Справа № 2-4697/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 травня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді Плахтій І.Б.,

при секретарі – Самсонюк Ю.Л.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення збитків. Позов мотивував тим, що на підставі усних домовленостей з відповідачем позичив йому грошові кошти в сумі 190000 грн. Кошти були перераховані на рахунки відповідача через КБ «Приватбанк» частинами з вересня 2007 року по січень 2008 року. Позика, згідно домовленості, повинна була бути повернута до лютого 2009 року. Однак відповідач зобов’язань не виконав і позику не повернув. А тому, позивач просив суд стягнути з відповідача суму позики в розмірі 190000 грн., судові витрати покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вимоги позову підтримав з викладених у позовній заяві підстав. Додатково обгрунтувавши його тим, що оскільки сторонами було порушено вимоги щодо письмової форми правочину, то дана угода є недійсною. А тому, відповідач зобов’язаний повернути позивачу в натурі усе, що він отримав на виконання недійсного правочину.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнали. Суду пояснили, що відповідач ОСОБА_2 позики від ОСОБА_4 не отримував. А навпаки, ОСОБА_4 позичив у нього 200000 грн., які потім віддавав частинами. Залишилось 10000 тисяч.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем було перераховано відповідачу грошову суму в розмірі 190000 гривень.

Факт отримання відповідачем коштів підтверджується довідкою Донецького РУ ПриватБанку №Р.09.01/1-10325 від 19.08.2009 року, з якої вбачається, що ОСОБА_4 в період з 28.09.07 року по 30.01.2008 року було перераховано на рахунки ОСОБА_2 грошові перекази на загальну суму 190000 грн. (а.с.8).

Відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Жодних доказів щодо заперечення факту вчинення правочину відповідачем ОСОБА_2 не представлено.

    Відповідач ОСОБА_2 прийняв перераховані позивачем кошти в розмірі 190000 грн.

    Виходячи з положень ст.ст.203, 208, 215 ЦК України, правочин фізичних осіб між собою на таку суму є недійсним.

    Згідно вимог ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути в користь позивача суму в розмірі 190000 грн. у повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1700 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Крім того, у зв’язку з ухваленням рішення, згідно зі ст.154 ЦПК України слід скасувати заходи забезпечення позову, вжиті судом відповідно до ухвали від 01.09.2009 року.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст.208, 215, 216, 218, 526, 1212 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 190000 (сто дев’яносто тисяч) гривень, 1700 (одну тисячу сімсот) гривень судового збору та 30 (тридцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали суду від 01 вересня 2009 року. Зняти арешт з нерухомого майна, що належить на праві власності ОСОБА_2 і знаходиться за адресами:

АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 28.07.2006 року за №2459;

м. Луцьк вул. Чернишевського,1, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25.08.2008 за №4560;

АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 06.02.2008 року за №374.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня проголошення рішення та подальшого подання апеляційної скарги в двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але в двадцятиденний строк після цього не буде подана апеляційна скарга то, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду                         І.Б. Плахтій