Справа №2-а-1827/1226
2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2009 року суддя Свердловського міського суду Луганської області Олейнікова Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Свердловського міського суду Луганської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про поновлення строку звернення до суду, визнання дій неправомірними і зобов,язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і в обґрунтовування своїх вимог пояснив, що він відповідно до статті 1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону позивач вважає, що йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках позивачу така допомога не виплачувалась.
Верховна Рада України своїм Законом України № 3235-ІV від 20.12.05 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік», стаття 77 та стаття 110 та Законом України № 489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», стаття 71, пункт 12 призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року по справі № 1-29/2007, керуючись статтями 147, 150, 152, Конституції України та статтями 45, 51, 61. 63, 65 Закону України «Про Конституційний Суд України», вирішив: пункт 1. визнати таким, що не відповідають Конституції України і є неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», пункт 3 положення статті 71 Закону України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року визнані неконституційними.
Пункт 5 Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Пункт 6 Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншим нормативно-правовими актами. Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, не виплата позивачу соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як вона вважає є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.
Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність .
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня -359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень, на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482грн.
Відповідно до статті 99,100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Законні права позивача як вона вважає були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили, Законів України крім того, про належні їй як дитині війни виплати позивачу повідомлено не було, тому про факт порушення її прав позивачці стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом Україні 9 липня 2007 року. Отже, про грубе порушення прав позивача, що на момент винесення рішення Конституційним Судом тривало понад півтора року, йому стало відомо тільки після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
Позивач просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 до 31.12.2007 року, 2008 рік, визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську в частині невиплати йому державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період 31.01.2006 р. до 31.12.2008р., зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити на його користь недоплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2008 роки.
Позивач у судове засідання не з,явився, надав суду заяву про те, що просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі , наполягає на їх задоволенні , просить справу розглянути у порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з,явився, надав суду заперечення, де просить суд розглянути справу у їх відсутність, позов не визнає, просить відмовити у задоволені позову на підставі ст.99, 100 КАС України, наполягає на застосуванні строку звернення до суду при розгляді справи для відмови позивачу у задоволенні позову, так як за 2006, 2007, 2008 роки позивачем пропущений строк звернення до суду, розмір пенсії позивачу був відомий.
Дослідивши і оцінивши представлені письмові докази по справі в їх сукупності суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом
Згідно паспорту на ім,я ОСОБА_1 . (а.с.5) убачається, що він народився 19 січня 1939 року і є громадянином України.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.6).
Статтею 110 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік" встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" — у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте у 2006 році, в порядку визначеному Законом України „Про державний бюджет на 2006 рік", Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилося.
Відповідно до ст.99 ч.1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом. У частині 2 ст. 99 КАС України вказано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ст.100 ч.1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.У частині 2 ст. 100 КАС України вказано , що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною , адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку встановленому цим Кодексом,також статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особі, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Воловік проти України» (заява № 15123/03) від 6 грудня 2007 року). Конституція України у статті 46 гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. В статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що саме пенсія або виплати, які здійснюються за виборам громадянина замість пенсії - щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Обов'язки щодо призначення перерахунку та виплати пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» є основною функцією органів Пенсійного фонду України, тому зважаючи на наявність прямої норми в Конституції України, яка гарантує здійснення державними органами належних за законами України виплат сум пенсії з урахуванням встановленого підвищення дітям війни, то за приписами статті 8 Конституції України та вимог частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справ за Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пропущений річний строк для звернення до суду не є підставою для відмови у позові та при наявності заяви сторони відновлюється судом
Суд вважає, що строк звернення до суду позивачем був пропущений з поважних причин, оскільки із медичної картки на ім,я ОСОБА_1 (а.с.19-26) убачається, що він неодноразово звертався до лікарні за медичною допомогою, знаходився на стаціонарному лікуванні, а також стоїть на диспансерному обліку з діагнозом антракосилікоз І ст., хронічний бронхіт Дн ІІ ст., таким чином позивач не мав змоги у строк передбачений законом звернутися до суду, так як хворів.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає поновити позивачу строк звернення до суду, так як він ним був пропущений з поважних причин.
Тому на підставі викладеного суд вважає , що позов в частині визнання неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську в частині невиплати позивачу державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період 2007 рік, і зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити на його користь недоплачену позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007 рік підлягає задоволенню з наступних підстав :
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р., що набрав чинності з 1 січня 2007 р. (із змінами від 15 березня 2007 р.), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406грн. Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп., 415 грн. 11 коп.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача в частині невиплати позивачу державної соціальної допомоги до пенсії , як дитині війни у період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є неправомірними , тому суд вважає зобов,язати відповідача перерахувати та виплатити за рахунок коштів Державного бюджету позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу.
Розглядаючи позовні вимоги про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни у 2008 року суд виходить з наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що дії відповідача в частині невиплати позивачу державної соціальної допомоги до пенсії , як дитині війни у період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є неправомірними і тому відповідач зобов,язаний був перерахувати та виплатити за рахунок коштів державного бюджету позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, та зобов,язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити за рахунок коштів Державного бюджету підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням здійснених виплат.
Також суд при розгляді вимог позивача в частині визнання неправомірними дій Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську в частині невиплати позивачці державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період з 1.01.2007 року по 08.07.2007 року включно і з 01.01.2008року по 21.05.2008року включно , і зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити на його користь недоплачену позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 1.01.2007 року по 08.07.2007 року включно і з 01.01.2008року по 21.05.2008року включно вважає їх необґрунтованими і такими , що не підлягають задоволенню , оскільки дії відповідача з 1.01.2007 року по 08.07.2007 року включно і з 01.01.2008року по 21.05.2008року включно є правомірними та виплати позивачу щомісячної соціальної допомоги як дитині війни здійснені у порядку та розмірі , визначеному діючим на момент виплати законодавством України, і тільки з 9.07.2007 року і з 22.05.2008 року рішеннями Конституційного суд України була відновлена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»
Відповідно до ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу — відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, тому суд вважає стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 1 грн. 70 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.12.2006 року № 489-У, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про прожитковий мінімум»,ст.. 99 , 100 КАС України , суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про поновлення строку звернення до суду , визнання дій неправомірними і зобов,язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року , з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року .
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити за рахунок коштів Державного бюджету ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням здійснених виплат.
У позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську про поновлення строку , в изнання неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати їй підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період за 2006 рік, з 1.01.2007 року по 08.07.2007 року включно і з 01.01.2008року по 21.05.2008року включно відмовити за необґрунтованістю
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1,70 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу— з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя :