаннями, тому їх розмір відшкодувань може змінюватися у зв'язку з процесами інфляції в економіці; оскільки платежі за такими зобов'язаннями призначені на утримання фізичної особи, вони повинні збільшуватися в тій же пропорції, в якій підвищується вартість життя.

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дзержинську Донецької області просить скасувати рішення суду і постановити нове, яким відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновок МСЕК, яким позивачці встановлена стійка втрата працездатності, є підставою для відшкодування матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди; факт спричиення моральної шкоди повинен буди підтверджений висновком МСЕК; позивачкою не надано доказів наявності моральних страждань; при ухваленні рішення судом не прийнято до уваги те, що позивачка втратила професійну працездатність у професії, яка призвела до виробничого каліцтва, але не втратила здатність вести звичний спосіб життя. Відповідач посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки пояснення позивачки були прийняті судом, а запереченням відповідача не була дана належна оцінка; судом дана невірна оцінка глибини фізичних та душевних страждань позивачки. Крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.

3

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки і позивачка підтримали доводи апеляційної скарги позивачки, просили її задовольнити; проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечували.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську, просив її задовольнити; проти доводів апеляційної скарги позивачки заперечував.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка працювала на ПП «Алгоритм». В результаті своєї професійної діяльності отримала виробничу травму, про що 26 квітня 2002 року складений акт про нещасний випадок на виробництві. Висновком МСЕК ОСОБА_1. встановлено 40% втрати професійної працездатності.

Травма, отримана позивачкою на виробництві, спричинила їй моральну шкоду, яка полягає у стражданнях у зв'язку із втратою здоров'я, постійному фізичному болю, у порушенні життєвих зв'язків, неможливості як раніше виконувати роботу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. задоволенню не підлягає; апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Дзержинську підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, оскільки висновки суду не відповідають встановленним обставинам справи, що відповідно до вимог ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в апеляційному порядку.

За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

Як вбачається з матеріалів справи 29 січня 2002 року під час роботи на підприємстві позивачка отримала травму, про що 26 квітня 2002 року був складений акт про нещасний випадок на виробництві. В акті, зокрема зазначені такі обставини, за яких виник нещасний випадок: потерпіла спускалася по сходах з другого поверху на перший у туалетну кімнату; при цьому підвернула ногу на сходах, упала, в результаті чого отримала перелом ноги. Висновком медичних органів позивачці встановлений діагноз: закритий перелом щиколки правої гомілки з підвивихом. Висновком МСЕК від 22 липня 2002 року позивачці вперше встановлено 40% втрати професійної працездатності, вона визнана інвалідом третьої групи. При подальших переосвідченнях у 2003 та 2005 роках група інвалідності і процент втрати професійної працездатності не змінені.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивачці права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювать, які спричинили втрату працездатності".

Проте при визначенні розміру моральної шкоди судом не наведено переконливих доказів спричинення позивачці моральної шкоди саме в розмірі 12000 грн.

Апеляційний суд вважає, що визначена судом сума моральної шкоди є надмірною, оскільки вона частково компенсована позивачці чітким виконанням відповідачем щодо сплати тих соціальних виплат, які передбачені ст.34 зазначеного Закону.

Зібрані по справі докази свідчать про те, що у зв'язку із отриманою травмою звичний уклад життя позивачки значно не змінився, процент втрати професійної працездатності визначений    не    безстроково,    згідно    висновку    МСЕК    позивачці    протипоказані

4

навантаження і рекомендоване медикаментозне та санаторно-курортне лікування, тому при визначенні суми компенсації відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципами розумності і справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Враховуючи викладене, а також ступінь порушень життєвих стосунків ОСОБА_1. у зв'язку із трудовим каліцтвом, характер каліцтва, а також характер додаткових зусиль для організації життя, апеляційний суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума моральної шкоди в розмірі 8000 грн.

При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України, а право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло у 2005 році, коли йому вперше висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. про те, що отримана нею травма сприяла виникненню такої хвороби як тромбоемболія дрібних гілок нижньої долі правої легені, інфаркт-пневмонія є безпідставним, оскільки такий зв'язок не підтверджений відповідним експертним висновком медичних органів.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. також є безпідставними, оскільки із рішення суду вбачається, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно досліджені всі обставини по справі, враховані всі надані позивачкою докази і їм дана належна оцінка і суд дійшов обгрунтованого висновку про незадоволення позовних вимог позивачки у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 307 ч.І п.3,  309 ч.І п.3,  314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області задовольнити частково.

Рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 20 грудня 2006 року змінити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області на користь ОСОБА_1на відшкодування моральної шкоди 8 000 гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.