П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2010 року м. Сімферополь
Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Бондарєв В.К., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2010 року, якою відносно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1,
провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, закрито на підставі ст. 247 ч.1 п. 7 КУпАП у зв’язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 21 березня 2010 року, приблизно о 7 год. 40 хв., на 0 км. 300 м. автодороги Ялта-Севастополь, керуючи транспортним засобом БМВ 750, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи поворот наліво, не надав перевагу в русі автомобілю БМВ Х5, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався по рівнозначній дорозі прямо, з яким допустив зіткнення порушивши вимоги п. 16.13 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого пошкоджено транспортні засоби, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду і провадження в справі закрити за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивує невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки судом взято до уваги висновки автотехнічного дослідження від 11 травня 2010 року, які апелянт вважає недостовірними і проведеними без урахування всіх обставин справи і його пояснень, а також стверджує, що судом не дана належна оцінка висновкам автотехнічного дослідження від 5 квітня 2010 року, посилаючись на винні дії іншого учасника дорожньо-транспортної події. Крім того, ОСОБА_1 вважає незаконною вказівку суду про його вину в постанові про закриття провадження справи у зв’язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Заслухавши пояснення потерпілої ОСОБА_2, яка заперечувала проти апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з перевірених апеляційним судом матеріалів справи, при розгляді справи суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 21 березня 2010 року, приблизно о 7 год. 40 хв., на 0 км. 300 м. автодороги Ялта-Севастополь, керуючи транспортним засобом БМВ 750 і здійснюючи поворот наліво, не надав перевагу в русі автомобілю БМВ Х5, під керуванням ОСОБА_2, який рухався по рівнозначній дорозі прямо, через що ОСОБА_1 допустив зіткнення з останнім, порушивши вимоги п. 16.13 Правил дорожнього руху України (а.с.1).
Як вбачається із протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події з матеріальною шкодою, схеми події та протоколів огляду транспортних засобів, на зазначеній автодорозі внаслідок зіткнення за наведених в протоколі обставин автомобілів БМВ 750 і БМВ Х5, їх було пошкоджено (а.с. 2-5).
В своїх поясненнях при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 пояснив, що перед здійсненням повороту наліво він переконався у безпечності свого маневру і, почавши маневр повороту, відчув удар внаслідок зіткнення із автомобілем БМВ Х5, який рухався прямо (а.с.6).
Потерпіла ОСОБА_2 в своїх письмових поясненнях також підтвердила факт зіткнення їх автомобілів за наведених обставин, пояснивши, що водій автомобіль БМВ 750 ОСОБА_1 перед здійсненням повороту наліво не надав їй перевагу в русі і почав маневр. ЇЇ дії з екстреного гальмування не дали можливості уникнути зіткнення (а.с.7).
Відповідно до вимог п. 16.13 ПДДУ, перед поворотом ліворуч водій транспортного засобу зобов’язаний дати дорогу транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.
Суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що порушення ОСОБА_1 вимог п. 16.13 ПДДУ призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено транспортні засоби.
Такі висновки суду обґрунтовано зроблені з урахуванням висновків експертного автотехнічного дослідження від 11 травня 2010 року, яке зроблено за запитом інспектора органу дізнання, в провадженні якого перебувала адміністративна справа після направлення її судом для виконання вимог закону і дооформлення до відділу Державтоінспекції м. Ялта.
Відповідно до висновків цього дослідження, зіткнення сталося на проїзній частині на смузі руху автомобіля БМВ Х5 і дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.16.13 ПДДУ, у якого технічна можливість містилась в виконанні саме цих вимог ПДДУ, для чого були відсутні перешкоди технічного характеру. Водій автомобіля БМВ Х5 ОСОБА_2, виявивши автомобіль ОСОБА_1, який пересікав її смугу руху, повинна була керуватися вимогами п. 12.3 ПДДУ, відповідно до яких у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди. Проте вона не мала технічної можливості запобігти зіткненню своїми односторонніми діями (а.с.46).
Суд обґрунтовано взяв до уваги висновки саме цього дослідження, оскільки його зроблено на підставі як наявних в матеріалах справи даних, так і даних, отриманих після додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, обстеження дорожніх умов на ділянці автомобільної дороги, на якій сталося зіткнення, а також додаткових пояснень (а.с.32-38).
Не можуть бути взяті до уваги посилання апелянта на висновки експертного дослідження від 5 квітня 2010 року, яке проведено за заявою ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Відповідно до цих висновків водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 16.13 ПДДУ, але про наявність чи відсутність у нього технічної можливості запобігти зіткненню, експертом не зазначено (а.с.25).
Також, відповідно до висновків цього дослідження, водій ОСОБА_2 порушила вимоги п. 12.3 ПДДУ, але остання мала технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді.
Проте такі висновки не можна визнати такими, що зроблені на підставі об’єктивних даних, оскільки як вбачається з п.2 дослідження, одним з даних, покладених в основу таких висновків, було місце зіткнення автомобілів, яке зазначено за межами смуги руху БМВ Х5, що не відповідає фактичним даним, які містяться в основному і додатковому протоколі огляду місця ДТП з фототаблицєю, з яких вбачається, що передня частина автомобіля БМВ Х 5 опинилась за межами його смуги руху з правого боку вже після зіткнення з автомобілем БМВ 750.
А та обставина, що зіткнення сталося саме на смузі руху БМВ Х5 підтверджуються також поясненнями як потерпілої ОСОБА_2, так і не заперечується ОСОБА_1, який в своїх поясненнях зазначив, що удар стався в праву передню частину його автомобіля одразу після початку маневру повороту наліво, а не по його завершенню (а.с. 6,7).
Також, як вбачається з мотивувальної частини цього дослідження, висновки про наявність у водія ОСОБА_2 технічної можливості для запобігання ДТП зроблені без будь-яких технічних розрахунків, що взагалі викликає сумнів щодо обґрунтованості таких висновків.
Таким чином, висновки експертного дослідження від 5 квітня 2010 року не можна визнати обґрунтованими і об’єктивними.
Крім того, в цих висновках зазначено, що дії водія ОСОБА_1 з технічної точки зору не перебувають у причинному зв’язку з ДТП.
Такі висновки не можуть бути взяті до уваги, оскільки встановлення наявності або відсутності причинного зв’язку між діями водія і дорожньо-транспортною пригодою не входить до компетенції експерта, оскільки носить правовий характер і вимагає юридичного аналізу всіх матеріалів справи, саме тому експертному дослідженню повинна бути дана оцінка у сукупності з іншими доказами в справі, що і зроблено судом першої інстанції.
На підставі вищенаведених наявних в справі доказів в їх сукупності, суд обґрунтовано дійшов висновку про вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Що стосується доводів апеляційної скарги про незаконність зазначення судом про винні дії ОСОБА_1 при постановленні рішення про закриття провадження в справі у зв’язку з закінченням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, то вони також є безпідставними.
Передбачена п. 7 ст. 247 КУпАП підстава для закриття справи через сплив строків накладення адміністративного стягнення звільняє особу від адміністративного стягнення, передбаченого конкретною статтею КУпАП, але не виключає його винних дій як це має місто при закритті справи за відсутності складу або події правопорушення, передбачених п. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 і скасування постанови суду першої інстанції.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2010 року, якою провадження в справі відносно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, закрито у зв’язку з закінченням строків накладення стягнення, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Бондарєв В.К.