П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2010 року м. Сімферополь
Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Бондарєв В.К., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2010 року, якою
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючий, проживаючий по АДРЕСА_1,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП з накладенням стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 20 червня 2010 року, близько 21 год. 10 хв., на залізничному переїзді в с. Красна Зорька Сімферопольського району, керував транспортним засобом АЗЛК 2141201, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, у стані алкогольного сп’яніння, чим порушив п. 2.9 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати і закрити провадження в справі за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП. Оспорюючи висновки суду про керування ним транспортним засобом, стверджує, що судом дана неправильна оцінка показанням свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також чергового переїзду ОСОБА_7, яка є незацікавленою собою в справі. Також апелянт оспорює достовірність показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також і свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11
Заслухавши ОСОБА_1, який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши його доводи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з перевірених апеляційним судом матеріалів справи, при її розгляді суддя дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, як керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп’яніння.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 20 червня 2010 року, його складено відносно ОСОБА_1 за керування о 21 год. 10 хв. цього ж дня транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, яке встановлено висновком № 1232 за наслідками медичного огляду в Кримській республіканській установі «наркологічний диспансер» (а.с.1).
Відповідно до висновку № 1232, який складено у зазначеному медичному закладі о 21 год. 40 хв. 20 червня 2010 року, під час огляду ОСОБА_1 лікарем встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного сп’яніння (а.с.2).
Факт перебування у стані алкогольного сп’яніння не оспорюється і ОСОБА_1 в апеляційній скарзі.
Проте заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 на те, що висновки суду про фактичні обставини справи не відповідають дослідженим у справі доказам, в тому числі і поясненням свідків.
Обґрунтовуючи висновки про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, суд послався на пояснення працівників ДАІ Торопова, який склав протокол про адміністративне правопорушення, і ОСОБА_9, який патрулював разом з ОСОБА_8, а також пояснення свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11.
При цьому суд зазначив, що ці пояснення є послідовними і не суперечать зібраним в справі доказам.
Проте з такими висновками суду погодитись неможна з наступних підстав.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_8 пояснив, що в медичному закладі ОСОБА_1 було оглянуто і встановлено, що він перебуває у стані сп’яніння і йому було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.18). Тоді як в своїх поясненнях суду ОСОБА_9 вказував, що в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився від медичного огляду на стан сп’яніння і копію протоколу він не взяв. Проте свідок не зміг пояснити звідки у ОСОБА_1 взялася така копія (а.с.19).
Таким чином пояснення ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не узгоджуються між собою, але суд пославшись на ці пояснення як на доказ вини ОСОБА_1 не зазначив чому саме він дійшов висновку про їх відповідність обставинам правопорушення.
Крім того, пояснення ОСОБА_9 не узгоджуються і з наявними в матеріалах справи доказами, а саме з протоколом про адміністративне правопорушення, який складено за керування у стані алкогольного сп’яніння, а не за відмову від огляду на стан сп’яніння, про що пояснював в судовому засіданні ОСОБА_9.
Також пояснення ОСОБА_8 і ОСОБА_9 в той частині, що ОСОБА_1 вже в медичному закладі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення почав говорити, що він не керував автомобілем, не узгоджуються з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_10, відповідно до яких ОСОБА_1 після його зупинки почав поясняти працівникам ДАЇ, що він не їхав за кермом автомобіля (а.с. 3,4).
Крім того, зазначені свідки в письмових поясненнях вказали, що вони наполягали на тому, що саме ОСОБА_1 їхав за кермом, на що останній почав погрожувати їм фізичною розправою. Проте в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що він чув, що ОСОБА_1 кричав, але що саме він кричав свідок не чув (а.с.20).
В судовому засіданні свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_10 пояснили, що вони бачили як автомобіль за залізничним переїздом зупинився і з водійського місця вийшов саме ОСОБА_1. Після цього автомобіль працівників ДАІ зупинився, а один з працівників ДАІ підійшов до правопорушника, який розмовляв з мотоциклістами, а інший зупинив їх автомобіль і запропонував бути свідками, але вони поспішали, у зв’язку з чим залишили номери своїх мобільних телефонів і приїхали за викликом працівників ДАЇ вже в медичний заклад, де засвідчили відмову ОСОБА_1 від підпису протоколу про адміністративне правопорушення (а.с. 20,40).
При цьому свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_10 пояснювали, що за залізничним переїздом ОСОБА_1 сам зупинив автомобіль і підійшов до мотоциклістів.
Але такі пояснення не узгоджуються із поясненнями свідка ОСОБА_12, яка є працівником залізничного переїзду і пояснила в судовому засіданні, що в зазначений час вона чергувала на переїзді і приблизно о 21 год. звернула увагу на те, що після того, як вона відчинила переїзд, неподалеку за переїздом зупинився автомобіль, з нього вийшов водій і пішов у бік с. Красна Зорька. І тільки після цього через декілька хвилин біля автомобіля зупинилися мотоциклісти та інших автомобілів вона не бачила, в тому числі службовий автомобіль працівників ДАЇ . На подальші події вона уваги не звернула у зв’язку з роботою (а.с. 34).
Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6, які як і ОСОБА_1 пояснювали про те, що автомобілем АЗЛК керувала інша особа (ОСОБА_2), яка пішла до с. Красна Зорька за своїм автомобілем, оскільки в автомобілі АЗЛК скінчилося пальне. Цю обставину підтвердив і свідок ОСОБА_2.
Не можна визнати обґрунтованою оцінку судом пояснень свідка ОСОБА_12 як недостовірних на тих підставах, що вона як і свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_6, знаходиться у дружніх стосунках с ОСОБА_1, є односельчанами і були разом з останнім в його автомобілі і в нетверезому стані.
Свідок ОСОБА_12 знаходилася на своєму робочому місці – на залізничному переїзді, де працює черговою. Будь-яких даних вважати, що вона перебувала у нетверезому стані і є знайомою ОСОБА_1, немає. Крім того, свідок ОСОБА_12, як вбачається з протоколу судового засідання, проживає в іншому місці ніж ОСОБА_1, а саме в п. Гвардійське Сімферопольського району і в судовому засіданні пояснила, що не знайома з ОСОБА_1.
Таким чином у суду не було підстав вважати її пояснення недостовірними з тих самих причин, що і пояснення свідків, які знаходилися разом з ОСОБА_1 в автомобілі АЗЛК.
Будь яких інших підстав ставити під сумнів її пояснення з матеріалів справи не вбачається.
Поясненнями свідка ОСОБА_12, яка є незацікавленою особою, підтверджується та обставина, що після зупинки автомобіля АЗЛК, його водій вийшов з машини і пішов в с. Красна Зорька, тобто цим транспортним засобом керувала інша особа, а не ОСОБА_1, який залишився на місці біля автомобіля і спілкувався з мотоциклістами.
Таким чином не можуть бути визнані обґрунтованими висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, вчиненого за вищенаведених обставин, оскільки відсутні будь-які дані, які б достовірно свідчили про те, що ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керував транспортним засобом.
На підставі наведеного постанова суду підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі на підставі ст. 247 п.1 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 247 293, 294 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 27 липня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП, скасувати і провадження в справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
.
Суддя Бондарєв В.К.