Справа: №22ц-3206/10                                                                                                                                                      Категорія:  

Головуючий у  І-ій інстанції: Кавка І.І.

Доповідач: Панько В.Ф.

                             УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

           25  серпня  2010  року                                                                     м. Ужгород

    Колегія  суддів  судової  палати  з  цивільних  справ  апеляційного  суду  Закарпатської  області в  складі:

                    Головуючого – Панька В.Ф.,

                                                           суддів –   Кемінь М.П.,  Джуги С.Д.,

                      при секретарі  -  Коновчук Т.В.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.Ужгороді  справу  за    апеляційною  скаргою  ОСОБА_2  на рішення  Іршавського  районного  суду від  01  червня  2010 року  по  справі  за позовом  ОСОБА_2  до  ОСОБА_3  про  відшкодування  шкоди,  колегія  суддів,  -

в с т а н о в и л а:

    ОСОБА_2  звернувся  з  позовом  до  ОСОБА_3  про  відшкодування  матеріальної  шкоди  та  стягнення  моральної  шкоди.

    Свої  вимоги  обґрунтував  тим,  що  ОСОБА_3  на  ґрунті  неприязних  відносин  систематично  наносить  йому  матеріальну  шкоду.

    Так  в  липні  2007 року  ОСОБА_3  пошкодила  і  розбила  три  хвилясті  листи  шифера  вартістю  135  гривень.

12  січня  2010  року  відповідачка  повторно,  якимось  предметом  розбила  плоский  шифер  на  паркані  вартість,  якого  становить  250  гривень.

Вина  ОСОБА_3  доведена  постановою  Іршавського  РВ  ГУ  МВС  України  в  Закарпатській  області  від  21 січня  2010  року,  а  також  просив  стягнути  з  ОСОБА_3  на  його  користь  моральну  шкоду  в  розмірі  1 500  гривень.

Рішенням Іршавського  районного  суду  від  01 червня  2010 року  відмовлено  в  задоволенні  всіх  позовних  вимог.

В  апеляційній  скарзі  позивач  просить  рішення  суду  першої  інстанції  скасувати, як незаконне  та  необґрунтоване,  а  по  справі  ухвалити  нове  рішення  про  задоволення  всіх  позовних вимог.

Межі  доводів  апеляційної  скарги:  позивач  вважає,  що  висновки  суду  першої інстанції  не  відповідають  фактичним  обставинам  справи.

Заслухавши  доповідача, пояснення  сторін,  дослідивши  матеріали  справи  та  перевіривши  доводи  апеляційної  скарги,  колегія суддів  прийшла  до  висновку, що  вона  до  задоволення  не  підлягає  з  таких  підстав.

З  матеріалів  справи  вбачається,  що  ОСОБА_2  свої  вимоги  обґрунтував  постановою  про  відмову  в  порушенні  кримінальної  справи  Іршавським  РВ  ГУ  МВС  України  від  22  січня  2010  року  стосовно  ОСОБА_3,  як  доказ  її  винних  дій.

В  ході  розгляду  справи  ОСОБА_3  заперечила  факт  нанесення  матеріальної  шкоди  ОСОБА_2,  оскільки  в  цей час  була  на  роботі.

З постанови  про  відмову  в порушенні  кримінальної  справи  відносно  ОСОБА_3  не  стверджено,  що  остання  вчинила  протиправні  дії  стосовно  майна  ОСОБА_2,  яка  в  свою  чергу  визнала  свою  вину.

На  підставі  викладеного,  колегія  суддів  прийшла  до  висновку,  що  суд  першої  інстанції  обґрунтовано  відмовив  в  задоволенні  позовних  вимог  за їх  недоведеністю  з  підстав  передбачених  ст.60  ЦПК  України.

Доводи  апеляційної  скарги  не  можуть  бути  взяті  до  уваги,  оскільки  не  спростовують  наведених  обставин  та  не  ґрунтуються  на  вимогах  закону.

Керуючись  ст.  ст.   307,  308,  315    ЦПК  України,  колегія  суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну  скаргу  ОСОБА_2  -  відхилити.

Рішення  Іршавського  районного  суду  від  01  червня  2010 року  -  залишити  без  змін.

Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення  та  може  бути  оскаржена  до  Верховного  Суду  України  протягом  двадцяти  днів  з  дня  проголошення  шляхом  подачі  скарги  безпосередньо  до  суду  касаційної  інстанції.

      Головуючий:         (підпис)                           Судді:                     (підписи)  

  Згідно з оригіналом :

  Суддя апеляційного суду

  Закарпатської області                                                                         В.Ф.Панько