УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Адаменко О.Г.
Суддів Руснак А.П.
Кірюхіної М.А.
При секретарі Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_5, як правонаступника ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_7 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на заочне рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
6 листопада 2008 року відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк (далі ВАТ «ВТБ Банк») в особі Севастопольської філії звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 лютого 2008 року між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №11-02-2008 про надання кредиту у розмірі 129100 доларів США під 12,5 процентів річних на купівлю квартири АДРЕСА_1 строком до 26 лютого 2028 року із щомісячним погашенням кредиту і процентів за користування кредитом.
На забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_6 за кредитним договором між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_7 27 лютого 2008 року був укладений договір поруки №11/1-02-2008, згідно з яким ОСОБА_7 поручилась перед банком за виконання ОСОБА_6 передбачених кредитним договором зобов’язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків.
Внаслідок порушення ОСОБА_6 умов договору про своєчасне погашення кредиту і процентів за період з 1 березня 2008 року по 29 жовтня 2008 року склалася заборгованість у сумі 140939,88 доларів США, що еквівалентно 775169 грн. 86 коп. за офіційним курсом НБУ 5,50 грн. за 1 долар США, у тому числі: заборгованість по тілу кредиту в сумі 129100 доларів США, що еквівалентно 710050 грн.; заборгованість по процентах в сумі 10982,49 доларів США, що еквівалентно 60403 грн. 70 коп.; сума інфляції – 23,99 долара США, що еквівалентно 131 грн. 94 коп.; сума відповідальності 30 % річних від простроченої суми – 94,26 доларів США, що еквівалентно 518 грн. 43 коп.; заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 739,14 доларів США, що еквівалентно 4065 грн. 27 коп.
Заочним рішенням Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2009 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на користь ВАТ «ВТБ Банк» в особі Севастопольської філії заборгованість за кредитним договором в сумі 775169 грн. 34 коп., а також 2637 грн. 43 коп. на відшкодування судових витрат.
Ухвалою Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд зазначеного заочного рішення.
Після цього ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення суду від 17 лютого 2009 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, відповідач зазначає, що суд не мав підстав для дострокового стягнення всієї суми за кредитним договором, укладеним на строк до 2028 року, оскільки це можливо лише у випадках, передбачених пунктом 6.2 договору. Крім того, дострокове стягнення всієї суми кредиту без припинення кредитного договору не можливе, а вимоги про припинення кредитного договору банком не заявлялись.
Також суд не врахував, що кредитний договір забезпечений договором застави трикімнатної квартири АДРЕСА_1, яка належить боржнику ОСОБА_6
Під час розгляду справи апеляційним судом відповідно до вимог ст. 37 ЦПК України до участі у справі залучено ОСОБА_5 як правонаступника відповідача ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача і представника відповідача ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги ВАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_6 не виконав умови кредитного договору, укладеного ним з банком 27 лютого 2008 року, щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів, у зв’язку з чим станом на 29 жовтня 2008 року утворилась заборгованість в сумі 140939,88 доларів США, що еквівалентно 775169 грн. 86 коп. за офіційним курсом НБУ 5,50 грн. за 1 долар США. Оскільки кредитний договір був забезпечений договором поруки, укладеним між ВАТ «ВТБ Банк» і ОСОБА_7, сума заборгованості в повному обсязі підлягає солідарному стягненню з боржника і поручителя.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з вимогами ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1. припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2. зміна умов зобов’язання;
3. сплата неустойки;
4. відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з вимогами частини 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися порукою.
Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
З матеріалів справи вбачається, що на забезпечення кредитного договору №11-02-2008, укладеного 27 лютого 2008 року між ОСОБА_6 (позичальником) і ВАТ «ВТБ Банк» (кредитором), банком був укладений договір поруки № 11/1-02-2008 з ОСОБА_7
За умовами пункту 1 цього договору ОСОБА_7 взяла на себе зобов’язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №11-02-2008 від 27 лютого 2008 року та будь-якими додатковими угодами до нього.
Згідно з пунктом 4 цього договору у разі невиконання зобов’язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.
Відповідно до пункту 5 цього договору поручитель відповідає по зобов’язаннях за кредитним договором перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник.
Оскільки позичальник ОСОБА_6, отримавши 27 лютого 2008 року кредит в сумі 129100 доларів США, ухилився від виконання своїх зобов’язань за кредитним договором і станом на 29 жовтня 2008 року не здійснив жодного платежу на повернення кредиту і сплати процентів, суд обґрунтовано стягнув на користь банку всю суму кредиту, а також заборгованість по процентах та штрафні санкції солідарно з боржника і поручителя.
Передбачене частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України право кредитора на стягнення з боржника всієї суми позики у разі прострочення повернення її чергової частини є мірою відповідальності за порушення зобов’язання, а не односторонньою відмовою від його виконання.
Обов’язок позичальника повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти незалежно від настання строку виконання зобов’язання у випадку порушення ним своїх зобов’язань за кредитним договором передбачений не лише законом, а й пунктом 4.4. кредитного договору.
Забезпечення кредитного договору крім договору поруки ще й договором застави не звільняє поручителя від солідарної відповідальності за невиконання боржником своїх зобов’язань.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до вимог частини 1 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України, відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Відповідно до вимог ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з ОСОБА_7 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 850 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., сплату яких при поданні апеляційної скарги було відстрочено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Заочне рішення Київського районного суду м.Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2009 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в сумі 850 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Судді: