Справа № 2-119/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     26 серпня 2010 р.                                                              м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний  суд  Автономної Республіки Крим  в складі:  

судді                                          Лягіной О.В.

при секретарі                            Поліщук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в  м. Бахчисарай  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  Поштовської селищної ради Бахчисарайського району, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування, визнання незаконними дій, визнання недійсними і скасування рішень та протоколів, стягнення  судових витрат і витрат, пов’язаних з проведенням експертизи,  за зустрічним позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Поштовської селищної ради Бахчисарайського району, ОСОБА_3 про зобов’язання усунути перешкоди в користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Поштовської селищної ради Бахчисарайського району, ОСОБА_2, ОСОБА_3, в якому просить визначити порядок користування земельною ділянкою домоволодіння АДРЕСА_1 у розмірі і межах, встановлених технічною документацією, визнати незаконними дії працівників Поштовської селищної ради в частині висновків, рекомендацій і прийнятих рішень по земельному спору між суміжними землекористувачами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у протоколі за № 27 від 20.02.2008 р., рішенні від 11.04.2008 р. за № 05/19-371, відповіді № 1600-05 від 18.09.2008 р., п.ю1 рішення № 3-77 від 4.10.1999 р., протокол № 11 від 4.10.1999 р. в п. 1. Крім того, позивач просить визнати недійсними і скасувати рішення Поштовської селищної ради 19 сесій 5 скликання від 11.04.2008 р. за № 05/19-371 про затвердження протоколу № 27; протоколу № 27 засідання постійної комісії  по земельним відношенням Поштовської селищної ради від 20.02.2008 р. про суміжні межі присадибних земельних ділянок і земельної ділянки між домоволодіннями № 12, 14, 16 по АДРЕСА_2, залишеної в загальному користуванні; п. 1 рішення виконкому Поштовської селищної ради за № 3-77 від 4.10.1999 р. в частині затвердження протоколу № 11 від 4.10.1999 р. узгоджувальної комісії; протокол № 11 від 4.10.1999 р. засідання постійної комісії Поштовської селищної ради в ч. п. 1, в якому земельну ділянку між домоволодіннями № 12, 14 та 16 по АДРЕСА_2 – визнано залишити в загальному користуванні. Позивач також просила стягнути з відповідачів солідарно на її користь витрати у справі та витрати на проведення експертизи.

    Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником домоволодіння АДРЕСА_1. Суміжними володільцями домоволодінь за № 12 та № 16 є відповідачі у справі. Між вказаними домоволодіннями є земельна ділянка, якою користується позивачка, однак відповідно до протоколу засідання узгоджувальної комісії при Поштовській селищній раді № 11 від 4.10.1999 р., рішення № 3-77 від 4.10.1999 р. про затвердженого даного протоколу зазначена земельна ділянка була залишена в загальному користуванні. Крім того, згідно з протоколом № 27 засідання постійної комісії у земельних відношеннях і сільському господарству Поштовської селищної ради від 20.02.2008 р. ОСОБА_4 було рекомендовано прибрати ворота, оскільки відповідно до вищевказаного протоколу № 11 провулок знаходиться в загальному користуванні, а рішенням Поштовської селищної ради 19 сесій 5 скликання від 11.04.2008 р. за № 05/19-371 протокол № 27 було затверджено.

    З зазначеним позивачка не згодна, так як вважає спірну земельну ділянку такою, що належить лише їй, оскільки вона нею давно користується і іншого під’їзду до її будинку немає.

    ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, в якому просила зобов’язати відповідачку прибрати ворота, що закривають вхід в провулок, розташований між домоволодіннями в АДРЕСА_2 № 12, 14, 16, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що є власником домоволодіння № 16. Такий порядок, при якому спірна земельна ділянка між домоволодіннями № 12, 14, 16 була землею загального користування, склався вже давно, ще при попередніх власниках, а саме: при батькові позивачки, та ОСОБА_5 – власнику будинку № 16. Крім того, рішеннями, які ОСОБА_1 оспорює, було документально затверджено порядок користування спірною земельною ділянкою. Між тим, ОСОБА_1 перешкоджає їй користуватися цією земельною ділянкою, зокрема: поставила при вході з вулиці ворота, посадила квіти тощо.

    В судовому засіданні ОСОБА_1 на своїх позовних вимогах наполягала, пояснивши, що її незаконно зобов’язали прибрати ворота у протоколі № 27 від 20.02.2008 р., затвердженого рішенням Поштовської селищної ради 19 сесій 5 скликання від 11.04.2008 р. за № 05/19-371. Спірна земельна ділянка завжди була в її користуванні і ворота при в’їзді з вулиці також стоять давно, але ще попередній власник ОСОБА_5 та її батько ОСОБА_6 також користувалися цим «провулком» - вигоняли через нього худобу тощо. При цьому письмових доказів належності їй зазначеної земельної ділянки вона представити не може, оскільки ні в відповідних архівах, ні в Поштовській селищній раді документів, підтверджуючих зазначене, немає. Проти зустрічного позову заперечувала в повному обсязі.

    ОСОБА_2 в судовому засіданні наполягала на задоволенні свого позову, посилаючись на вказані вище протоколи та рішення і просила зобов’язати ОСОБА_1 звільнити спірний «провулок» з тим, щоб і вона, ОСОБА_2, могла користуватися ним.

    Представник Поштовської селищної ради та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, причини неявки суду не повідомили.

    Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов  висновку про необхідність відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 в частині вимог, що підлягають розгляду в порядку ЦПК України, та про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині усунення перешкод в користуванні, з наступних підстав.

            Судом встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4: 49/100 часток – на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті свого батька ОСОБА_7 та 51/100 частка – на підставі свідоцтва на право на спадщину за заповітом після смерті своєї матері ОСОБА_8 (а.с. 15, 16). Домоволодіння № 16 по АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу від 26.08.2001 р.(а.с. 38). Власником домоволодіння № 12 є відповідач ОСОБА_3

    Судом також встановлено, що в’їзди до домоволодінь за № 12 та 16 розташовані з боку АДРЕСА_2, а в’їзд до будинку № 14 – через земельну ділянку, що розташована між вищезазначеними домоволодіннями.

Як вбачається з показань обох сторін, зазначеною земельною ділянкою  спільно користувалися ще батько ОСОБА_1 – ОСОБА_7 та ОСОБА_6 – батько ОСОБА_5 – попереднього власника домоволодіння № 16. На сьогодні нею користується лише ОСОБА_1

Однак з матеріалів справи видно, що протоколом засідання узгоджувальної комісії при  Поштовській селищній раді № 11 від 4.10.1999 р., затвердженого рішенням № 3-77 від 4.10.1999 р. зазначена земельна ділянка була залишена в загальному користуванні. Крім того, відповідно до протоколу за № 27 засідання постійної комісії у земельних відношеннях і сільському господарству Поштовської селищної ради від 20.02.2008 р., затвердженого рішенням  Поштовської селищної ради 19 сесій 5 скликання від 11.04.2008 р. за № 05/19-371 ОСОБА_4 було рекомендовано прибрати ворота, оскільки вони закривають вхід в «провулок» загального користування.

Виходячи з того, що всі три домоволодіння, тобто за № 12, 14, 16 по АДРЕСА_2, кожна з який має свою юридичну адресу, знаходяться у власності сторін у справі і не являються співвласниками, визначити порядок користування земельною  ділянкою, на якій розташовано домоволодіння № 14 – неможливо, про що йдеться і у висновку  № 2485 від 25.12.2009 р. будівельно-технічної експертизи (а.с. 97 – 101).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори в межах населених пунктів відносно меж земельних ділянок, що знаходяться у власності і користуванні громадян, та дотримання громадянами правил добросусідства, а також спори по розмежуванню меж районів в містах.

Таким чином, суд не вбачає в діях працівників Поштовської селищної ради Бахчисарайського району неправомірності, оскільки вони при складанні оспорюваних ОСОБА_1 протоколів і рішень діяли в межах своєї компетенції і тому їх дії носять законний характер.

Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними і скасування вищезазначених протоколів № 11 та № 27, а також рішень, що їх затвердили, то суд також дійшов висновку про необхідність відмовити в їх задоволенні, так як позивачкою не було представлено жодного доказу виділу і передачі їй або попереднім власниками домоволодіння № 14 – її батькам, у власність чи у користування спірної земельної ділянки, що розташована між домоволодіннями за № 12, 14 та 16 по АДРЕСА_2. Це свідчить, що спірна земельна ділянка знаходиться у комунальній власності, є землею загального користування і тому права ОСОБА_1 по користуванню нею, оскільки їй в цьому ніхто не перешкоджає, не порушені.

Так посилання позивачки на норми  ст. 107 ЗК України про поновлення меж, суд вважає необґрунтованими, оскільки дана норма не розповсюджується на правовідносини, що склалися між сторонами у даній справі.

Даючи оцінку такому доказу, як  висновок будівельно-технічної експертизи № 2485 від 25.12.2009 р., то в частині висновку про належність земельної ділянки загальною площею 108 кв.м. до земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння № 14 по АДРЕСА_2, суд відноситься критично, оскільки цей висновок ґрунтується на матеріалах даної цивільної справи, в якій відсутні документи про відвід або передачу  у власність чи користування ОСОБА_4 спірної земельної ділянки, а також на даних акту депутата Поштовської селищної ради ОСОБА_9, складеного за результатами опрошення жителів с. Новопавлівка, та який суду не було представлено.

Крім того, позивач ОСОБА_1 (про що заявила відповідачка ОСОБА_2, пропустила строк звернення до суду з подібними вимогами, не надавши суду фактів, що підтверджують поважність причини пропуску такого строку. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дізналася про порушення свого права ще у жовтні 1999 року, але звернулася до суду тільки у лютому 2009 року. Таким чином, у суду немає підстав для поновлення даного строку.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 в частині, що підлягають розгляду судом,  а саме в частині вимог про зобов’язання ОСОБА_1 усунути перешкоди в користування спірною земельною ділянкою загального користування шляхом зносу воріт, що перешкоджають ОСОБА_2 користуватися «провулком», суд вважає за необхідне задовольнити позов, оскільки про порушене право  користування ОСОБА_2 йдеться і в показаннях ОСОБА_1 про те, що спірним «провулком» користується вона одна, і що ворота, які закривають вхід в «провулок», збудовані вже давно. Крім того, зазначене підтверджується даними протоколу № 27, де крім вказаного вище йдеться про попередження Поштовською селищною радою ОСОБА_1 про те, щоб вона прибрала ці ворота.

    За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, а позов ОСОБА_2 в частині усунення перешкод в користування слід задовольнити, оскільки вбачається порушення її права користування земельною ділянкою загального користування.

           На підставі  ст. ст. 391 ЦК України, ст. 158 ЗК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК Україні, суд

ВИРІШИВ:

        В задоволенні позову ОСОБА_1 до  Поштовської селищної ради Бахчисарайського району, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення порядку користування, визнання незаконними дій, визнання недійсними і скасування рішень та протоколів, стягнення  судових витрат і витрат, пов’язаних з проведенням експертизи відмовити.

      Зустрічний позов     ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Поштовської селищної ради Бахчисарайського району, ОСОБА_3 про зобов’язання усунути перешкоди в користування земельною ділянкою задовольнити частково. Зобов’язати  ОСОБА_1 прибрати ворота, що закривають вхід на земельну ділянку загального користування, яка розташована між домоволодінь за № 12, № 14 та № 16 по АДРЕСА_2.  

          Рішення може бути оскаржене  в Апеляційній суд Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд АРК шляхом подання протягом 10 днів  з дня  проголошення рішення  апеляційної скарги.

Суддя: