Справа № 22 - 5726 Головуючий у 1-й інстанції
Категорія - 27- - Іванова Л.А.
Доповідач - Головань А.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючої Бубличенко В.П.
Суддів Черниш Т.В.
Голованя А.М.
При секретарі Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 травня 2010 року за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” від імені якого діє філія “Придніпровське регіональне управління” публічного акціонерного товариства “Банк “Фінанси та Кредит” (далі Банк) про визнання недійсним пункту 7.1 кредитного договору в частині визначення розміру пені та посилання на пункти 2.2, 8.3 речення другого п.7.1 цього договору і
ВСТАНОВИЛА :
У листопаді 2009 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 4 грудня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір, згідно якого Банк зобов’язався відкрити відновлювальну кредитну лінію з лімітом максимальної заборгованості 440 000 грн.
Відповідно до умов зазначеного кредитного договору позичальник брав на себе обов’язок сплатити кредит в термін до 3 грудня 2022 року в порядку та строки визначені договором, а за користування кредитними коштами сплачувати проценти.
Разом із тим вважає, що окремі умови кредитного договору, а саме п.7.1 в частині визначення розміру пені з розрахунку 1% від простроченої суми та посилання на пункти 2.2, 8.3 речення другого п.7.1 цього договору не відповідають, зокрема, вимогам Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” і по своїй суті є суперечливими й тому повинні бути визнаними судом недійсними з моменту укладення договору.
Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 18 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставиться питання про скасування рішення суду, як ухваленого з порушенням вимог матеріального закону, з ухваленням нового рішення про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру пені з розрахунку 1% від простроченої суми.
Заслухавши пояснення представника відповідача Антонової С.Ю., яка підтримала доводи скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. ст. 212, 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на запитання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Ухвалене у справі судове рішення відповідає цим нормам.
Судом встановлено, що грудня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір, згідно якого Банк зобов’язався відкрити відновлювальну кредитну лінію з лімітом максимальної заборгованості 440 000 грн.
Пунктом 7.1 цього договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів за кредит, позичальник повинен сплатити банку пеню з розрахунку 1 відсотку від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадках порушення позичальником строків, передбачених п.п. 2.2, 2.5, 2.6, 3.4, 3.6, 3.7, 4.5, 6.1, 8.3 договору.(а.с.10).
Відповідно до преамбули Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Суб’єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності.
Оскільки Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” не може застосовуватися до спірних правовідносин, то місцевий суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання недійсним п.7.1 кредитного договору в частині визначення розміру пені з розрахунку 1% від простроченої суми.
Також суд правильно відмовив у задоволенні вимоги про визнання недійсним посилання на пункти 2.2, 8.3 речення другого п.7.1 цього договору обґрунтовано вважаючи, що зазначеними пунктами договору не передбачена можливість застосування пені з метою забезпечення виконання зобов’язання.
Доводи апеляційної скарги які зводяться до того, що при вирішенні справи суд не врахував положення “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” не спростовують правильність висновків суду.
Суд першої інстанції повно й всебічно з’ясував обставини справи та ухвалив рішення яке зміні чи скасуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18 травня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти з дня набрання законної сили.
Головуюча: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом. Суддя апеляційного суду Кіровоградської області
Головань А.М.