РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    2010 року червня місяця 24 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Яковенко Л.Г.

суддів Синельщікової О.В.

Летягіної О.В.

при секретарі Іванові О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Сімферопольської міської ради, треті особи – Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації, Третя сімферопольська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Влас Марина Сергіївна, Акціонерний комерційний банк «Укрсоцбанк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу і визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, приватного нотаріуса Влас Марини Сергіївни про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання добросовісним набувачем,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 травня 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_10, з яким він проживав у квартирі АДРЕСА_1. Зазначав, що 17 вересня 2004 року його батько уклав договір довічного утримання з ОСОБА_11

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 26 серпня 2005 року у задоволенні позову ОСОБА_10 до ОСОБА_11 про розірвання договору довічного утримання відмовлено.

24 лютого 2006 року ОСОБА_11 уклав договір купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_6

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 18 липня 2007 року, рішення районного суду в частині відмови у розірванні договору довічного утримання скасовано, договір довічного утримання від 17 вересня 2004 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_11, розірвано та зобов’язано ОСОБА_11 звільнити жиле приміщення та повернути спірну квартиру ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер.

Після уточнення позовних вимог ОСОБА_5 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_11 та ОСОБА_6, скасувати їхню реєстрацію у спірній квартирі, визнати поважною причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті його батька, стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як правонаступників померлого ОСОБА_11 майнову шкоду в сумі 800 тис. грн., встановити факт спільного проживання з померлим батьком ОСОБА_10, зобов’язати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 повернути йому спірну квартиру, а в разі неможливості стягнути з них вартість квартири.

ОСОБА_6 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 дійсним та визнати його добросовісним набувачем, оскільки під час укладення зазначеного договору йому не було відомо про існування спору щодо цієї квартири.

Оскаржуваним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 травня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 24 лютого 2006 року за реєстром № 115 між ОСОБА_11 та ОСОБА_6, скасувавши реєстрацію права власності на зазначене майно за ОСОБА_6, та виселено його з зазначеної квартири.

Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_5 строку для звернення до нотаріуса з заявою для прийняття спадщини у вигляді квартири АДРЕСА_1, залишеної після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_10 на час смерті останнього.

Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_5, залишеної після смерті ОСОБА_10.

Визнано за ОСОБА_5 право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1, залишену після смерті ОСОБА_10, та вселено його в зазначену квартиру.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено в повному обсязі.

З ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стягнено на користь ОСОБА_5 судові витрати по 40 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі позивач за зустрічним позовом ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісних позовних вимог, а його зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вказує, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що судом неправильно були застосовані до спірних правовідносин норми статті 215 Цивільного кодексу України, оскільки за змістом цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 статті 203 Цивільного кодексу України. З матеріалів справи вбачається, що в момент укладення договору купівлі-продажу відповідачі діяли у рамках закону та мали необхідний об'єм повноважень для здійснення угод відносно розпорядження спірним майном, а розірвання в подальшому договору довічного утримання, виходячи зі смислу статті 215 Цивільного кодексу України, не є підставою для визнання недійсною угоди, яка була укладена у період, коли діяв договір довічного утримання. Також, посилається, що Цивільним кодексом України передбачений вичерпний перелік підстав для витребування майна у добросовісного набувача, однак жодна з підстав не може бути застосована для витребування у нього як добросовісного набувача спірної квартири. Зазначає, що судом першої інстанції не була прийнята до уваги та обставина, що позивач, вказавши, що він пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, посилався лише на те, що не зміг протягом встановленого законом строку прийняти спадщину, оскільки не мав правовстановлюючих документів на домоволодіння, однак вказане не відповідає дійсності. Посилається на те, що поза увагою суду залишилася та обставина, що він значно поліпшив спірну квартиру, і вказані поліпшення неможливо відділити без погіршення стану майна. Вказує, що судом першої інстанції не була дана належна оцінка матеріалам цивільної справи № 2-2575/05, згідно яких підставою для укладення договору довічного утримання між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 стали неприязні відносини з його сином – ОСОБА_5 Також, вважає, що судом, в порушення вимог процесуального закону невірно дана оцінка показанням свідків, оскільки жоден із свідків не зміг категорично показати, що позивач проживав разом із спадкодавцем. Зазначає, що суд, встановлюючи факт прийняття спадщини, неправильно застосував норми матеріально права, оскільки норми статті 1268 Цивільного кодексу України не поширюються на ці правовідносини. Також, посилається на те, що судом не було прийнято до уваги, що спірна квартира ним була придбана у кредит, і на теперішній час ця квартира є предметом іпотеки, тобто порушуються права банка, оскільки, до погашення кредиту в повному обсязі, банк є власником цієї квартири, і у банка є право на витребування майна у випадку непогашення ним кредиту. Крім того, вказує, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме: статті 10, 60, 119, 121, 128, 130, 131, 168 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідачів, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира незаконно була відчужена ОСОБА_11 на користь ОСОБА_6, тому що судом було розірвано договір довічного утримання, укладений попереднім власником ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Під час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири ОСОБА_11 не повідомив ОСОБА_6 про наявність спору щодо цієї квартири, і квартира вибула з володіння ОСОБА_10 без його волі. Також, суд встановив, що позивач ОСОБА_5 проживав зі своїм батьком на час його смерті, а тому прийняв спадщину і набув право власності на спадкове майно – спірну квартиру. Крім того, суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску ОСОБА_5 строку звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, тому що він не мав документів на квартиру, і встановив такий факт.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені ним вимоги про визнання дійсним договору купівлі-продажу, який був посвідчений нотаріально, і визнання його за цим договором добросовісним набувачем, не відповідають способу захисту його порушених прав.

Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що є підстави для зміни судового рішення відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_10 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1.

17 вересня 2004 року ОСОБА_10 уклав з ОСОБА_11   договір довічного утримання.

20 січня 2005 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_11  про розірвання договору довічного утримання, визнання права власності на квартиру та відшкодування моральної шкоди (а.с.5).

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2005 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2007 року рішення районного суду в частині відмови у розірванні договору довічного утримання скасовано, договір довічного утримання від 17 вересня 2004 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_11, розірвано та зобов’язано ОСОБА_11 звільнити жиле приміщення та повернути спірну квартиру.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер (а.с.7).

24 лютого 2006 року ОСОБА_11 уклав договір купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_6 (а.с.176-177).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_11 (а.с.98).

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_11 є ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Спірна квартира на час розгляду судами справи зареєстрована на праві власності за ОСОБА_6 (а.с.179).

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з того, що право відчужувача ОСОБА_10 на спірну квартиру поновлено рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2007 року, яким визнано незаконним перебування квартири у власності відповідача ОСОБА_11

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою — третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про недійсність оспореного договору повністю відповідає вимогам закону і підтверджується матеріалами справи.

Крім того, діюче цивільне законодавство не передбачає можливості визнання дійсним оспореного договору, який був посвідчений нотаріально, а також такого способу захисту судом цивільних прав покупця в оспореному договорі, як визнання його добросовісним набувачем .

Що стосується прав позивача ОСОБА_5 на спадкування після смерті свого батька ОСОБА_10, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Виходячи з аналізу змісту цієї правової норми та відповідно до вимог статей 214, 315 Цивільного процесуального кодексу України, під час вирішення  позову ОСОБА_5 суду необхідно встановити, зокрема, місце проживання спадкодавця на день його смерті; чи було це місце постійним або переважним місцем його проживання  (стаття 29 Цивільного кодексу України) або тимчасовим; чи проживав разом із спадкодавцем до його смерті позивач; характер та період його проживання із спадкодавцем.

При цьому слід врахувати, що норма частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України не пов’язує визнання факту прийняття спадщини спадкоємцем, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, з умовою їх проживання саме в житловому приміщенні, що є об’єктом спадкування.

Апеляційний суд приймає до уваги доводи ОСОБА_5 та надані ним докази про те, що спадкодавець ОСОБА_10 після укладення 24 вересня 2004 року з ОСОБА_11 договору довічного утримання з 10 листопада 2004 року у спірній квартирі (квартирі АДРЕСА_1) не проживав до своєї смерті, і вже в січні 2005 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_11 про розірвання договору довічного утримання, зазначивши в позовній заяві, що через неправомірні дії ОСОБА_11 змушений проживати з сином ОСОБА_5 у знайомої ОСОБА_14 у АДРЕСА_2 (а.с.5 зв-6 т.1, позовна заява ОСОБА_10 від 20 січня 2005 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про прийняття позивачем спадщини за правилами частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України, та придбання права на спадкове майно.

Решта позовних вимог ОСОБА_5 про визнання поважними причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та встановлення факту прийняття спадщини є зайво заявленими, від їх вирішення та задоволення прав на спадкування та спадкове майно у позивача не виникає, тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

                                             ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 травня 2009 року у частині задоволення позову ОСОБА_5 про визнання поважними причин пропуску ним строку для подання заяви про прийняття спадщини та про встановлення факту прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_10 скасувати і постановити в цій частині нове рішення про відмову у зазначеній частині позовних вимог.

В решті рішення суду залишити без змін.

            Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.

Судді:

Синельщікова О.В.                              Яковенко Л.Г.                           Летягіна О.В.