Справа № 2-3721/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

02 червня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої – судді Плахтій І.Б.,

при секретарі – Самсонюк Ю.Л.,

з участю представника позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору №6М/2007/840-МК/719 від 21 грудня 2007 року,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до відповідачів про визнання недійсним кредитного договору. Позов мотивує тим, що з 07 жовтня 2006 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 В лютому 2010 року дізналася, що в грудні 2007 року її чоловік отримав кредит в ВАТ КБ «Надра» в сумі 49500 доларів США. Вважає, що такий кредитний договір виходить за межі дрібного побутового, і на його укладення необхідна була письмова згода дружини. Оскільки, такої згоди вона не давала, то вважає кредитний договір недійсним. А тому, просить визнати кредитний договір №6М/2007/840-МК/719 укладений 21 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» недійсним. Крім того, просить стягнути з відповідача ВАТ КБ «Надра» в її користь понесені нею судові витрати у справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вимоги позову підтримав з викладених у позовній заяві підстав. Просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнав повністю. Суду пояснив, що про отримання ним кредиту дружину ОСОБА_4 не повідомляв. Проти задоволення позову не заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення вимог позову. Суду пояснив, що згода подружжя на укладення таких договорів не потрібна, оскільки договір не стосується спільного майна.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 07.10.2006 року (а.с.3).

21 грудня 2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №6М/2007/840-МК/719, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав у банку кредит в сумі 49500 доларів США строком по 17 грудня 2010 року зі сплатою 14,4% річних.

Відповідно до вимог ст.65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він дії за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

    Відповідно до ч.1 ст.12 та ч.1 ст.13 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Як визначено ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

    Відповідно кредитний договір є зобов’язанням, а не угодою щодо розпорядження майном, належним позичальнику і не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім його сторін.

    Крім того, кредитний договір укладено стосовно майна у вигляді грошових коштів, які не відносяться до категорії цінного майна, незалежно від їх розміру. А тому, письмова згода іншого з подружжя для укладення такого договору непотрібна.

    Статтею 73 СК України передбачено, що за зобов’язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку в праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі, а тому при укладенні кредитного договору права позивачки не були порушені.

Проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що посилання позивача ОСОБА_4 на невідповідність кредитного договору вимогам цивільного законодавства, є помилковими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Разом з тим, ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом майнового характеру, а саме – про визнання недійсним договору щодо грошових коштів. Враховуючи вимоги п.а ч.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», а також вимоги ч.5 ст.216 ЦК України, згідно якої суд може застосувати наслідки недійсності правочину, сплачені судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 13, 203, 204, 216, 1051, 1054 ЦК України, ст.ст. 65, 73 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про визнання недійсним кредитного договору №6М/2007/840-МК/719 від 21 грудня 2007 року -- відмовити.

Сплачені за позовом судові витрати залишити за ОСОБА_4.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня проголошення рішення та подальшого подання апеляційної скарги в двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але в двадцятиденний строк після цього не буде подана апеляційна скарга то, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду                         І.Б. Плахтій