Справа № 2-2064/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

(заочне)

21 квітня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді Плахтій І.Б.

при секретарі – Самсонюк Ю.Л.,

з участю позивача – ОСОБА_1,

прокурора – Гіль Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,заробітної плати за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та компенсації, --

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Покликається на те, що працювала у відповідача на посаді пакувальника позмінно. Останній раз була на роботі 30.10.2009 року, і в кінці зміни майтер цеху ОСОБА_2 сказала щоб чекали телефонного дзвінка, коли наступний раз виходити на роботу. 02.11.2009 року вона телефонувала на підприємство на рахунок роботи та виплати зарплати, однак там повідомили, що немає сировини і відключили газ. Оскільки дзвінків з підприємства після цього не послідувало, 23.11.2009 року прийшла на прохідну, однак охорона на територію фабрики не пустила, ніякої інформації щодо роботи не отримала. 02.12.2009 року отримала наказ від 09.11.2009 року про її звільнення за прогули та трудову книжку. Вважає такі дії відповідача незаконними і такими, що порушили її права. А тому, просила поновити її на роботі, стягнути з відповідача в її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 2655,49 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку та вимушеного прогулу, 1500 грн. моральної шкоди. Судові витрати покласти на відповідача.

В ході судового розгляду справи позивач вимоги позову збільшила. Просила поновити її на роботі ,стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 2835,64 грн., 4271,4 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 328,25 грн. компенсації в зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати та 1500 грн. моральної шкоди. Судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримала з викладених у позовній заяві підстав з врахуванням збільшення розміру вимог. Просила позов задовольнити. Суду додатково пояснила, що графіку роботи не було. Після 30.10.2009 року не знала коли треба вийти на роботу. Ходила на фабрику, однак на територію не пускали.

Представник відповідача  в судовому засіданні 29.03.2010 року позов визнав частково в частині заборгованості по заробітній платі та компенсації за період затримки розрахунку. Інші вимоги позову заперечував. Суду пояснив, що звільнення позивача відбулося з дотриманням чинного законодавства. А саме, 09 листопада 2009 року начальником виробничого відділу ТзОВ ВКФ «Луцьккондитер» та начальником цукеркового цеху було написано на ім’я директора службову записку про відсутність працівників, в тому числі і ОСОБА_1, на роботі з 02.11.2009 року по 06.11.2009 року та 09.11.2009 року. Крім того, про неявку позивача у вказані дні на роботу було складено акт. До повноважень майстра цеху не входить повідомлення працівників про вихід на роботу. Простою на підприємстві не оголошували. А тому, позивач повинна була ходити на роботу. Крім того, вважає що факт спричинення моральної шкоди у вказаному в заяві розмірі позивачем не доведено.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча завчасно і належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи.

    Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, свідків, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що з 23.06.2003 року ОСОБА_1 переведена на постійну роботу на посаду пакувальника-укладальника ТзОВ ВКФ «Луцькондитер» (а.с.8).

Наказом №89 від 12 квітня 2007 року по ТзОВ ВКФ «Луцькондитер» на підприємстві було впроваджено режим не повного робочого тижня. Відповідно до п.2 вказаного наказу конкретна тривалість неповного робочого тижня повинна визначатись індивідуально для кожного працівника, але не менше 3-х робочих днів на тиждень залежно від виробничих потреб.

Графіків індивідуального виходу на роботу працівників ТзОВ ВКФ «Луцькондитер» представником відповідача суду не представлено.

З пояснень в судовому засіданні позивача, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, з письмових пояснень ОСОБА_5 встановлено, що 30.10.2009 року ОСОБА_1 відпрацювала зміну, після чого майстер цеху сказала щоб чекали телефонного дзвінка, коли наступний раз виходити на роботу. 23.11.2009 року ОСОБА_1 приходила на фабрику, однак ніхто не сказав, що вона вже звільнена. Копію наказу і трудову книжку ОСОБА_1 отримала 02.12.2009 року.

З копії наказу про припинення трудового договору від 09.11.2009 року вбачається, що ОСОБА_1 звільнена з посади укладальника-пакувальника ТзОВ ВКФ «Луцькондитер» за прогул без поважних причин згідно п.4 ст.40 КЗпП України. Підставою звільнення вказано акт про відсутність на роботі.

З наданої представником відповідача копії акту від 09.11.2009 року вбачається, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі без поважних причин з 02.11.2009 року по 06.11.2009 року та 09.11.2009 року. Разом з тим, 09 листопада 2009 року начальником виробничого відділу ТзОВ ВКФ «Луцьккондитер» та начальником цукеркового цеху було написано на ім’я в.о. директора службову записку про відсутність працівників, в тому числі і ОСОБА_1, на роботі у вказані дні.

Згідно ч.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірваний або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

З врахуванням відсутності в ТзОВ ВКФ «Луцьккондитер» чіткої організації праці позивача, відсутності графіку виходу на роботу, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 недбалості при виконанні трудових обов’язків, що виключає її вину у вчиненні прогулу.

Крім того, звільнення за вчинення прогулу є дисциплінарним стягненням і повинне здійснюватися з дотриманням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень, тобто з дотриманням вимог ст.149 КЗпП України, якою вимагається перед застосуванням дисциплінарного стягнення відбирати у працівників письмові пояснення щодо причин вчинення проступку.

В судовому засіданні встановлено, що жодних пояснень у позивача ОСОБА_1 при звільненні не вимагали і не відбирали.

Крім того, в порушення вимог ст.47 КЗпП України позивачу в день звільнення не видано копії наказу та трудову книжку.

Згідно із ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

    Оскільки діями відповідача були порушені встановлені законом гарантії права на працю позивача, її звільнення є незаконним, а тому позов в частині поновлення на роботі підлягає до задоволення. Крім того, рішення в цій частині слід допустити до негайного виконання.

    Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

    Згідно довідки про середню заробітну плату, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 37,81 грн.

    Час вимушеного прогулу позивача з 10.11.2009 року по день ухвалення рішення 21.04.2010 року складає 114 днів. Відповідно, середня заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу становить 114х37,81= 4310,34 грн. з яких згідно з п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України негайному стягненню підлягає середня заробітна плата позивача за один місяць.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

З акту перевірки №03-01-06 Територіальної державної інспекції праці від 12 березня 2010 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 2835,64 грн.: в тому числі за червень 2009 року – 761,18 грн., за липень – 432,52 грн., за серпень – 595,09 грн., за вересень – 546,27 грн., за жовтень – 320,43 грн., за листопад – 180,15 грн.

А тому, вимога позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 2835,64 грн. підлягає до задоволення.

Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р № 2050-ІІІ передбачено нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їхньої виплати. Компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний місяць і приросту індексу споживчих цін у відсотках в Порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159.

    З урахуванням величини приросту індексу споживчих цін для кожного місяця окремо, компенсація ОСОБА_1 становить (761,18х8,3%:100+(432,52х8,4%:100+595,09х8,5%:100+

546,27х7,7%:100+320,43х6,8%:100+180,15х5,6%:100) = 224,03 грн., а тому ця сума підлягає стягненню в користь позивача з відповідача.

У відповідності до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 25.05.2001 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Оскільки, позивачем не подано доказів, які б підтверджували моральні страждання, а тому в задоволенні вимоги щодо стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Крім того, на підставі ст.ст.81, 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір пропорційно до задоволених вимог та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 81, 88, 208, 209, 212-215, 218, 367 ЦПК України, ст.ст. 3, 40 ч.1.п.4, 47, 116, 117, 233, 235, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р № 2050-ІІІ, суд

В И Р І Ш И В :

    Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді укладальника-пакувальника товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» з 10 листопада 2009 року.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» в користь ОСОБА_1 4 310 (чотири тисячі триста десять) гривень 34 копійки середнього заробітку за період вимушеного прогулу.

    Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» в користь ОСОБА_1 2835 (дві тисячі вісімсот тридцять п’ять) гривень 64 копійок заборгованості по заробітній платі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» в користь ОСОБА_1 224 (двісті двадцять чотири) гривні 03 копійки компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» в дохід держави судовий збір в розмірі 73 (сімдесят три) гривні 70 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи. (Реквізити рахунку: Одержувач: м.Луцьк 22050000, Банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області, Код ЄДРПОУ 21741605, Депозитний рахунок № 31216259700002, МФО 803014, призначення платежу – «за ІТЗ розгляду справи Луцьким міськрайонним судом Волинської області»).

В решті позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати та середнього заробітку за один місяць.

    Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня проголошення рішення та подальшого подання апеляційної скарги в двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але в двадцятиденний строк після цього не буде подана апеляційна скарга то, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду                         І.Б. Плахтій