Справа № 2-4095/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

28 квітня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючої – судді Плахтій І.Б.,

при секретарі – Самсонюк Ю.Л.,

за участю позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – Ульчака Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування про визнання звільнення незаконним, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання звільнення незаконним, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Покликався на те, що 12.10.2006 року був прийнятий на посаду сторожа Луцького спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування. 10.06.2009 року його було повідомлено про те, що у зв’язку із скороченням чисельності працівників, він буде 10.08.2009 року звільнений із займаної посади. Однак, вже через 5 днів після попередження, 15.06.2009 року його було звільнено на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Його звільнили менше ніж за два місяці після попередження, звільнення не було погоджено з профспілковим органом. Вважає такі дії адміністрації Луцького спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування незаконними. Крім того, такими діями йому було спричинено моральну шкоду, оскільки він пережив значне хвилювання, були втрачені нормальні життєві зв’язки. А тому, просив визнати його звільнення незаконним, поновити його на посаді сторожа Луцького спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування, стягнути з відповідача в його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та 8000 грн. моральної шкоди.

    В судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги позову підтримали з викладених у позовній заяві підстав. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що в період звільнення ОСОБА_1. на підприємстві проводилося скорочення усіх восьми посад сторожів, у зв’язку з укладенням договору з охоронною фірмою. Усі сторожі крім позивача звільнилися самостійно з різних підстав, подавши відповідні заяви. При звільненні ОСОБА_1. дійсно були допущені порушення, однак вони були пізніше усунуті. Так, наказом №68-л від 10.08.2009 року було внесено зміни до наказу №49-л від 15 червня 2009 року, а саме установлено – дату звільнення сторожа ОСОБА_1. 15.06.2009 року рахувати недійсною, звільнити його 10.08.2009 року. Однак позивач відмовився від ознайомлення з даним наказом. Крім того, 29.01.2010 року рішенням профкому було дано згоду на звільнення ОСОБА_1. у зв’язку зі скороченням чисельності працівників. А тому, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Ульчака Б.І., дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

    З копії трудової книжки позивача вбачається, що наказом №27-л від 12.10.2006 року ОСОБА_1 був прийнятий тимчасово на посаду сторожа Луцького спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування (а.с.7).

    10.06.2009 року позивачу було направлено попередження про звільнення його із займаної посади 10 серпня 2009 року у зв’язку зі скороченням чисельності працівників, на підставі наказу по підприємству №80 від 10.06.2009 року (а.с.9).

    Наказом №49-л (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 15.06.2009 року ОСОБА_1 звільнено з посади сторожа Луцького спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

    Судом встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 було порушено передбачений ст.49-2 КЗпП України порядок вивільнення працівників. А саме, при попередженні про наступне звільнення позивачу не було запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві.

    Позивача було звільнено через 5 днів після попередження про звільнення без дотримання двохмісячного терміну.

Адміністрація комбінату не зверталася до профспілкового органу, який діє на підприємстві, за згодою на звільнення позивача, який з 12.06.2009 року був членом профспілки.

    Майже через два місяці після звільнення позивача, та після подання ним позову до суду, 10.08.2009 року директором Луцького спец комбінату комунально-побутового обслуговування було видано наказ, яким внесено зміни до наказу №49-л від 15 червня 2009 року, а саме установлено – дату звільнення сторожа ОСОБА_1. 15.06.2009 року рахувати недійсною, звільнити його 10.08.2009 року.

    Такими діями, відповідач визнав неправомірність звільнення ОСОБА_1.

    З пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що він відмовився від ознайомлення з даним наказом та від отримання нарахованих йому коштів, оскільки вважає, що повинен бути поновлений на роботі у встановленому законом порядку.

    29.01.2010 року, після ухвалення судом заочного рішення у справі, відбулося засідання профспілкового комітету Луцького спец комбінату, на якому було вирішено дати дозвіл на звільнення ОСОБА_1. у зв’язку зі скороченням чисельності працівників, як такого, що не має переважного права на залишення на роботі, інша робота за спеціальністю відсутня та виключити його з членів профспілки, як такого, що не бере участі в діяльності первинної профспілкової організації та не сплачує членські внески.

    Позивач про засідання профкому 29.01.2010 року не повідомлявся. Тобто, було порушено порядок ухвалення рішення профкому, передбачений ст.43 КЗпП України.

    Судом встановлено, що діями відповідача були порушені встановлені законом гарантії права на працю позивача, а тому його звільнення є незаконним.

    Згідно із ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

    Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

    Позивач був звільнений 15.06.2009 року.

    Згідно довідки про середню заробітну плату, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 44,26 грн.

    Час вимушеного прогулу позивача з 16.06.2009 року по день ухвалення рішення 28.04.2010 року складає 223 дні. Відповідно, середня заробітна плата позивача за час вимушеного прогулу становить 223х44,26=9869,98 грн., з яких згідно з п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України негайному стягненню підлягає середня заробітна плата позивача за один місяць.

    У відповідності до ч.1 ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», від 25.05.2001 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Оскільки, позивачем не подано доказів, які б підтверджували моральні страждання, а тому в задоволенні вимоги щодо стягнення моральної шкоди слід відмовити.

    Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, коли сторона, на користь якої постановлено рішення, звільнена від судових витрат, то судові витрати стягуються з другої сторони в дохід держави.

    Позивач звільнений від судових витрат. А тому, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 58, 59, 60, 88, 208, 209, 212-215, 217, 367 ЦПК України, на підставі ст.ст.3, 233, 235, 237-1 КЗпП України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним Наказ №49-л (розпорядження) від 15 червня 2009 року про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1, сторожа Луцького спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування, у зв’язку зі скороченням чисельності працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді сторожа Луцького спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування з 16 червня 2009 року.

Стягнути з Луцького спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування  в користь ОСОБА_1 9869 (дев’ять тисяч вісімсот шістдесят дев’ять) гривень 98 копійок середнього заробітку за період вимушеного прогулу.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Луцького спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування в дохід держави судовий збір в розмірі 107 (сто сім) гривень 19 копійок.

Стягнути з Луцького спеціалізованого комбінату комунально-побутового обслуговування 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом  цивільних справ(Реквізити рахунку: Одержувач: м.Луцьк 22050000, Банк одержувача: ГУДКУ у Волинській області, Код ЄДРПОУ 21741605, Депозитний рахунок № 31216259700002, МФО 803014, призначення платежу – “за ІТЗ розгляду справи Луцьким міськрайонним судом Волинської області”).

    Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середньомісячної заробітної плати за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня проголошення рішення та подальшого подання апеляційної скарги в двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але в двадцятиденний строк після цього не буде подана апеляційна скарга то, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду                     І.Б. Плахтій