Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-5246/ 2010 Головуючий у 1 інстанції – Галаган О.В.
Категорія - 57 Доповідач - Головань А. М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - Бубличенко В.П.
суддів - Голованя А. М.
Черниш Т. В.
при секретарі - Дімановій Н.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 1 лютого 2010 року, і
ВСТАНОВИЛА :
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді (далі УПФ) про перерахунок пенсії, виплата якої передбачена статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-Х11 ?55 ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон № 796-Х11).
Зазначав, що має статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АС, відноситься до 1 категорії осіб, постраждалих внаслідок чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України ?55 ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання пов’язаного з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримує пенсію.
Посилаючись на те, що розмір призначеної і виплачуваної йому пенсії не відповідає розміру передбаченому цим Законом і на відмову УПФ привести його у відповідність з вимогами Закону, позивач просив визнати ці дії протиправними та зобов’язати УПФ здійснити перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії з 1 травня 2009 року.
Постановою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 1 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії УПФ щодо відмови ОСОБА_2 у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України ?55 ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком та зобов’язано відповідача провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком за період з 1.05.2009 року по 31.01.2010 року включно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком визначеної ч.1 ст. 28 Закону України ?55 ро загальнообов’язкове пенсійне страхування”.
Не погоджуючись із постановою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити постанову суду виключивши з резолютивної частини словосполучення “по 31.01.2010 року”, оскільки обмеження строку виплати пенсії суперечить ст. 34 Закону України ?55 ро загальнообов’язкове пенсійне страхування”.
УПФ також звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен здійснити нарахування пенсій позивачеві виходячи з їх розмірів, встановленим Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-Х11 „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Висновки суду відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
Так, відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційних прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-Х11 „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов’язаного з виконання робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано інвалідом 3 групи. Положеннями ст. 14 Закону № 796-Х11 його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до частини статті 50 Закону № 796-Х11 в редакції від 6.06.1996 року особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 3 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-Х11 в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 3 групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин правильними та такими, що відповідають Закону № 796-Х11, є висновки суду про те, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч. 2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами якого розглядалася справа, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону № 796-Х11, а не постанови Кабінету Міністрів України на які посилається в апеляційній скарзі УПВ, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Згідно положень статей 50 та 54 Закону № 796-Х11 під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України ?55 ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, правильним є висновок суду щодо не взяття до уваги положень частини 3 статті 28 Закону України ?55 ро загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, згідно положень якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключено для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону № 796-Х11.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-Х11, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком, залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду і не свідчать про неправильність судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне ці скарги відхилити.
Керуючись ст..ст.303, 304, ст. 307, ст. 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді відхилити, а постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 1 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча:
Судді :