справа № 2а-370/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 квітня 2009 року Ленінський районний суд міста Луганська у складі:

Головуючого - судді Луганського В.І.

при секретарі - Бірюкової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Луганську Ради, третя особа - Головне управління державного казначейства України в Луганській області, про визнання незаконої бездіяльності, стягнення несплаченої суми щорічної грошової допомоги до 5 - го травня -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради; третя особа - Головне управління державного казначейства України в Луганській області, про визнання дій незаконним, зобов’язання зробити перерахунок разової грошової допомоги до 5-го травня за 2004-2008 роки.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є інвалідом війни II групи та відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року йому повинна виплачуватися одноразова щорічна грошова допомога в розмірі восьми мінімальних пенсії за віком до 5 травня. Вказана допомога у 2004-2008 роках була виплачена йому не у повному обсязі. Загальна сумма недоплаченої грошової допомоги за вказані роки складає 13 354 грн.

Позивач просив визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Луганську ради щодо недочислення та недоплати грошової допомоги до 5 травня у 2004-2008 роках незаконними, стягнути на його користь недоплачену суму грошової допомоги за 2004- 2008 роки у розмірі 13 354 гривень 00 копійок, зобов’язати відповідача здійснювати нарухування та виплату однарозової щорічної домомоги до 5 травня в випадку збільшення мінімальної пенсії за віком, враховуя всі зміни та доповнення до законодавства України, постійно.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, дала пояснення аналогічні позову, просила позов задовольнити.

Представик відповідача в судовому засіданні позов не визнав просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої осби Головного управління державного казначейства України в Луганській області в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазаначивши наступне.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інвалідам війни 2 групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомог у розмірі вісім мінімальних пенсій за віком.

Виплата цієї допомоги потребує фінансування з Державного бюджету України, ії обсяг не можуть визначатися будь-якими іншим законом, крім закону про Державний бюджет України.

Статтями Законів України пр Державний бюджет на відповідні роки було встановлено абсолютні розміри виплат, предбачених Законом Украиїни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», . Так ст. 44 Закону Украиїни «Про державний бюджет України на 2004 рік»-16- грн., ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»- 330- грн., ст. 30 Закону Укриаїни «Про державний бюджет на 2006 рік»- 330 грн. ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»- 360 грн., ст. 11. 2 розділу Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України « та п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги у 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та «Про жертви нацистських переслідувань- 400 грн.

Згідно рішення Конституційного суду України від 09.07 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»- стасовно встановленння розмірів виплат щорічної раової допомоги у 2007 році відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та положення п. 13 ст. 17 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»- стосовно зупинення на 2007 рік дії частини 5 ст. 12,13,14, та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Таким чином, положення п. 13 ст. 71 Закону «України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що визхнанні неконстиційними після нарахування та виплат.

Верховною Радою України не було внесено змін до Законів Украни «Про Державний бюджет України на 2004-2008 роки стосовно збільшення розміру видатків Міністерству праці та соціальної політики України ( головному розпоряднику грошей) на виплату щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни у зв’язку з ухваленням Рцішення Конституційного Суду України ві д 09.07.2007 року, до розмірів, встановленних Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,

Також представник третьої особи зазаначив, що відповідач пропустив строк звернення до суду з заявленими вимогами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач має статус інваліда війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1. (а.с. 9).

Листом від 12.11.2008 року № 05/4834 відповідач надав дані про отримані позивачем суми разової грошової допомоги у 2004 - 2008 роках, згідно до якого у 2004 році позивачу виплачено 160 грн., у 2005 році - 330 грн., у 2006 році - 330 грн., у 2007 році - 360 грн., а у 2008 році - 400 грн. (а.с. 10)

У статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни II групи виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Фінансування витрат, пов’язаних з введенням в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення. У зв’язку із цим суд вважає, що на відповідача покладений обов’язок здійснення виплати одноразової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених цим Законом.

Конкретні розміри визначені розділом 3 (преамбула перед статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), для інвалідів війни II групи було встановлено на 2005 рік розмір щорічної допомоги у сумі 330 грн., на 2006 рік - 330 грн., на 2007 рік-360 грн.

Саме у зазначеному розмірі позивач отримав, а відповідач виплатив разову грошову допомогу у 2005 - 2007 роках, наведені обставини підтверджені відповідачем у відповіді від 12.11.2008 № 05/4834 на звернення позивача, внаслідок чого факт недоплати разової грошової допомоги відсутній, і, як наслідок цього, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині (а.с. 10).

Пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено, що у 2007 році виплата щорічної одноразової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у тому числі інвалідам війни II групи здійснюється у розмірі 360 грн.

Пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 у справі №1-27/2004 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».

Таким чином, виплати позивачу щорічної одноразової грошової допомоги учаснику війни за 2005 - 2007 роки відповідають розміру, встановленому законодавством.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Право громадянина звернутися до уповноваженого органу за виплатою щорічної разової грошової допомоги кореспондується з обов’язком відповідного органу здійснити такі виплати. ОСОБА_2 мав право на отримання вказаної допомоги як інвалід війни II групи з початку 2007 року і цей факт був відомий відповідачу, він підтверджений діями відповідача щодо виплати 360 грн. допомоги до 5 травня 2007 року. На час здійснення такої виплати дії відповідача відповідали діючому на той час законодавству.

Разом з тим, після встановлення рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено, що у 2007 році виплата щорічної одноразової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у тому числі стосовно того, що інвалідам війни II групи здійснюється у розмірі 360 грн., відповідач повинен був самостійно без попереднього додаткового звернення позивача привести розмір виплати разової допомоги до норм чинного законодавства шляхом донарахування та виплати допомоги до встановленого ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» розміру. У даному випадку до 8 мінімальних пенсій за віком.

Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року №489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 387 грн., з 1 жовтня - 395 грн.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року №749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений: з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. Крім цього, цією статтею передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп., 415 грн. 11 коп.

Таким чином, неправомірність дій відповідача щодо нарахування позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня протягом 2007 року в розмірі 360 грн., встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а не в розмірі 3280,48 грн. (410,06 х 8) є очевидною. Тому відповідача належить зобов’язати нарахувати недоплачену суму щорічної грошової допомоги за 2007 рік як інваліду війни II групи у розмірі 2920,48 грн. (3280,48-360).

На підставі положення п. 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107 внесені зміни до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно яких щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. На виконання цих змін Кабінет Міністрів України 12 березня 2008 року прийняв постанову № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2008 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про жертви нацистських переслідувань". Цією постановою для інвалідів війни II групи розмір виплати разової грошової допомоги у 2008 році становить 400 гривень.

Саме у зазначеному розмірі позивач отримав, а відповідач виплатив разову грошову допомогу у 2008 році, наведені обставини не оспорюються сторонами, внасідок чого факт виплати разової грошової допомоги у 2008 році у розмірі 400 грн. не потребує додаткового документального підтвердження.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення п. 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107 визнано неконституційним.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тому суд не приймає до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2008 році відповідно до Закону

України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про жертви нацистських переслідувань".

Згідно до ч. 1 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, -за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Право громадянина звернутися до уповноваженого органу за виплатою щорічної разової грошової допомоги кореспондується з обов’язком відповідного органу здійснити такі виплати, позивач., мав право на отримання вказаної допомоги як інвалід війни II групи з початку 2008 року і цей факт був відомий відповідачу, він підтверджений діями відповідача щодо виплати 400 грн. допомоги до 5 травня 2008 року. На час здійснення такої виплати дії відповідача відповідали діючому на той час законодавству.

Разом з тим, після встановлення рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 положення п. 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107 неконституційним, відповідач повинен був самостійно без попереднього додаткового звернення позивача привести розмір виплати разової допомоги до норм чинного законодавства шляхом донарахування та виплати допомоги до встановленого розміру. У даному випадку до 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 5 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року № 2017 державні соціальні стандарти та норми формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України. Відповідно до ст. 6 вказаного Закону базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров’я та освіти.

Статтею 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Таким чином, незаконність дій відповідача щодо нарахування позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2008 році в розмірі 400 грн., встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2008 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", а не в розмірі 3848 грн. (481 х 8) є очевидною. Тому відповідача належить зобов’язати нарахувати позивачу недоплачену суму щорічної грошової допомоги інваліду війни II групи у розмірі 3 448 грн.. (3838-400).

Загальна сума недонарахованої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 - 2008 роки становить 6 368,48 грн.

Вимога позивача про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної ради у м. Луганську виконувати нарахування та виплату одноразової щорічної допомоги до 5 травня в випадку збільшення мінімальної пенсії за віком, враховуя всі зміни та доповнення до законодавства України є необгрутованою, тому не підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 22 Конституції України, ст. ст. 12,13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. ст. 159,160,161,163,167 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Луганську ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 у 2007 - 2008 роки щорічної одноразової допомоги до 5 травня в розмірах, що не відповідають вимогам ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» незаконними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районнної у м. Луганську ради зробити перерахунок та сплатити за рахунок державного бюджету ОСОБА_2 суму щорічної одноразової грошової допомоги інваліду війни II групи за 2007 - 2008 рік у розмірі 6 368,48 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовити за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.