Справа № 22-ц- 6005 / 2010 р. Головуючий 1 інст: Бегунц А.О.
Категорія: визнання правочину недійсним Суддя - доповідач: Тичкова О.Ю.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2010 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Солодкова А.А.
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Швецової Л.А.
при секретарі - Білицькій Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: КП « Харківське міське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Тетяна Дмитрівна про визнання недійсним договору дарування, визнання таким що не відповідає вимогам закону технічного паспорту на квартиру та витягу з реєстру прав власності -
ВСТАНОВИЛА :
В вересні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду з дійсним позовом в якому з урахуванням уточнень просила визнати такими, що не відповідають вимогам закону та видані з порушенням технічний паспорт та витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 № 6298262 від 24.01.2005 року, визнати недійсним укладений між сторонами договір дарування зазначеної квартири від 26 січня 2005 року, скасувавши його реєстрацію в КП « Харкіське міськБТІ» та реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ОСОБА_5
В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_5 є бабусею її правнучки ОСОБА_7. Між сторонами підтримувалися родинні та дружні відносини. 09.01.2005 року позивачка перенесла порушення мозкового кровообігу, у зв’язку з чим стан її здоров’я значно погіршився і тому відповідачка звернулася до неї з проханням оформити заповіт на Ѕ частину спірної квартири на користь правнучки ОСОБА_7. Для чого ОСОБА_5 замовила і оформила всі необхідні документи та повезла ОСОБА_4 до нотаріуса. За станом свого здоров’я, віком та юридичною необізнаністю позивачка не знала чим відрізняється оформлення заповіту від договору дарування. В супереч вимогам закону приватний нотаріус Бєсєда Т.Д. на зрозумілій позивачці мові суть укладеного нею договору не роз’яснила. Про те, що позивачка подарувала відповідачці квартиру вона дізналася лише влітку 2006 року, коли на її адресу стали приходити квитанції про оплату комунальних послуг на ім’я ОСОБА_5 Позивачка вважає, що спірний правочин є недійсним, оскільки вона уклала його в результаті помилки щодо правової природи договору, а саме вона не мала наміру дарувати квартиру відповідачці, а лише хотіла заповісти Ѕ частину квартиру на користь своєї правнучки ОСОБА_7. Крім цього, позивачка зазначила, що спірний договір було укладено на підставі технічного паспорту та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, що не відповідають вимогам закону, оскільки видані з порушенням встановленого порядку. А саме, технічна документація та витяг були видані виходячи з площі квартири, що утворилася в результаті самочинного переобладнання.
Відповідач та третя особа проти задоволення позову заперечували, вважали що спірний договір укладено відповідно до вимог закону та волевиявлення позивачки. Останній було роз’яснено і зрозуміло суть спірного договору та його наслідки. Підстави для визнання зазначеного договору недійсним відсутні.
Представник КП « Харкіське міськБТІ» проти позову також заперечував, вважав що технічні документи на спірну квартиру виготовлені та видані відповідно до вимог закону. Їх зміст відповідає дійсній площі квартири, зміни в якій не є самочинним переобладнанням.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30 березня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та задовольнити позов. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін та їхніх представників, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні з наступних підстав.
Згідно нотаріально посвідченого договору дарування від 26 січня 2005 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 чотирьох кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
Відмовляючи ОСОБА_4, у задоволенні позову суд виходив з того, що ОСОБА_4 не надала доказів того, що під час укладення зазначеного договору помилилася , щодо обставин, які мають істотне значення.
Проте, з пояснень сторін та матеріалів справи вбачається, що позивачка, 1923 року народження є пенсіонером за віком. Крім спірної квартири іншого житла не має. Наміру дарувати свою квартиру будь – кому ніколи не мала, бажала лише скласти заповіт на користь онука ОСОБА_8 та правнучки ОСОБА_7. Після укладення спірного договору постійно проживає в квартирі та утримує її. Про те, що вона подарувала квартиру дізналася тільки після того, як на її адресу стали надходити квитанції про сплату комунальних платежів на ім’я ОСОБА_5 У зв’язку з чим вона 10 жовтня 2006 року звернулася до суду з позовом про визнання спірного договору недійсним. При цьому вона посилалася на те, що ОСОБА_5 ввела її в оману щодо обставин, які мають суттєве значення. Рішенням Ленінського районного суду від 23.05.2008 року, що було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області у задоволенні позову ОСОБА_4 з зазначених підстав було відмовлено ( а.с.24 – 31).
Про те, що під час укладення спірного договору дарування позивачка мала намір вчинити правочин на користь правнучки свідчать і пояснення ОСОБА_5, яка у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції пояснила, що ОСОБА_4 хотіла оформити квартиру на онуку, а не на неї. І сама відповідачка, приймаючи дар усвідомлювала, що це не її квартира.
Суд не врахував зазначені обставини при ухваленні рішення і дійшов необґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_4
Згідно із ч. 1 ст. 299 ЦК, якщо особа, котра вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину. Помилка щодо мотивів вчинення правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 11 постанови від 28 квітня 1978 року № 3 « Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» ( з наступними змінами) під помилкою у цьому випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття суб’єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на волевиявлення особи, за відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає доведеним факт помилки ОСОБА_4 щодо правової природи правочину, у зв’язку з чим оскаржувана угода є недійсною.
Відповідно до ст. 216 ЦПК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Судовою колегіє встановлено, що спірна квартира обдарованій фактично не передавалася, тому необхідність застосовувати до сторін недійсного договору двосторонню реституцію відсутня .
Оскільки реєстрація правочинів та реєстрація права власності відноситься до компетенції органів нотаріату та органів місцевого самоврядування, вимоги позивачки про скасування реєстрації спірного договору та права власності на квартиру за ОСОБА_5 задоволенню не підлягають. Підставою для скасування реєстрації права власності на спірну квартиру буде рішення суду про визнання укладеного між сторонами договору дарування недійсним.
Судова колегія також вважає, що суд обґрунтовано відмовив ОСОБА_4 у задоволенні позову про визнання такими, що не відповідають вимогам закону та видані з порушенням технічний паспорт та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 № 6298262 від 24.01.2005 року.
Відповідно до ст. 9 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-ХГУ "Про архітектурну діяльність самочинним будівництвом є як нове будівництво, так і реконструкція, реставрація або капітальний ремонт вже існуючих об'єктів нерухомості (в тому числі спорудження без дозволу органу місцевого самоврядування нового житлового будинку замість зруйнованого на раніше відведеній особі земельній ділянці, переобладнання нежитлової будівлі в житлову, а також розширення й технічне переоснащення підприємств (ст. 23 Закону України від 20 квітня 2000 року № 1699-ІИ "Про планування і забудову територій").
При цьому судам слід мати на увазі, що відповідно до п. 3.2. розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна N 42 від 08.02.2006 н е належать до самочинного будівництва: у квартирах (багатоповерхових будинках) - перепланування, не пов'язані зі змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ, без порушення несучих конструкцій; збільшення житлової чи допоміжної площ за рахунок демонтування перегородок, комор, знесення печей, камінів та грубок, засклення балконів, лоджій, улаштування дверних прорізів у внутрішніх некапітальних стінах; перестановка в межах призначених приміщень, обладнання.
З матеріалів справи вбачається, що площа спірної квартири змінилася в результаті розібрання вбудованих шаф та перенесення перегородки між коридором та житловою кімнатою, що не є самочинним будівництвом.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України суд апеляційної інстанції ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції, у разі невідповідності рішення суду обставинам справи якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування і вони стосуються окремих його частин.
За таких обставин рішення судова колегія вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п. 3, 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє в інтересах ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 березня 2010 року – змінити.
В частині відмови ОСОБА_4 у задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 26 січня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 рішення суду скасувати.
Позов ОСОБА_4 в цій частині задовольнити.
Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Т.Д. за № 144.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати у сумі 540 ( п’ятсот сорок) гривень.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: