Справа №2-а-3858/1226
2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2009 року суддя Свердловського міського суду Луганської області Олейнікова Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Свердловського міського суду Луганської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про поновлення строку звернення до суду , визнання дій неправомірними і зобов,язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом і в обґрунтовування своїх вимог пояснила, що вона відповідно до статті 1 Закону України № 2195-IV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з першого січня 2006 року позивач вважає, що їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2007 році позивачці така допомога не виплачувалась, а у 2008 році виплачувалась не в повному обсязі.
Верховна Рада України своїм Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін у деякі законодавчі акти України», призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнав неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України № 489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким була припинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано неконституційним положення п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін у деякі законодавчі акти України».
Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржено.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, не виплачена позивачці у 2007 році і обмежена у 2008 році соціальна допомога, передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що, як вважає позивач, суперечить Конституції та законам України.
Розмір соціальної допомоги згідно статті 6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1.01.2007 р. - 380 гривень, з 1.04.2007 - 406 гривень, з 1.10.2007 р. - 411.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік і про внесення змін у деякі законодавчі акти України» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становив: з 1.01.2008 р. - 470 грн., з 1.04.2008 р. - 481 грн., з 1.07.2008 р. - 482грн., з 1.10.2008 р. - 498 грн.
Позивачка вважає причину пропуску строку звернення до суду поважною у зв,язку з важким станом здоров,я.
Позивачка просить суд поновити строк звернення до суду, визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області по несплаті їй в 2007 році та сплати не в повному обсязі в 2008 році щомісячної державної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни ” неправомірними, зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та сплатити на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року за рахунок коштів Державного бюджету України, стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області на її користь всі судові витрати.
Позивачка надала суду заяву, в якій просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні, просить справу розглянути у порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з,явився, надав суду заперечення, де просить суд розглянути справу у їх відсутність, позов не визнає, просить відмовити у задоволені позову на підставі ст. 99, 100 КАС України, наполягає на застосуванні строку звернення до суду при розгляді справи для відмови позивачу у задоволенні позову, так як за 2007, 2008 роки позивачем пропущений строк звернення до суду, розмір пенсії позивачу був відомий.
Дослідивши і оцінивши представлені письмові докази по справі в їх сукупності суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок — 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом
Із паспорту на ім,я ОСОБА_1 . (а.с.4) убачається, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 і є громадянкою України.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а.с.8).
Відповідно до ст. 99 ч.1 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом. У частині 2 ст. 99 КАС України вказано, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ст.100 ч.1 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. У частині 2 ст. 100 КАС України вказано , що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною , адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку встановленому цим Кодексом, також статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод особі, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Воловік проти України» (заява № 15123/03) від 6 грудня 2007 року). Конституція України у статті 46 гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. В статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що саме пенсія або виплати, які здійснюються за виборам громадянина замість пенсії - щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Обов'язки щодо призначення перерахунку та виплати пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» є основною функцією органів Пенсійного фонду України, тому зважаючи на наявність прямої норми в Конституції України, яка гарантує здійснення державними органами належних за законами України виплат сум пенсії з урахуванням встановленого підвищення дітям війни, то за приписами статті 8 Конституції України та вимог частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справ за Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пропущений річний строк для звернення до суду не є підставою для відмови у позові та при наявності заяви сторони відновлюється судом.
Суд вважає, що строк звернення до суду позивачкою був пропущений з поважних причин, оскільки із довідки та медичної картки на ім,я ОСОБА_1 (а.с.12-16), убачається, що вона неодноразово упродовж 2007 – 2008 років зверталась до лікарні за медичною допомогою, знаходиться на диспансерному обліку у Свердловській ЦМЛ з діагнозом ІБС к/с дифузний, ДЕП та хронічний бронхіт, а також вона стоїть на обліку в Ленінській лікарській амбулаторії з діагнозами ІБС к/с дифузний, атеросклероз судин головного мозку, дисцикуляторна єнцефалопатія ІІ, хронічний бронхіт пневмофиброз ХНЛ І-ст, таким чином позивачка не мала змогу у строк передбачений законом звернутись до суду, так як хворіла.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає поновити позивачці строк звернення до суду, так як він нею був пропущений з поважних причин.
Тому на підставі викладеного суд вважає, що позов в частині визнання неправомірними дій Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську в частині невиплати позивачу державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період за 2007 рік, і зобов'язання Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити на її користь недоплачену позивачу як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2007 рік підлягає задоволенню з наступних підстав :
Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 р., що набрав чинності з 1 січня 2007 р. (із змінами від 15 березня 2007 р.), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність - з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406грн. Крім цього цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн.06 коп., 415 грн. 11 коп.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнанні такими, що не відповідають Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача в частині невиплати позивачці державної соціальної допомоги до пенсії , як дитині війни у період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є неправомірними, тому суд вважає зобов,язати відповідача перерахувати та виплатити за рахунок коштів Державного бюджету позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з урахуванням підвищення прожиткового мінімуму на одну особу.
Розглядаючи позовні вимоги про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання здійснити підвищення пенсії як дитині війни у 2008 році суд виходить з наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що дії відповідача в частині невиплати позивачу державної соціальної допомоги до пенсії , як дитині війни у період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є неправомірними і тому відповідач зобов,язаний був перерахувати та виплатити за рахунок коштів державного бюджету позивачці підвищення до пенсії як дитині війни з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням прожиткового мінімуму на одну особу, встановленого статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати позивачці підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, та зобов,язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити за рахунок коштів Державного бюджету підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням здійснених виплат.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України суд вважає стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в розмірі 3 грн. 40 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.12.2006 року № 489-У, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп, Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про прожитковий мінімум»,ст.. 99 , 100 КАС України , суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області про поновлення строку звернення до суду , визнання дій неправомірними і зобов,язання вчинити певні дії задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року .
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити за рахунок коштів Державного бюджету ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням здійснених виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу— з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя :