Справа № 22а – 4803                     Головуючий у І інстанції Таргоній О.В.

Категорія: 57                             Доповідач Собіна І.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

„ 3” вересня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого – судді Собіни І.М.

суддів: Пашкевича О.Є., Хилевича С.В.

при секретарі Приходько Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Костопільського районного суду від 28 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов’язання здійснити перерахунок та нарахувати і виплатити недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

в с т а н о в и л а:

    Постановою Костопільського районного суду від 28 грудня 2009 року в задоволенні позову відмовлено за пропуском строку звернення до суду.

    Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на її необґрунтованість, прийняття з порушенням норм матеріального та процесуального права.

    Зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи їй в задоволенні позову за пропуском строку звернення до суду, не взяв до уваги того, що вона є застрахованою особою і отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Тому, згідно із п. 5 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України на її вимоги не поширюється позовна давність.

    Просить постанову Костопільського районного суду від 28 грудня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 12).

Тому, позивачка ОСОБА_1 мала право отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

    Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, яка діяла на час розгляду справи у місцевому суді й за правилами якої суд розглядав справу,   для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

    Тому, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачці ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог за 2007 рік, бо відповідно до закону вона повинна була дізнатися про порушення її прав з дня опублікування рішення Конституційного Суду України, тобто з 27 липня 2007 року, або з часу отримання нею вказаної щомісячної допомоги. З цього часу і до часу звернення позивачкою ОСОБА_1 до суду, а саме з 13.07.2009 р., минув один рік і шість місяців. Поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачкою не наведено.

    Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка ОСОБА_1 отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» і, тому, на її вимоги відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України не поширюється позовна давність, є неправомірними.

    Так, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 р. №89/96-ВР у редакції від 30.07.2010 р. застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

    Як вбачається з матеріалів справи, у позивачки ОСОБА_1 відсутній договір страхування про перебування у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а зазначена допомога надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення, яке частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а не є страховою виплатою.

    Тому, на ці правовідносини не поширюється дія п. 5 ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України.

    Згідно із ст. 100 даного Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

    На відмові в задоволенні позовних вимог позивачки ОСОБА_1 за 2007 р. за пропуском процесуальних строків наполягало управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації.

    Тому, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 за пропуском строку звернення до суду.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищесказане, постанова судді суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 немає.

Виходячи з наведеного та керуючись, ст. 3041, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

    Постанову Костопільського районного суду від 28 грудня 2009 року залишити без змін.

    Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                        Собіна І.М.

Судді:                                                                            Пашкевич О.О.,

                                                                               Хилевич С.В.