Справа 2-327/10

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2010 року     м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Колотієвського О.О.,                                      при секретарі       Голуб О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Спожив Сервіс» про визнання третейського застереження не дійсним , -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Спожив Сервіс» про визнання третейського застереження не дійсним

В позові вказала, що вона 5 травня 2008 року   уклала кредитний договір №   ФФФ65854820 від 05.05.2008 року з ТОВ «Спожив Сервіс», згідно якого вона отримала   кредит в сумі   3888,89 грн 89 коп. строком повернення до 5 травня 2010 року. Вона   відповідно до п. 2.1. зобов»язалася щомісячно до 5 числа кожного місяця сплачувати на   поточний рахунок  кредитодавця щомісячний платіж у розмірі не менш ніж 246 грн. В   виконання вказаного пункту договору вона сплачувала в рахунок погашення кредиту 250   грн. щомісячно. В листопаді 2008 р. в зв»язку з тяжким матеріальним станом вона не   сплатила вказані кошти, про що повідомила згідно п.4.4.3 вказаного договору про   відсутність коштів для своєчасної сплати щомісячних платежів кредитодавця письмовим   клопотанням від 21.11.2008 року. В клопотанні просила відстрочити сплату щомісячних   платежів на три місяці, внаслідок чого фактично продовжити договір кредиту на   відповідний термін. Її клопотання стосовно відстрочки з 03.12.2008р. по 05.03.2009 року   було задоволено заступником генерального директора ТОВ «Спожив Сервіс» Чорним А.В., що підтверджується листом від 09.12.2009 року, № 15.1-03/4343. По закінченню   зазначеної вище відстрочки вона відновила свої зобов»язання по погашенню кредиту у   встановлені для цього строки починаючи з 02.03.2009 року, сплачувала на рахунок   товариства 250 грн , а в березні 2009 р. - 400 грн. Також вказала, що з вересня 2009 року в   телефонному режимі на її адресу стали надходити дзвінки та повідомлення з вимогами   сплатити борг, так як вона нібито порушила порядок погашення кредиту. На її прохання   надати їй графік погашення заборгованості та повну розшифровку отримання кредиту,   нарахування відсотків, пені, штрафних санкцій, комісій, а також сплати процентів та   кредитної заборгованості вона не отримала. 3 листопада 2009 року вона почала   отримувати від відділу роботи з боржниками ТОВ «Кредит Колекшн Груп» попередження   про необхідність негайної сплати боргу. Також, їй було   повідомлено, що в іншому   випадку вони будуть вимушені вдатися до примусових заходів.   В попереджені було   зазначено, що повноваження по стягненню заборгованості з неї даній організації надало   ТОВ «СпоживСервіс» відповідно до договору доручення. В договорі, який укладала   позивач та відповідач зазначено, що «будь-який спір, що виникає у зв»язку з даним   договором, в тому числі його укладенням, розірванням, невиконанням або недійсністю,   підлягає розгляду в Третейському суді Асоціації захисту прав приватних інвестицій, м.   Харків» (п.7.1.) В п.8.5. зазначеного кредитного договору   містяться зобов»язання для   сторін   виконувати умови договору належним чином. Звернувшись   до ТОВ «Кредит   Колекшн Груп» з метою вирішення спору по наявним між    ними    кредитними   відносинами, відповідач порушив    п.7.1 договору кредиту №    ФФФ65854820 від   05.05.2008 року, чим порушив передбачені договором обов»язки   умови і тим самим  

своїми діями визнали умову про третейське застереження не вагомим. Позивач з початку дії вказаного договору і по теперішній час виконує всі умови належним чином відповідно до умов договору, вважає, що дане третейське застереження грубо порушує право громадянина на судовий захист, так як в Конституції України і цивільному законодавстві чітко визначено, що кожний громадянин має право звернутися до суду із захистом своїх прав і кожне застереження про відмову від права на звернення до суду являється недійсним.

В Третейський суд суб»єкти можуть звертатися лише по обоюдній згоді і ніякі угоди не мають зобов»язувати громадянина захищати свої права в Третейському суді проти його волі, згода сторін про підсудність даному суду порушує громадянські права та обов»язки.

Просила задовольнити свою позовну заяву та ухвалити рішення, яким визнати третейське застереження, викладене в п.7.1. договору кредиту №ФФФ6585854820 від 05.05.2008 року, укладений між нею та ТОВ « Спожив Сервіс» - не дійсним, також стягнути на її користь з відповідача витрати на юридичну допомогу 300 грн. та витрати за сплату інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 37 грн.

Під час судового розгляду представник позивача вказала додаткову підставу для задоволення позовних вимог, а саме: Третейське застереження про те, що всі спори, які випливають з договору, підлягають вирішенню в Третейському суді, було нав'язано відповідачем, як умова отримання кредиту. Власного волевиявлення стосовно віднесення всіх спорів до компетенції Третейського суду позивачка не виявляла. Відповідач ввів в оману позивача шляхом не надання роз'яснень, які стосуються не тільки правових наслідків третейського застереження та і його правового змісту, з метою як найбільше ускладнити та усунути від неї можливість захищати свої права: позбавлення її можливості захищати свої права в місцевих судах із правом вибору територіальної підсудності; накладенням на неї додаткового фінансового обтяження у вигляді сплати арбітражного збору і гонорару третейському судді в невідомій позивачці сумі; позбавленням її пільги по сплаті державного мита при зверненні з позовом до державного суду; необхідністю її виїзду до іншого міста для участі в засіданні третейського суду за її рахунок; необхідністю провадження складних, а тому недешевих юридичних дій з метою скасування рішення третейського суду. Відповідно до ст.27 ЦК України - правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним. Зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України). Право позивачів на звернення до суду за захистом своїх прав, невизнаних або оспорюваних передбачено ст.3 ЦПК України. Договірні відносини, які виникають між сторонами про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян регулюються Законом України „Про захист прав споживачів". Згідно ст.22 даного закону - захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. Відповідно до ст.ст.4,5 цього ж Закону споживачі мають право на захист своїх прав державою. Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин -це вид недержавної юрисдикційної діяльності. Крім того, даний вид розгляду спорів звужує обсяг прав громадянина на захист, тому що відповідно до Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсними.

В засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_4 позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити.

Представник відповідача Пупенко А.В. в судовому засіданні повністю заперечував проти позову та пояснив, що сторони відповідно до п.7.1. Кредитного договору № ФФФ6585854820 від 05.05.2008 p., укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Спожив Сервіс», домовилися про передачу будь-яких спорів, що виникають по

Кредитному Договору, в тому числі його укладенням, розірванням, невиконанням або недійсністю, на вирішення до третейського суду при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій» м.Харків, вважає, що відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та вчиненні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу. Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов»язковими відповідно до актів цивільного законодавства, згідно ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. В своїй позовній заяві позивач стверджує, що вона не давала згоди на передачу будь-яких спорів, що виникають по кредитному договору на розгляд третейського суду, але це ствердження позивача не відповідає дійсному, так як відповідно до п.8.5 Кредитного договору позивач отримала текст договору, розуміла зміст усіх його положень, погоджувалася з ними та зобов»язувалася виконувати їх належним чином, підписувати кредитний договір з компанією ТОВ «Спожив Сервіс» ОСОБА_1 ніхто не примушував, вона самостійно звернулась до компанії ТОВ «Спожив Сервіс» з метою отримання кредиту та добровільно уклала запропонований їй договір, тобто підписавши його вона погодилася з усіма його положеннями та зобов»язалась виконувати його належним чином. Отже всі твердження щодо порушення Конституційних прав ОСОБА_1 є такими, що не відповідають дійсному, оскільки передача спору на розгляд третейського суду було здійснено сторонами добровільно та відповідно до норм діючого законодавства України. Відповідно до частини 5 ст. 130 ЦПК України якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення третейського суду, суд повинен постановити ухвалу про залишення заяви без розгляду. Так як сторони відповідно до п. 7.1 Кредитного договору, домовилися передати на розгляд третейського суду будь-який спір, що виникає по Кредитному Договору, в тому числі про визнання його не дійсним, заперечував проти вирішення спору в Кременчуцькому районному суді Полтавської області. ТОВ «Спожив Сервіс» звернулась до третейського суду при Асоціації «Захисту прав приватних інвестицій» м. Харків з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором. Наразі відкрито судове провадження та справа призначена до слухання, просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши думку позивача, представника позивача, представника відповідача , дослідивши матеріали справи та оцінивши докази суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 5 травня 2008 року позивач уклала кредитний договір №ФФФ65854820 від 05.05.2008 року з ТОВ «Спожив Сервіс», згідно якого вона отримала кредит в сумі 3888 грн 89 коп. з строком повернення до 5 травня 2010 року. Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору будь-який спір, що виникає у зв»язку з даним договором, в тому числі його укладенням, розірванням, невиконанням або недійсністю, підлягає розгляду в Третейському суді Асоціації захисту прав приватних інвестицій, м. Харків.

Посилання представника відповідача на те, що вирішення спору в Кременчуцькому районному суді Полтавської області неможливе, оскільки відповідно до п.7.1 Кредитного договору сторони домовилися передати на розгляд третейського суду будь-який спір, що виникає по Кредитному Договору, в тому числі про визнання його не дійсним, судом не сприймаються, оскільки предметом позову є виключно визнання цього пункту договору недійсним.

Твердження позивача про те, що третейське застереження було нав'язано їй відповідачем, як умова отримання кредиту, власного волевиявлення стосовно віднесення всіх спорів до компетенції Третейського суду вона не виявляла, судом до уваги не беруться, оскільки це позивач звернулась до відповідача з проханням отримати кредит, її підпис на договорі підтверджує її волевиявлення стосовно всіх останнього. Її право на отримання кредиту у іншої особи відповідачем не обмежувалось.

Ненадання відповідачем роз'яснень, які стосуються правових наслідків третейського застереження не може розглядатись як введення позивача в оману, оскільки це не є обов'язком відповідача.

Разом з тим, належність форми і змісту третейської угоди, наявність у ній всіх істотних умов, передбачених законом є обов'язковою умовою правомірності третейського розгляду. Третейська угода є різновидом цивільно-правового правочину, тому вона має відповідати також вимогам, встановленим цивільним законодавством. Відповідно до п. 10 частини 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору є несправедливими умовами договору, що можуть бути визнані недійсними. Докакзів того, що позивач мала можливість ознайомитись з всіма обставинами розгляду справи третейським судом надано не було.

Крім того, відповідно до ст.27 ЦК України - правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним, договірні відносини, які виникають між сторонами про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян регулюються Законом України „Про захист прав споживачів". Згідно ст.22 даного закону - захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом або іншим державним органом. Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема методів арбітрування. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що права позивача порушені і підлягають захисту, поскільки вчинення, правочину, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки не допускається.

Судові витрати на підставі, ст. ст. 84, 88 ЦПК, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача в сумі 300 грн. на юридичну допомогу та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в розмірі 37 грн.

Керуючись ст.27 ЦК України, п.10 частини 3 ст.18, ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 11, 212-215,224,226 ЦПК України, суд,-

вирішив :

Позов задовольнити повністю.

Визнати третейське застереження, викладене в п. 7.1. договору кредиту №ФФФ65854820 від 05.05.2008 року, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Спожив Сервіс» - не дійсним.

Стягнути з ТОВ «Спожив Сервіс» на користь ОСОБА_1 судові витрати: витрати на юридичну допомогу в сумі 300 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження , якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Полтавської області через суд, що ухвалив рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                        /підпис/                           О.О. Колотієвський

Копія вірна:

Суддя                                               О.О. Колотієвський