Справа № 22-ц- 695/ 2010 р. Головуючий 1 інст: Бондаренко В.М.
Категорія: поділ майна подружжя Судя - доповідач: Тичкова О.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Солодкова А.А.
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.
при секретарі - Соколовій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа приватний нотаріус Валківського районного нотаріального округу Харківської області Дем’яненко Валентина Олександрівна про встановлення факту спільного проживання, про розподіл майна чоловіка та жінки, що проживають однією сім’єю та про визнання договорів дарування недійсними, -
ВСТАНОВИЛА :
У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом в якому просила встановити факт її спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 з жовтня 2001 року по січень 2008 року включно. В порядку розподілу майна чоловіка та жінки, що проживали без реєстрації шлюбу однією сім’єю визнати за нею право власності на Ѕ частину земельної ділянки та Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями розташованих по АДРЕСА_4. Визнати недійсними договір дарування зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями та договір дарування земельної ділянки, призначеної для його обслуговування розміром 0,250 га, що були укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчені 22 квітня 2008 року приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Дем’яненко В.О. за реєстровими номерами 1181 та 1182. Стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з відповідачем ОСОБА_5 вона проживала однією сім’ю з жовтня 2001 року по лютий 2008 року. Вони проживали спочатку в квартирі, що орендували, згодом в квартирі матері позивачки, а потім за спільні кошти придбали квартиру на АДРЕСА_4. Крім того, за час перебування у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 за 24 923 гривні ними було придбано спірний будинок разом з земельною ділянкою. В даний час позивачка дізналася, що відповідач не визнає її право на половину спірного житлового будинку та земельної ділянки та без її відома розпорядився ними на власний розсуд, подарувавши їх батькові.
Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав, зазначив, що інколи зустрічався з позивачкою, але це мало періодичний характер. Кілька раз він приїздив з нею до батьків у місто Полтаву та три місяці проживав з позивачкою у її матері в м. Харкові. Спірний будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку ним було придбано за кошти, що він отримав від матері.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав, в обґрунтування своїх заперечень вказав, що позивачка була однією з коханок його сина ОСОБА_5, проте вони не проживали разом постійно. Зазначив, що вони кілька раз приїжджали до них до Полтави. Підтвердив, що вони з дружиною давали синові гроші на купівлю спірного майна.
Третя особа приватний нотаріус Валківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 в судове засідання не звилася, причини неявки суду не повідомила.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2009 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. При цьому посилається, на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає,
що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до п.,п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове, в разі неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та як слідство неправильного застосування судом норм матеріального права.
Судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини і відповідні до них правовідносини.
За договорами купівлі – продажу від 25.08.2005 року зареєстрованими приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округа Харківської області Дем’яненко В.О. за реєстровими номерами 1547,1550 ОСОБА_5 придбав будинок та земельну ділянку за АДРЕСА_4.
На час укладення зазначеного договору ОСОБА_5 перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3, вів з нею спільне господарство та мав спільний бюджет. Позивачка допомагала у веденні ОСОБА_5 власного бізнесу, вела домашнє господарство та приймала посильну участь у витратах пов’язаних з придбанням подружжям житла. Проживати спільно однією сім’єю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 почали з жовтня 2001 року. Спочатку мешкали за договором найму в квартирі по вул. 23 Серпня в м. Харкові, з серпня по жовтень 2002 року проживали в квартирі, що належала матері позивачки – ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, з жовтня 2002 року в набутій за спільні кошти квартирі АДРЕСА_2, що згодом була продана. З листопада 2005 року по червень 2006 року знову стали проживати в квартирі ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3, оскільки робили ремонт в новому будинку в с. Шевченково. В цей будинок сторони переселилися в літку 2006 року та спільно проживали до припинення фактичних шлюбних відносин на початку 2008 року.
За змістом статей 3, 74 СК України сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Відмовляючи позивачці в задоволенні позову суд першої інстанції керувався положеннями ст.,ст. 3, 74 СК України та виходив з того, що позивачкою не надано належних доказів проживання з відповідачем однією сім’єю та набуття будь – якого майна за спільні кошти.
Згідно ст. 10, 11 ЦПК України обов’язок щодо подання доказів покладається на сторони у справі, проте суд зобов’язаний сприяти всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснювати особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки попереджувати про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у встановлених ЦПК випадках.
Доводи апеляційної скарги, щодо не роз’яснення позивачці про необхідність надання конкретних доказів та наслідки їх ненадання підтверджуються даними журналу судового засідання, що свідчить про наявність у позивачки поважних причин ненадання доказів.
У суд апеляційної інстанції ОСОБА_3 надала додаткові докази на підтвердження обставин що обґрунтовують її позов.
Так, згідно показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 позивачка та ОСОБА_5А проживали однією сім’єю у період з жовтня 2001 року по лютий 2008 року, в тому числі з серпня по жовтень 2002 року та з листопада 2005 року по червень 2006 року в квартирі, що належала ОСОБА_7 Вони мали спільний бюджет та спільні речі домашнього побуту, разом святкували сімейні та інші свята, збирали кошти на придбання житла. Свідок ОСОБА_7 сприймала ОСОБА_5, як чоловіка своєї доньки і тому повністю довіряла йому та намагалася допомогти молодій сім’ї. Так, коли її діти придбали у кредит квартиру на АДРЕСА_4 та робили в ній ремонт, вона не заперечувала проти їх проживання в її квартирі на вул. Культури, де їм була надана у користування окрема кімната. Факт постійного проживання у цій квартирі однією сім’єю ОСОБА_7 та ОСОБА_5 підтвердила і свідок ОСОБА_8, яка майже кожного дня до початку роботи заходила до подруги ОСОБА_7 на каву. В квартирі вона бачила відповідача, який збирався на роботу та його особисті речі. ОСОБА_8 сприймала ОСОБА_5, як чоловіка ОСОБА_3 В 2004 році ОСОБА_7 продала належну їй квартиру і придбала квартиру на вул. Манюшко в м. Харкові. Кошти, що залишилася після цього вона віддала доньці для витрат на потреби родини. Крім цього, в жовтні 2005 року вона уклала з ОСОБА_5 договір про перевід боргу і сплатила з власного компенсаційного рахунку у держаному ощадному банку України 839 грн. 29 коп. заборгованості за комунальними платежами по квартирі в якій спільно мешкали ОСОБА_7 та ОСОБА_5 В 2005 році зазначена квартира була продана і молодими придбаний будинок у с. Шевченково в якому також необхідно було зробити ремонт, у зв’язку з чим ОСОБА_7 та ОСОБА_5 знову переїхали жити до свідка, вже в квартиру по вул. Манюшко. Факт проживання ОСОБА_5 в зазначеній квартирі також підтверджується даними судового виклику на ім’я ОСОБА_5 за зазначеною адресою ( а.с. 20), показаннями свідка ОСОБА_8 Після закінчення ремонту та переїзду до с. Шевченкове ОСОБА_7 та ОСОБА_5 приїзджали до свідка ОСОБА_7 щоб прати особисті речі, оскілки власну пральну машину вони на той час не придбали. ОСОБА_7 жодного разу не була в будинку в с. Шевченково, оскільки там ще не були повністю закінчені ремонтні роботи, проте донька по мірі виконання цих робіт фотографувала закінчені кімнати та показувала їй як вони виглядають.
Ці фотографії надані суду в якості доказів. Відповідач ОСОБА_4 оглянув їх у судовому засіданні та підтвердив, що на фотокартках ( а.с 12,13 та 17) зображені приміщення кухні, спільні та ванної кімнати у будинку в с. Шевченково.
З оглянутого у судовому засіданні матеріалу Валківського районного відділу головного управління МВС України в Харківській області № 1086 про відмову в порушенні кримінальної вбачається, що ОСОБА_3 у листопаді 2008 року зверталася до органів внутрішніх справ з заявою в якій зазначала, що проживала з відповідачем однією сім’єю на протязі семи років, останнім часом за АДРЕСА_4. В своїх поясненнях з цього приводу ОСОБА_5 факт спільного проживання з позивачкою не заперечував.
Судова колегія критично відноситься до пояснень відповідача ОСОБА_4 та показань свідка ОСОБА_9, які заперечують факт спільного проживання їхнього сина – ОСОБА_4 з ОСОБА_3 однією сім’єю і називають її однією з його коханок.
Заперечуючи близькі та тривалі стосунки сина з позивачкою, ОСОБА_9 пояснила свій вітальний лист з днем народження на ім’я позивачки від 19.03.2006 року ( а.с. 18) за підписом: « мама, папа, Таня» своєю відкритістю та доброзичливістю.
Про родинні стосунки з позивачкою свідчить і вітальний лист на ім’я ОСОБА_4 від 12.02.2006 року, що спільно з ОСОБА_9, ОСОБА_5 та їхньою донькою підписувала і ОСОБА_3
Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 показали, що ніколи не бачили ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_4, проте жоден з них до самого будинку не заходив.
З огляду на вищевикладене судова колегія вважає доведеним факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як чоловіка та жінки однією сім’єю з жовтня 2001 року по січень 2008 року .
За змістом статей 3, 60, 63, 65, 69,70,74 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до статей 69,70 СК України судова колегія визначає частку ОСОБА_3 в праві спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі у розмірі Ѕ частини земельної ділянки та житлового будинку, що розташовані за АДРЕСА_4.
Судом встановлено, що 22 квітня 2008 року ОСОБА_4 розпорядився вищезазначеними будинком та земельною ділянкою без згоди позивачки, чим порушив належне їй право власності.
Відповідно до ст. 215 ЦК України п ідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч.1 чт.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Судова колегія вважає, що укладені між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 договори дарування від 22.04.2008 року суперечать вимогам статті 65 СК України , у зв’язку з чим є недійсними з моменту їх вчинення.
Відповідно до п.2.ч.2.ст.79, ч.1.ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, зокрема і витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Граничні розміри компенсації витрат затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.06 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави". Згідно з додатком до зазначеної постанови граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі, у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється з огляду на те, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Із матеріалів справи вбачається, що витрати ОСОБА_3 на правову допомогу складають 480 грн., проте розрахунку цієї суми відповідно до вимог зазначеної постанови позивачка суду не надала.
За таких обставин з відповідачів на користь позивачки належить стягнути судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 302 гривні 30 копійок.
З огляду на вищевикладене, відповідно до п., п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню.
Керуючись ст.,ст.3, 60, 63, 65, 69,70, 74 СК України, ст., ст. 203,215 ЦК України, ст.,ст. 303, 304, п., п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – задовольнити.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2009 року – скасувати.
Позов ОСОБА_3 задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як чоловіка та жінки однією сім’єю з жовтня 2001 року по січень 2008 року.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину земельної ділянки та житлового будинку, що розташовані за АДРЕСА_4.
Визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_4 від 22 квітня 2008 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Дем’яненко В.О. за № 1181.
Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки розміщеної за адресою: АДРЕСА_4 від 22 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Валківського районного нотаріального округу Харківської області Дем’яненко В.О. за № 1182.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 302 ( триста дві ) гривні 30 ( тридцять) копійок.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: