Справа № 2-611/10

місто Одеса

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    31 серпня 2010 року  

Київський районний суд  міста Одеси у складі:

     Головуючого  - судді   Непоради М. П.

     при секретарі   -           Єрьоменко Л. В. ,

розглянув  у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 1 в місті Одесі,  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2   про розподіл   майна набутого під час шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

     ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про розподіл   майна набутого  під час шлюбу.

     Під час судового розгляду справи позивач уточнив  свої позовні вимоги, та просив  виділити  йому  двоповерховий будинок  загальною площею 282 кв. м. та земельну ділянку, площею  0,025 га, які знаходяться за адресою:  АДРЕСА_1., відповідачу ж залишити  в користуванні земельну ділянку  розміром  0,025 га, та одноповерховий будинок (господарчий блок), які знаходяться  за адресою: АДРЕСА_1, та все майна, яке знаходиться  в будинку.

     ОСОБА_2, в свою чергу,  звернувся   із зустрічним позовом до ОСОБА_1,  однак ухвалою  суду від  13.07.2009   відмовлено  у прийнятті  зустрічного позову до розгляду, у зв’язку  із недотриманням  ОСОБА_2  норми частини  1 ст. 123 ЦПК України.

     Представник позивача  у судовому засідання  позовні вимоги  підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

     Відповідач у судове засідання   не з’явився, хоча, відповідно до   статей 74- 77  ЦПК України, був  повідомлений   про дату, час та місце   проведення  судового засідання,   про причини   своєї  неявки  у судове засідання не повідомив,   клопотання від відповідача про розгляд справи  за  його відсутності  до суду не надходили.

      Суд,  у зв’язку з неявкою  відповідача  у судове засідання, враховуючи  відсутність   відповідних заперечень з боку  представника позивача, ухвалив слухати  справу за відсутності  відповідача  у порядку  заочного розгляду справи.

      Заслухавши  думку, доводи та пояснення представника позивача,  дослідивши  матеріали справи,  судом встановлено наступне:

       19.08.2005  ОСОБА_1. зареєструвала шлюб  з ОСОБА_2,  про що свідчить  свідоцтво  серії НОМЕР_1,  видане  третім  відділом  реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції міста Одеси, який 28.11.2008  рішенням Київського районного суду міста Одеси  був розірваний.

         Від цього шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1  народилась  ОСОБА_3,  про що свідчить  свідоцтво  серії НОМЕР_2, видане  відділом реєстрації актів цивільного стану  Київського районного управління  юстиції.

          ОСОБА_3 є інвалідом  з  народження, та  знаходиться на повному  утриманні   матері. Матеріалами справи доведено, що дитина  весь час потребує  відповідного медичного  нагляду, лікування, проходження відповідних курсів реабілітації.

           Під час шлюбу,  маючи  намір на довготривалі  сімейні  відносини,  подружжя  прийняло рішення  про купівлю земельної ділянки та проведення на  цій ділянці будівництва будинку, його облаштування та  спільного проживання.   Для  досягнення  цієї мети   за час  шлюбу,  подружжям  була придбана земельна ділянка, яка розташована за адресою:  місто Одеса,  вул. Золотий берег, 6/8, про що свідчить  договір  купівлі – продажу  від  08.06.2006, посвідчений  Криворотенко Л. І., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, та зареєстрований  в реєстрі під № 2380. Покупцем  за вказаним договором виступив ОСОБА_2

            На підставі цього ж договору  22.09.2006 ОСОБА_2  отримано державний акт  на   придбану земельну ділянку.

             Судом встановлено, і матеріалами справи доведено, що  кошти на придбання   земельної ділянки,   забудову будинків,  їх облаштування та придбання  необхідного майна,   подружжям частково отримано від продажу  належних ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0, 035га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, та   житлового будинку  розташованого за адресою: АДРЕСА_3,  а також отриманих в займи від матері  позивача, про що  свідчать  відповідні розписки.

              Судом встановлено, що на протязі 2006-2007 років, подружжя збудувало на спільні кошти  двоповерховий будинок, загальною площею 282 кв. м, та одноповерховий будинок (господарський блок), загальною  площею, 63,8 кв. м. По закінченню будівництва подружжя облаштувало будинок меблями  та побутовою технікою, які були придбані  на сімейні кошти, а саме:

              - газову поверхню "Арістон», духовку "Арістон»", пральну машину "ВОSН", морозильну камеру"LIBHER", генератор «Honda», обладнання сауни, стіл та 6 стільців, холодильник "ТОSНІВА", телевізор, посудомийну машину "ARISTON», конвекційну піч «LG", газову поверхню, витяжку,  мийку та кран на кухні, фільтр для очистки води,  кухонні меблі, прибори освітлення, обладнання вбиральні, меблі в кабінеті, шафу - купе в гардеробній, меблі в прихожій, гойдалку на терасі, стіл та 6 стільців на терасі, телевізор на терасі, диван в залі, домашній кінотеатр, стінка,  прибори освітлення , кожані меблі, килими ,  обладнання ванної кімнати та вбиральні,   кондиціонери « LG» 3 шт., м’яка мебіль, телевізор " SAMSUNG", телевізор "РНІLIPS", пральна машина «SAMSUNG",  мікрохвильова піч, електричний чайник, газова поверхня, холодильник "ЙО", стіл та стільці, кухонні меблі, прибори освітлення, обладнання ванної кімнати,   1 комплект літньої меблі.

                Оцінивши   всі докази зібрані  у справі у їх  сукупності,  виходячи з обставин, встановлених  під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані  встановлені судом правовідносини, суд вважає,  що позовні вимоги   підлягають задоволенню.

                  Так,   основним  законним правовим  режимом майна подружжя  є правовий режим спільної сумісної власності.

                   Відповідно до  статті 60 Сімейного кодексу України  майно, набуте подружжям  за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві  спільної сумісної власності незалежно від того, що  один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Законодавцем встановлена презумпція, що кожна річ, набута за час шлюбу, окрім речей індивідуального користування, є об’єктом  права спільної  сумісної власності подружжя (ч. 2. ст. 60 Сімейного кодексу України).

                   Для визначення  речей, набутих за час шлюбу, об’єктами спільної сумісної власності подружжя, не має значення, на ім’я кого з них  оформлене це майно.

                   Зі змісту  абзацу 3  пункту 4 постанови Пленуму Верховного суду України  від 04.10.1991 р № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює  право приватної власності громадян на жилий будинок» встановлено, що для виникнення права спільної сумісної власності  подружжя на забудований у період шлюбу житловий будинок  не має значення, на  ім’я кого з подружжя  він оформлений.

                   Відповідно до  статті 63 Сімейного кодексу України  дружина та чоловік мають рівні  права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

                    Сам по собі факт  розірвання шлюбу  не припиняє  права  спільної сумісної  власності на майно, набуте за час шлюбу (ч. 1 ст. 68 Сімейного кодексу України).

                     Відповідно до  ст.  70   Сімейного кодексу України у разі поділу  майна, що є  об’єктом  права спільної сумісної  власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або  шлюбним договором.  При вирішенні спору про поділ   майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема частка одного з подружжя може бути збільшена, якщо з ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні діти, за умови, якщо розмір  аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

                     Разом із тим, визначаючи правовий статус майна, що є об’єктом спору  про право спільної сумісної власності,  суд, зважаючи  на встановлені фактичні правовідносини,  які виникли між сторонами,  враховує той факт, що  частка  відповідача   в спільному майні подружжя   виникла  за рахунок  коштів, отриманих від продажу   майна, що належало відповідачу до  укладення шлюбу, та за рахунок  спільних коштів подружжя.  Одночасно суд враховує, що частка  позивача в спільному майні подружжя,    виникла  за рахунок  наданих у займи  коштів  матір’ю  позивача,    та за рахунок  спільних коштів подружжя.

                     Визначаючи   розмір часток  при поділі  спільного  майна подружжя, суд   звертається до положень ст. ст. 57, 70  Сімейного кодексу України.

                      Так,  особистою приватною власністю  дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ними до шлюбу.  

                     Разом із тим, якщо у придбанні  майна вкладені  крім  спільних коштів і  кошти, що належали  одному з подружжя, то частка у цьому майні,  відповідно до розміру внеску, є його особистою  приватною власністю.

                     Зазначене положення діючого законодавства  кореспондується  з позицією Верховного Суду України  з цього питання.    

                      Так, відповідно до   абзацу 3 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України»,  якщо  хтось з подружжя  зробив  вклади  у придбання спільного майна за рахунок майна, яке належало  йому до вступу  в шлюб, чи було одержане ним за   час шлюбу  в дарунок, у порядку спадкування, придбано   за кошти, що належали цій особі до шлюбу, або іншого роздільного майна,  ці вклади мають враховуватись при визначенні часток подружжя  у спільній сумісній власності.

                     Відповідно до  а.2 ч. 2, ч. 3 ст.  372 ЦК України   у разі поділу  майна, що є  у спільній  власності, вважається, що частка співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не  встановлено домовленістю між ними. За рішенням суду  частка  співвласника  може бути збільшена або зменшена  з урахуванням  обставин, які мають істотне  значення.  

                     Суд, встановивши істотні обставини  стану здоров’я  неповнолітньої дитини  подружжя, враховуючи  що дитина фактично проживає разом  із позивачем, зважаючи на той факт, що розмір аліментів, який присуджений  до оплати відповідачем  на утримання неповнолітньої доньки не достатній для  забезпечення фізичного, духовного розвитку  та лікування дитини,   вважає необхідним  відступити   від засади  рівності часток  подружжя у спірному  майні.

                    Разом із  тим, вирішуючи питання розподілу іншого рухомого майна подружжя, суд враховує, що майно, придбане  батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини, є власністю дитини  (ст. 174 Сімейного кодексу України).

                    На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 15, 16, а.2 ч. 2, ч. 3 ст.  372  Цивільного кодексу України, ст. ст. 57, 60, 63, 68, 70 Сімейного кодексу України, ст. ст.  3, 5, 6, 7, 8, 10, 15, 57, 58, 60, 64, 74-77,  169, 212-215, 218, 223, 224 -233 Цивільного процесуального кодексу України, а. 3  п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України  від 04.10.1991 р № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює  право приватної власності громадян на жилий будинок», а. 3 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України», суд,  -

ВИРІШИВ:

            Позов     ОСОБА_1   - задовольнити.

Виділити  ОСОБА_1  двоповерховий будинок, загальною площею 282 кв. м., та земельну ділянку, загальною площею 0,025 га, як розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_2 одноповерховий будинок, загальною площею  63, 8 кв. м., та та земельну ділянку, загальною площею 0,025 га, як розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

 Виділити ОСОБА_2 газову поверхню "Арістон», духовку "Арістон»", пральну машину "ВОSН", морозильну камеру"LIBHER", генератор «Honda», обладнання сауни, стіл та 6 стільців, холодильник "ТОSНІВА", телевізор, посудомийну машину "ARISTON», конвекційну піч «LG", газову поверхню, витяжку,  мийку та кран на кухні, фільтр для очистки води,  кухонні меблі, прибори освітлення, обладнання вбиральні, меблі в кабінеті, шафу - купе в гардеробній, меблі в прихожій, гойдалку на терасі, стіл та 6 стільців на терасі, телевізор на терасі, диван в залі, домашній кінотеатр, стінка,  прибори освітлення , кожані меблі, килими , обладнання ванної кімнати та вбиральні,   кондиціонери « LG» 3 шт., м’які меблі, телевізор " SAMSUNG", телевізор "РНІLIPS", пральна машина «SAMSUNG",  мікрохвильова піч, електричний чайник, газова поверхня, холодильник "ЙО", стіл та стільці, кухонні меблі, прибори освітлення, обладнання ванної кімнати,   1 комплект літньої меблі

     Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку статті 296 Цивільного процесуального кодексу.

Головуючий                                                                                                         Непорада М. П.