У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року серпня місяця 09 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Яковенко Л.Г.
суддів Терент’євої Н.М.
Синельщікової О.В.
при секретарі Іванові О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Бахчисарайської державної нотаріальної контори, ОСОБА_6, Тінистівської сільської ради Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, Тінистівської сільської ради Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим, третя особа – Бюро технічної інвентаризації Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим про визнання права власності на спадкове майно,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 на рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 березня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваним рішенням Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.
ОСОБА_5 встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, протягом 3 місяців з дня набрання даним рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_6 – ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, і висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, висновок суду про те, що ОСОБА_9, який проживав з ОСОБА_8 по день смерті, не прийняв спадщину, необґрунтований, суперечить фактичним обставинам справи. Вказує, що судом не застосовані норми закону, які підлягали застосуванню, а саме: статті 1268, 1270, 1277 Цивільного кодексу України. Зазначає, що суд в рішенні суду не вказав, на підставі яких норм матеріального права позовні вимоги ОСОБА_5 підлягають задоволенню. Вказує, що поза увагою суду залишилася та обставина, що Бахчисарайська державна нотаріальна контора є неналежним відповідачем. Вважає, що суд прийняв до провадження позовну заяву, яка не відповідає вимогам статті 119 Цивільного процесуального кодексу України, а саме: позовна заява підписана не позивачкою, а її представником ОСОБА_10, яка не зазначена у позові. Також, вказує, що довіреність видана ОСОБА_10 з порушенням вимог статті 37 Закону України «Про нотаріат» та статті 42 Цивільного процесуального кодексу України. Крім того, посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка ОСОБА_5 протягом шести місяців не мала можливості звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, і суд не дав належної оцінки тим фактам, що ОСОБА_5 не опікується спадщиною, а ОСОБА_6 звернулася до нотаріальної контори, яка на підставі її заяви відкрила спадкову справу.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивачки за зустрічним позовом, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходи з того, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, а тому їй необхідно визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи не було доведено, що її батько ОСОБА_9 постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_8 Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_6 пропустила строк для прийняття спадщини після смерті батька та не просила встановити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким вирішенням спору, вважає, що судом першої інстанції повно і правильно встановлені всі дійсні обставини справи, яку вирішено згідно з законом.
При розгляді справи судом встановлено, що у 1979 році ОСОБА_8 як переселенцю, яка прибула з Орловської області, був переданий жилий будинок з надвірними будівлями вартістю 1969,50 крб. в с. Суворово Бахчисарайського району, що підтверджується актом від 14 листопада 1979 року (а.с.8).
Відповідно до пункту 7 Постанови Ради Міністрів СРСР № 364 від 31 травня 1973 року «Про пільги по переселенню», побудовані за рахунок кредиту Держбанку СРСР жилі будинки з надвірними будівлями переходять в особисту власність переселенців після погашення ними своєї частки кредиту.
Згідно з довідкою, виданою правлінням колгоспу ім. В.І. Леніна ОСОБА_8 повністю сплатила вартість будинку в сумі 1969,50 крб. і будинок з 15 березня 1979 року перейшов у її власність (а.с.9).
Враховуючи вищенаведене, а також те, що на той час не вимагалася державна реєстрація права власності на нерухоме майно, суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_8 набула право власності на жилий будинок № 9 по вул. Садовій в с. Суворово Бахчисарайського району.
13 серпня 2004 року ОСОБА_8 склала заповіт, за яким на випадок смерті жилий будинок, їй належний, заповіла ОСОБА_5 та ОСОБА_9 (а.с.6).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 померла (а.с.68).
Позивачка ОСОБА_5 – дочка спадкодавця пропустила встановлений законом строк для прийняття спадщини.
Відповідно до частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_5 проживає у іншому місці (а.с.3), має на утриманні двох дітей – інвалідів дитинства (а.с.16,17), є особою похилого віку, страждає хронічними захворюваннями (а.с.77).
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що позивачка пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, а тому їй необхідно визначити додатковий строк для прийняття спадщини є правильним, відповідає обставинам справи і вимогам норм спадкового права.
Доводи апеляційної скарги, що позивачка ОСОБА_5 не довела, що строк для прийняття спадщини нею пропущений з поважних причин, спростовуються наявними у справі доказами, оціненими в їх сукупності відповідно до вимог статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, і не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не дав належної оцінки тому факту, що ОСОБА_5 не опікується спадщиною, колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги як такі, що не мають правового значення для вирішення спору.
Інші доводи апеляційної скарги про те, що суд прийняв до провадження позовну заяву, яка не відповідає вимогам статті 119 Цивільного процесуального кодексу України, та, що довіреність видана ОСОБА_10 з порушенням вимог статті 37 Закону України «Про нотаріат» та статті 42 Цивільного процесуального кодексу України, є неспроможними, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права.
Що стосується вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6, то колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Звернувшись до суду з зустрічним позовом, ОСОБА_6 просила визнати за нею право власності на спадкове майно.
При цьому позивачка за зустрічним позовом посилалася на те, що вона є спадкоємицею після смерті її батька ОСОБА_9, який є спадкоємцем ОСОБА_8
При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_9, який помер 04 лютого 2007 року.
Відповідно до частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За частиною 1 статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_9 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, відповідно до вимог частини 1 статті 1269 Цивільного кодексу України, не звертався. Також позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_6 не довела, що її батько ОСОБА_9 постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_8, а отже не може вважатися таким, що прийняв спадщину.
Колегія суддів не приймає до уваги як доказ зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 копію довідки виконкому Тінистівської сільскої ради № 599 від 07 липня 2008 року, яка додана до апеляційної скарги, тому що оригінал довідки апеляційному суду не наданий, крім того, в апеляціній скарзі не зазначені поважні причини неподання цього доказу суду першої інстанції.
Крім того, судом першої інстанції при розгляді справи було з’ясовано, що ОСОБА_6 пропустила строк для прийняття спадщини після смерті батька, та не просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що вона звернулася до нотаріальної контори, яка на підставі її заяви відкрила спадкову справу після смерті ОСОБА_9, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки її спадкодавець ОСОБА_9 спадщину у вигляді спірного будинку не прийняв.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді:
Яковенко Л.Г. Синельщікова О.В. Терент’єва Н.М.