2-230
2008 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2009 р. Ленінський районний суд м. Луганська, у складі:
головуючого - судді Матвєйшиної О.Б.
при секретарі Бел’яніновій Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» та його Луганської філії, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, та зустрічним позовом ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення страхової суми,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» та його Луганської філії, в якому послався, що 13 листопаду 2006 року на вул. . Оборонній м. Луганська трапилася дорожньо-транспортна подія за участю автомобіля ВАЗ-2105 держномер НОМЕР_1 під його керівництвом, та автомобіля ЗАЗ- DAEWOO держномер НОМЕР_2 під керівництвом водія ОСОБА_3, чия цивільно-правова відповідальність була на момент ДТП застрахована у Луганському філіалі відповідача на підставі полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України № ВА/1135294 від 7 листопаду 2006 року, та з вини якого і трапилася ця подія у відповідності з постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 22 січня 2007 року. Внаслідок цієї дорожньо-транспортної події було пошкоджено його автомобіль, чим заподіяно шкоду на суму 7388,56 гр. та понесено витрати на оплату послуг автотоварознавця у сумі 500 гр., крім того було пошкоджено його здоров’я, у зв’язку з чим він з 14 листопаду 2006 року по 18 грудня 2006 року був тимчасово непрацездатний, поніс витрати на лікування у сумі 280,47 гр., також не отримав заробітну плату у сумі 779,37 гр. Крім того, йому заподіяно моральну шкоду, розмір якої він оцінює у сумі 5000 гр. Оскільки настав страховий випадок, передбачений Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», він 20 грудня 2006 року звернувся до Луганської філії відповідача за відшкодуванням заподіяної матеріальної та моральної шкоди, однак йому у цьому відмовлено. Тому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у загальній сумі 8948,40 гр. та моральну шкоду у сумі 5000 гр.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 28 вересня 2007 року замінено неналежного відповідача Луганську філію ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» на належного в особі ЗАТ «Страхова компанія «ТАС», також залучено до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_3.
Відповідач ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» звернувся до суду з зустрічним позовом до позивача, в якому послався, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль ЗАЗ- DAEWOO держномер НОМЕР_2 під керівництвом водія ОСОБА_3, який належить ОСОБА_6, та який ним застрахований у відповідача за договором добровільного страхування наземного транспорту № ДСНТ/-21 0375361501 від 6 листопаду 2006 року. За умовами цього договору відповідач виплатив ОСОБА_6 страхове відшкодування у зв’язку з пошкодженням його автомобіля у сумі 10337,29 гр. Згідно висновку спеціаліста-автотехніка №18/18 від 26 січня 2007 року вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення правил дорожнього руху, як водієм ОСОБА_3 так і позивачем. На підставі ст. 1188,1193,1191 ЦК України відшкодування шкоди має проводитися з урахуванням ступеня вини кожного володільця транспортного засобу. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування переходить право зворотної вимоги до особи, яка заподіяла шкоду, тому відповідач просить стягнути на їх користь з позивача вказану суму.
У подальшому позивач змінив свої вимоги в частині стягнення моральної шкоди, послався, що оскільки саме з вини водія ОСОБА_8 сталася вказана дорожньо-транспортна пригода, тому він також має відповідати за моральну шкоду, а тому просив стягнути солідарно з відповідача ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» в особі Луганської філії та ОСОБА_8 моральну шкоду у зазначеному розмірі та судові витрати.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 22.05.2008 р. ОСОБА_9 до участі у справі залучено у якості співвідповідача, як за основним, так і зустрічним позовами, крім того за зустрічним позовом залучено до участі у справі у якості третьої особи ОСОБА_6
У судовому засіданні позивач та його представник підтримав свої позовні вимоги, дав суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві, зустрічний позов не визнав, послався, що його вини у дорожньо-транспортній пригоді не встановлено, а тому він не повинен відшкодовувати відповідачеві понесені витрати по відшкодуванню страхових виплат ОСОБА_6
Представник відповідача ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» в особі Луганської філії проти позову заперечував, послався, що у даному випадку мало місце зіткнення двох транспортних засобів, у якому є вина, як позивача, так і водія ОСОБА_3, а тому відшкодування шкоди має проводитися на загальних підставах учасниками дорожньо-транспортної події. Свій зустрічний позов підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеному у зустрічній позовній заяві.
Співвідповідач ОСОБА_3 до судових засідань неодноразово викликався належним чином, однак не з’являвся, причин своїх неявок суду не повідомив.
Третя особа ОСОБА_6 також повідомлявся про слухання справи належним чином, однак не з’явився до судових засідань, ніяких пояснень суду не надав.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників, суб’єктами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники (юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, страховики (страхові організації, що мають право на здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування», особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, а також Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі (треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров’ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу).
Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації наземного транспортного засобу, зазначеного у чинному Договорі, або, залежно від умов Договору, будь-якого наземного транспортного засобу, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.
Статтею 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Як передбачено ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи.
Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1,2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, тобто яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких особа зазнала у зв’язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров’я, та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України.
При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3,4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку зі знищенням чи пошкодженням її майна, та у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно зі ст. 23 вказаного Закону шкодою, заподіяною життю та здоров’ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов’язана:
з лікуванням потерпілого;
з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;
із стійкою втратою працездатності потерпілим;
із смертю потерпілого.
Статтею 24 цього Закону передбачено, що у зв’язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов’язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров’я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів.
Також у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, згідно зі ст. 25 зазначеного Закону, потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров’я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:
для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;
для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.
Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.
Статтею 28,29 вищезгаданого Закону шкода, встановлено, що заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов’язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров’я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У зв’язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов’язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Судом встановлено, що 13 листопаду 2006 року на вул. . Оборонній м! Луганська трапилася дорожньо-транспортна подія шляхом зіткнення автомобіля ВАЗ-2105 держномер НОМЕР_1 під керівництвом позивача, та автомобіля ЗАЗ-DAEWOO держномер НОМЕР_2 під керівництвом співвідповідача ОСОБА_3, належного третій особі ОСОБА_6, чия цивільно-правова відповідальність була на момент ДТП застрахована у Луганському філіалі відповідача, внаслідок порушення цим співвідповідачем ОСОБА_3 правил дорожнього руху, за що він притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 22 січня 2007 року, яка набрала чинності.
Судом також встановлено, що в результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача було пошкоджено, чим йому заподіяно матеріальну шкоду на суму 7388,56 гр. та понесено витрати на оплату послуг авто товарознавця у сумі 500 гр., крім того було пошкоджено його здоров’я, у зв’язку з чим він з 14 листопаду 2006 року по 18 грудня 2006 року був тимчасово непрацездатний, поніс витрати на лікування у сумі 280,47 гр., також не отримав заробітну плату у сумі 779,37 гр., за відшкодуванням яких позивач звернувся до відповідача, однак йому у цьому було відмовлено.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами адміністративного матеріалу про притягнення водія ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності, страховим полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України № ВА/1135294 від 7 листопаду 2006 року, пояснення сторін, актами товарознавчого дослідження автомобіля, довідками лікувального закладу, чеками на придбання ліків, листком непрацездатності, відповіддю з відмовою відповідача.
Таким чином, суд вважає встановленим, що у даному випадку має місце страховий випадок, який підпадає під дію вказаного Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і тому відповідач повинен відшкодувати позивачеві заподіяну внаслідок цього страхового випадку матеріальну шкоду, пов’язану з пошкодженням автомобіля позивача у зазначеній ним сумі, витрати, пов’язані з лікуванням у вказаній позивачем сумі, та втрачений заробіток, які підтверджуються наданими позивачем доказами.
Доказів того, що розмір цих втрат є іншим, ніж зазначено позивачем, відповідачем не надано.
Також суд вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому пошкодженням здоров’я та пошкодженням автомобіля, оскільки ним надано достатнє обґрунтування цієї шкоди, при цьому суд вважає, що відшкодувати позивачеві моральну шкоду, заподіяну внаслідок ушкодженням здоров’я в результаті дорожньо-транспортної пригоди, має відповідач ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» в особі Луганської філії, розмір цієї шкоди суд вважає необхідним визначити з урахуванням обставин справи, розумності та виваженості у сумі 1000 гр.
А моральну шкоду, заподіяну внаслідок пошкодження автомобіля, належного позивачеві, суд вважає має відшкодувати співвідповідач ОСОБА_3, розмір якої з урахуванням обставин справи, виваженості та розумності суд вважає необхідним визначити у сумі 2000 гр.
Підстав для стягнення моральної шкоди з цих відповідачів солідарно не. вбачається, оскільки відсутня спільність їх дій у заподіянні такої шкоди позивачеві.
Посилання відповідача про відсутність підстав для відшкодування шкоди позивачеві на увагу не заслуговує.
Згідно зі ст. 32. Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Відповідно до цього Закону страховик або МТСБУ не відшкодовує:
- шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону;
- шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;
- шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажирів, які знаходилися у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, та які є застрахованими відповідно до пункту 6 статті 7 Закону України "Про страхування"
- шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду;
- шкоду, заподіяну при використанні забезпеченого транспортного засобу під час тренувальної поїздки чи для участі в офіційних змаганнях;
- шкоду, яка прямо чи опосередковано викликана чи якій сприяли іонізуюча радіація, викликане довільним ядерним паливом радіоактивне отруєння, радіоактивна, токсична, вибухова чи в іншому відношенні небезпечна властивість довільної вибухової ядерної сполуки чи її ядерного компонента;
- шкоду, пов’язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу;
- шкоду, заподіяну пошкодженням або знищенням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди антикварних речей, виробів з коштовних металів, коштовного та напівкоштовного каміння, біжутерії, предметів релігійного культу, картин, рукописів, грошових знаків, цінних паперів, різного роду документів, філателістичних, нумізматичних та інших колекцій;
- шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона відбулася внаслідок масових заворушень і групових порушень громадського порядку, військових конфліктів, терористичних актів, стихійного лиха, вибуху боєприпасів, пожежі транспортного засобу, не пов’язаної з цією пригодою.
Ні однієї з зазначених обставин по справі не встановлено.
Посилання відповідача про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини обох водіїв, у тому числі і позивача, а тому ця подія не відноситься до страхового випадку, на увагу не заслуговує.
Ст. 61 ЦПК України передбачено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії і чи вчинені вони цією особою.
Згідно постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 22 січня 2007 р. вказана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини співвідповідача ОСОБА_3, за що він притягнутий до адміністративної відповідальності, ця постанова набрала чинності.
Посилання відповідача на висновок експертного авто технічного дослідження від 26 січня 2007 року, де міститься вказівка про наявність також і вини позивача у дорожньо-транспортній пригоді, на увагу не заслуговує, оскільки цей висновок суперечить висновку, який знаходиться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення щодо водія ОСОБА_3, витребуваного органом дізнання у встановленому порядку,
Від проведення авто технічної експертизи сторони відмовилися, а зазначений висновок від 26 січня 2007 року не спростовує доводів позивача про відсутність його вини у дорожньо-транспортній пригоді, оскільки його складено тільки на підставі пояснень водія ОСОБА_3, без дослідження всіх матеріалів цієї пригоди, про що вбачається з самого висновку та пояснень експерта-спеціаліста, який складав цей висновок.
Також відсутні обґрунтування для проведення цього дослідження за направленням посадової особи органу ДАІ Щербатюка Д.Г., у той час, як матеріал про вказану дорожньо-транспортну пригоду знаходився у провадженні іншої посадової особи Копиленко В.В. і саме ця особа вела цю справу.
Таким чином, суд вважає, що доказів стосовно вини позивача у вказаній дорожньо-транспортній пригоді не надано, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у вказаній частині.
Що стосується зустрічного позову відповідача ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» в особі Луганської філії, то суд не вбачає підстав для його задоволення стосовно позивача.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судом встановлено, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль ЗАЗ-DAEWOO держномер НОМЕР_2 під керівництвом водія ОСОБА_3, який належить ОСОБА_6, та який ним застрахований у відповідача за договором добровільного страхування наземного транспорту № ДСНТ/-21 0375361501 від 6 листопаду 2006 року. За умовами цього договору відповідач ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» в особі Луганської Філії виплатив третій особі ОСОБА_6 страхове відшкодування у зв’язку з пошкодженням його автомобіля у сумі 10337,29 гр.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами страхової справи
Однак, як вже зазначено вище, доказів того, що вказана дорожньо-транспортна пригода, в якій також отримав пошкодження і автомобіль, належний третій особі ОСОБА_6, який керував співвідповідач ОСОБА_3, сталася з вини позивача, суду не надано.
Як вбачається зі справи про адміністративне правопорушення стосовно співвідповідача ОСОБА_3, винним у його скоєнні визнано саме його, позивач не міг у тій обстановці уникнути зіткнення, а тому його вина у дорожньо-транспортній пригоді відсутня.
Таким чином, суд вважає, що підстав для стягнення з позивача відшкодованої суми відповідачем третій особі, не вбачається.
Суд вважає необхідним вказану суму відшкодування стягнути на користь ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» в особі Луганської філії з співвідповідача ОСОБА_3, як особи, відповідальної за збиток.
Суд вважає, що у даному випадку це не буде виходом за межі позовних вимог, оскільки предметом позовних вимог ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» в особі Луганської філії є вимоги про відшкодування страхових виплат, водій ОСОБА_3 залучений судом до участі у справі у якості співвідповідача. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення обов’язку по відшкодуванню цих страхових виплат на позивача, а особа, яка причетна до цього залучена до участі у справі, то суд вважає можливим у межах вирішення спору про відшкодування страхових виплат, стягнути вказану суму з цього співвідповідача ОСОБА_3
Керуючись ст. 10,15,57,60,61,212 ЦПК України, ст. 23,993 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з відповідача ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» в особі Луганської філії на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля 7388,56 гр., витрати на оплату послуг автотоварознавця у сумі 500 гр., завданої пошкодженням здоров’я 280,47 грн., завданою втратою заробітку 779,37 грн., а також у відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням здоров’я 1000 гр..
Стягнути з співвідповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля 2000 гр..
В іншій частині у задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Зустрічний позов ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» в особі Луганської філії задовольнити частково.
Стягнути, зі співвідповідача ОСОБА_3 на користь ЗАТ «Страхова компанія «ТАС» в особі Луганської філії у відшкодування страхових виплат 10337,29 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області, шляхом подачі до суду першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення, та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.