Справа 2-238/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2009 року Ленінський районний суд м. Луганська в складі:

головуючого: судді Луганського В.І.

при секретарі: Бірюкової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Ленінської районної у м. Луганську Ради про участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею -,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з зазначеним позовом, в обгрунтування якого зазначив, що 09.07. 2007 року за рішенням Ленінського районного року відбуло розірвано шлюб між ним та ОСОБА_2 Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу, за взаємною згодою батьків, місце проживання дитини було визначено за місцем проживання матері. Після розірвання шлюбу він неодноразово з’являвся за місцем проживання своєї дитини з метою прийняття участі у її вихованні, про те був позбавлений такої можливості, тому що колишня дружина не допускала його до квартири та відмовлялась надати йому дитину. Не зважаючи на такі дії відповідачки він в добровільному порядку кожного місяця сплачує гроші на утримання доньки. На даний час він проживає окремо від відповідачки, в трикімнатній квартирі, де створені всі належні умови для проживання та виховання дитини, має постійну роботу та стабільний заробіток. Оскільки відповідачка перешкоджає йому в спілкуванні з дитиною він 29 січня 2008 року звернувся до ради опіки та піклування при виконавчому комітеті Ленінської міської ради в порядку ст. 158 Сімейного кодексу України з заявою щодо визначення способу його участі як батька у вихованні неповнолітньої доньки. 25.02.2008 року він отримав копію рішення від 19.02.2008 року № 69 виконавчого комітету Ленінської районної у м. Луганську Ради, яким було встановлено спосіб його участі як батька у вихованні його неповнолітньої доньки лише в присутності матері дитини та лише з обов’язкового її дозволу на такі зустрічі. Проте, причина його звернення до органу опіки було те, що відповідачка ОСОБА_2 не тільки не дає такого дозволу, та й ще чинить перешкоди у зустрічах з дитиною. Крім того, не було розглянуто п. 2 його заяви зобов’язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні з дитиною і не перешкоджати йому виховувати дитину. Після прийняття вищезазначеного рішення відповідачка ОСОБА_2 жодного разу не надала йому можливості поспілкуватись з донькою. Просив суд скасувати рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м. Луганську Ради № 69 від 19.02.2008 року. Визначити такий спосіб його участі як батька у вихованні неповнолітньої доньки, та спілкуванні з нею, а саме: забирати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, для спілкування та виховання наодинці кожну неділю кожного місяця, з 9.00 до 20.00 години, а також в день її народження з 9.00 до 13.00 години починаючи з дня ухвалення судового рішення. Зобов’язати відповідачку не чинити йому перешкод у спілкуванні і не перешкоджати у вихованні доньки.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги, пояснивши, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди в спілкуванні з дитиною,

рішення виконавчого комітету Ленінської районної у місті Луганську ради вважає несправедливим по відношенню до нього посилаючись на доводи позовної заяви, просить суд задовольнити його позов.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримав заявлені вимоги позивача в повному обсязі, посилаючись на те, що його довіритель бажає приймати участь у вихованні дитини, допомагати їй матеріально, але колишня дружина різними способами намагається перешкодити цьому та виховує доньку в дусі недовіри до батька, перешкоджає їх спілкуванню.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник в судовому засіданні заявлені вимоги не визнали.

ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що зустрічі позивача на одинці з донькою неможливі, т.я. ОСОБА_1 приходив в стані алкогольного сп’яніння, під час зустрічі з донькою використовує нецензурні слова, зчиняв сварки. Після таких сварок у дитини починалися приступи ядухи, психіка дитина стала нестійкою, стала боятися чоловіків, замкнутою. З травня 2007 року до січня 2008 року позивач їх не турбував і за цей час дитина стала спокійнішою, почала спілкуватися з дітьми, покращилися успіхи у навчанні. Ніяких перешкод вона позивачеві в спілкуванні з дитиною не чинила, про те всі візити закінчувалися сварками. Після рішення виконкому позивач лише раз відвідував доньку в дитячому садку, привітав її з днем народження. Позивач не має свого житла, мешкає в квартирі яка йому не належить. Вважає, що ОСОБА_1 своєю поведінкою може негативно вплинути на виховання доньки, його спроби допомогти, являються формальними, нічим не підтвердженими.

Представник виконавчого комітету Ленінської районної ради у м. Луганську позовні вимоги не визнала та пояснила, що заява позивача ОСОБА_1 з проханням визначити порядок участі у вихованні доньки була розглянута, і з урахуванням пояснення як батька так і матері дитини і в інтересах дитини було прийнято рішення про зустрічі батька дитини в присутності матері, рішення є справедливим та ґрунтується на законі і всебічному дослідженні умов для виховання дитини.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що влітку минулого року позивач вчинив сварку з відповідачкою біля під’їзду будинку в присутності дитини, дитина кричала, після сварки її водили до психолога, була замкнутою дівчинкою, зараз спокійна, спілкується з дітьми, вважає, що батько негативно впливає на її виховання.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що влітку 2007 року позивач вчинив сварку в присутності дитини, вона кричала, дитина була налякана. Зараз дитина стала спокійнішою, спілкується з дітьми.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що між сторонами були сварки в сім’ї, дитина боялась чоловіків, причиною цього вважає поведінку батька ОСОБА_1 зараз дитина стала спокійнішою, психіка її стабілізувалася.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що і раніше позивач з дитиною не гуляв, а в останній рік спільного життя, часто були сварки із-за поведінки позивача, випивав. Після сварки, яка сталась влітку, за допомогою звертались до психолога, дівчинка була дуже замкнутою. Вона не проти того, щоб позивач зустрічався з дитиною, вважає, що перешкод ОСОБА_10 чоловікові для спілкування з дитиною не чинить, а приймає заходи для належного виховання дитини. ОСОБА_1 навідував доньку епізодично, спроб поспілкуватись з матір’ю щодо участі у вихованні дитини не робив.

Заслухавши осіб, які приймають участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінив зібрані докази в сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі. Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 09 липня 2007 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с. 6,7). Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом із матір’ю, що не заперечується сторонами. В січні 2008 року позивач звернувся в орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Ленінської районної ради у м. Луганську з заявою про участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у місті ОСОБА_4 від 19.02.2008 року № 69 «Про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.» встановлено такий порядок участі позивача у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1: в будні дні з 18: 00 до 20:00 відвідувати малолітню доньку за місцем її проживання у присутності матері; в день народження відвідувати доньку за місцем її проживання з 16.00 до 20:00 у присутності матері; відвідувати дитину у дитячому садку при проведені святкових програм за згодою матері; зустріч з дитиною за згодою матері у цирку, похід до театру ляльок, зоопарку.

Відповідно до ст. 157 Сімейного Кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з ч. 158 Сімейного Кодексу України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до органу опіки та піклування з заявою про участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, оскільки у відповідачки ОСОБА_2 не було згоди, щоб він бачився та спілкувався з дитиною. Відповідачка не давала згоди на спілкування з дочкою піклуючись про психічне здоров’я дитини, оскільки такі відвідини закінчувалися сварками.

Зазначена заява була розглянута та по ній було прийнято рішення. На засіданні органу опіки та піклування була з’ясована думка батька та матері дитини. Суд вважає, що рішення органу опіки та піклування було прийнято з урахуванням поведінки батьків, вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини та враховуючи малолітній вік дитини та в її інтересах було визначено порядок участі батька у вихованні доньки в присутності матері, надання можливості у відвідуванні театру, цирку, зоопарку за згодою матері.

Стаття 159 Сімейного Кодексу передбачає, що у разі, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивач не надав суду переконливих доказів того, що відповідачка не виконує рішення органу опіки та піклування від 19.02.2008 року, перешкоджає та робить неможливим зустрітись з дитиною. З дня винесення рішення органу опіки та піклування пройшов досить короткий час, позивач не надав суду доказів того, що він приходив до доньки у визначенні рішенням органу опіки та піклування години, а відповідачка відмовила б у такому спілкуванні. Суду не надано доказів того, що відповідачка чинить позивачеві перешкоди у спілкуванні та вихованні доньки після прийняття рішення органу опіки та піклування.

На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 необгрунтовані і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 51,59 Конституції України, ст. ст. 18,19,141,150-153,157,158 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10,11,209,214,215,217,218 ЦПК України -,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею - відмовити як необгрунтованих.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі у десятиденний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4. ст. 295 ЦПК України.